Справа № 600/7827/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
11 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач своїми правами, передбаченими ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 жовтня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 24.02.2022 та зарахований до списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 01.04.2022 (а.с. 26).
Згідно листа Міністерства оборони України оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.01.2024, НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) перебував в Оперативному підпорядкуванні ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та з 19.11.2022 по 29.01.2024 на виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України 05.03.2022 № 323т, бойових розпоряджень ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 № 3318т; від 30.09.2023 № 7860дск брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно по рубежу ЛУПАРЕВЕ - ХЕРСОН.
У листі також зазначено, що на виконання бойового розпорядження ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 19.11.22 № 29дск, від 26.11.22 № 320дск, від 30.09.2023 № 7860дск оперативне (бойове) управління підрозділами у період з 19.11.2022 по 29.01.2024 здійснювалось з пункту управління (ОКП) НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) у ХЕРСОН, дислокованого між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення з противником завдань на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно (а.с. 71).
У заявах по суті позивач стверджував, що з січня 2023 року він перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) військової частини НОМЕР_2 та брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України. Позивач безпосередньо перебував у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташовані та Правому березі річки Дніпро та відносяться до зони бойових дій.
В той же час, відповідно до довідки військової частина НОМЕР_2 від 09.09.2023 № 155, за період з 01.06.2022 по 30.06.2023 відповідач виплачував щомісяця позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.
Із змісту вказаної довідки також видно, що у період з червня 2022 року по грудень 2022 року (включно) відповідач виплачував щомісяця позивачу додаткову винагороду у розмірі 70000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 (а.с. 11).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 y розмірі до 100000,00 грн за період з січня 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
Постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 року, № 350 від 22.03.2022 року, № 400 від 01.04.2022 року, № 754 від 01.07.2022 року, № 793 від 07.07.2022 року, № 1066 від 27.09.2022 року, № 1146 від 08.10.2022 року, № 43 від 20.01.2023 року до Постанови № 168 від 28.02.2022 року були внесені відповідні зміни та доповнення.
Пунктом 1 Постанови № 168 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146, яка застосовується з 01.09.2022 року) передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, не є постійною, не має систематичного характеру, здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від певних умов: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах.
Отже, для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн., яка встановлена пунктом 1 Постанови № 168, позивач мав надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази щодо:
- безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії,
- безпосереднього його перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання "а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах" є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов'язано із застосуванням сполучника "або", який має розділовий характер.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 року по справі № 520/690/23: "текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав".
Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 року № 793 (застосовується з 24.02.2022 року), Постанова № 168 доповнена пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
В свою чергу, з січня 2023 року порядок і умови виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 Постанови № 168, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, визначався окремими нормативно-правовими актами, які діяли в різній період.
Так, у період з 01.12.2022 року по 31.01.2023 року порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби визначалися Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 року "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі Наказ № 628).
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року по справі № 200/193/23, що за цей період підлягає застосуванню Наказ № 628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
Пунктами 2, 3 Наказу № 628 передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцями у районах ведення бойових дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі у таких діях або заходів.
Склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
У період з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року включно механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168 визначався Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 року № 36, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.01.2023 року за № 196/39252 (далі Порядок № 36).
Пунктами 3, 4 та 7 Порядку № 36 визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
У період з 01.06.2023 року по теперішній час процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі військовослужбовці) додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених Постановою № 168 визначають Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених Постановою № 168, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 року № 726, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.09.2023 року за № 1543/40599 (далі - Особливості № 726).
Пунктами 3, 8 та 12 Особливостей № 726 встановлено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, належить виконання військовослужбовцями завдань:
1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:
- на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
- з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
- з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;
- з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов'язаних з вогневим ураженням противника;
- з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
- з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
- з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;
2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
3) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, є:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Отже, у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Суд звертає увагу, що таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
При цьому, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються виключно рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, що прямо встановлено відомчими нормативно-правовими актами, які визначали порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, зокрема Наказ № 628, Порядок № 36 та Особливості № 726.
В свою чергу, у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року воєнні (бойові) дії в Херсонському районі Херсонській області велися лише на території Олешківської міської територіальної громади, островах Забіч, Великий, Бакайський, Борщевий на території Білозерської селищної територіальної громади, островах Карантинний, Великий Потьомкін, Малий Потьомкін, Круглик на території Херсонської міської територіальної громади, що вбачається з наказів Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" за № 26 від 02.02.2023 року (із внесеними змінами на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України № 35 від 14.02.2023 року та № 67 від 17.03.2023 року), № 52 від 01.03.2023 року (із внесеними змінами на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 68 від 17.03.2023 року), № 89 від 01.04.2023 року, № 111 від 01.05.2023 року, № 147 від 01.06.2023 року, № 183 від 01.07.2023 року, № 210 від 01.08.2023 року, № 247 від 01.09.2023 року, № 273 від 01.10.2023 року, № 301 від 01.11.2023 року, № 341 від 01.12.2023 року та № 2 від 01.01.2024 року.
В той же час, проходження позивачем службу в зоні Херсонської міської територіальної громади, яка згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, не включалась до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на те, що він безпосередньо перебував у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташовані та Правому березі річки Дніпро та відносяться до зони бойових дій, а відтак повинен отримувати додаткову грошову винагороду передбачену, оскільки вони не підтвердженні жодними належними та достатніми доказами.
Посилання апелянта на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.12.2022 року за № 1668/39004, суд вважає безпідставним, оскільки вказаний наказ не стосується порядку виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував додаткову грошову винагороду передбачену Постановою № 168 в розмірі 30000,00 грн щомісячно пропорційно часу виконання відповідних бойових та спеціальних завдань, поза районами ведення бойових дій та без безпосереднього вогневого контакту з противником.
Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь позивача (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, за спірний період.
При цьому, лише посилання апелянта на те, що з січня 2023 року він виконував бойові накази Адміністрації Державної прикордонної служби України в одних і тих районах їх здійснення, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
Суд звертає увагу, що під час розгляду справи, позивачем не спростовано твердження відповідача щодо відсутності інформації про безпосередню участі позивача протягом спірного періоду у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не зазначено, що він приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Позовна заява містить загальні твердження про наявність у позивача права на спірні виплати через виконання бойових наказів.
Водночас, конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах позивач в заявах по суті не наводить, не зважаючи на необхідність їх визначення для застосування пропорційності, що передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
Крім того, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому Постановою № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у оскаржуваний період не виникло, оскільки інформації, що позивачем у цей період виконувались бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), та доказів на підтвердження цієї інформації, суду надано не було.
За таких обставин, наявними матеріалами справи не підтверджено допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо неповного нарахування та виплати позивачу збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 з січня 2023 року.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.