Єдиний унікальний номер: 343/2354/24
Номер провадження: 1-кс/343/552/24
про арешт майна
13 грудня 2024 року м. Долина
Слідчий суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшої слідчої слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Долинського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в кримінальному провадженні №1202409110000370 від 25.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
старша слідча слідчої слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на мобільний телефон марки «Huavei» з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , які опечатані шляхом заборони відчуження, розпорядження ним особами, які наділені правами на вище вказані дії.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №1202409110000370 від 25.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в ніч на 25.10.2024 невідома особа шляхом підпалу, пошкодила вхідні пластикові двері до адміністративного приміщення Долинського відділу ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, яке знаходиться за адресою: м.Долина вул.Полуванки, 34 Долинського ТГ Калуського району Івано-Франківської області.
11.12.2024 під час проведення обшуку в домоволодінні, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Huavei» з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , які опечатані.
Вищевказані речі та предмети в рамках кримінального провадження 11.12.2024 визнано речовими доказами по кримінальному провалденні №1202409110000370 від 25.10.2024.
З метою повного та об'єктивного встановлення всіх фактичних обставин злочину, збереження речових доказів, а також проведення експертиз у ході розслідування виникла необхідність в накладені арешту на майно.
В судове засідання старша слідча слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 не з'явилася, на адресу суду подала заяву, в якій розгляд клопотання просила здійснювати без участі слідчого та прокурора.
Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду клопотання.
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Як передбачено ч. 5 ст. 132 цього Кодексу, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 даного Кодексу передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 вищевказаного Кодексу, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Старшою слідчою слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 доведено, що вищевказане майно, на яке вона просить накласти арешт, є речовими доказами в кримінальному провадженні №1202409110000370 від 25.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, про що свідчить винесена нею постанова про визнання речовим доказом від 11.12.2024.
Майно, на яке слід накласти арешт, має значення для забезпечення доказів даного кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, власниками майна не надано та слідчим суддею не встановлено, крім того, слід зазначити, що арешт майна носить тимчасовий характер.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на вказане вище майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Окрім цього, старшою слідчою слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення поданого клопотання, оскільки арешт майна в даному випадку є необхідним для встановлення обставин у кримінальному провадженні та збереження речових доказів, що достатньою мірою відповідає критеріям, зазначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98,167,170-173,309,372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшої слідчої слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон марки «Huavei» з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , які опечатані.
Позбавити права на відчуження, розпорядження та/або користування арештованим майном осіб, які наділені правами на вищевказані дії.
Копію ухвали направити власнику майна та старшій слідчій слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , на яку покласти контроль за виконанням даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1