19 грудня 2007 р.
№ 24/106-8/28
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Рогач Л.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Київського комунального виробничого підприєм-ства "Міськпаливо"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2007
у справі
господарського суду м. Києва
за позовом
Київського комунального виробничого підприєм-ства "Міськпаливо"
до
1.Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна" залізниця,
2.Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕБ"
про
стягнення 4123,36 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Рибка В.В.-дов.№ 056/2-3 від 10.01.2007
від відповідачів:
1.Костерний Д.О.- дов.№ 3117-НД від 06.12.2007,
2.не з'явилися
Справа розглядалась неодноразово. При новому розгляді, рішенням господарського суду м. Києва від 11.05.2005 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 рішення господарського суду м. Києва від 11.05.2007 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що рішенням господарського суду м. Києва у справі № 6/762, встановлено факт отримання ДТГО "Південно-західна" залізниця" від ТОВ "ФЕБ" для перевезення 69 тонн вугілля. Позивач звернувся з позовною заявою до ДТГО "Південно-західна" залізниця", після закінчення строку, встановленого законодавством на звернення до суду за захистом своїх прав до залізниці.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Київське КВП "Міськпаливо" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 9, 258, 315 Цивільного кодексу України, п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України,
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Відповідно до ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2006 з даної справи, скасовано постанову від 25.09.2006 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 24.05.2006 господарського суду м. Києва, а справа направлена на новий розгляд.
Вищим господарським судом України в постанові вказано, що господарськими судами не виконані норми господарського процесуального кодексу України, зокрема, повнота встановлення обставин справи та витребування доказів.
Однак, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції дані вказівки Вищого господарського суду України не виконанні.
При прийнятті рішення від 11.05.2007 та постанови від 03.09.2007 господарськими судами обох інстанцій не враховано, що ч.4 ст. 315 Господарського кодексу України встановлено, що якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 03.09.2007 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 11.05.2007 господарського суду м. Києва у справі №24/106-8/28 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Л.І.Рогач