Справа № 560/2867/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
11 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 жовтня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 19.06.2008 уклав договір оренди земельної ділянки з Хмельницькою районною державною адміністрацією, відповідно до якого прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель державної власності, розташовану за межами населених пунктів на території Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, площею 0,40 га, для розміщення об'єкту дорожнього сервісу та надання послуг з відпочинку, харчування і зв'язку строком на 10 років.
20.05.2019 сторони уклали додаткову угоду №208 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.06.2008 №340. За змістом пункту 3.3 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 53740,40 грн за рік, починаючи з дня державної реєстрації права оренди за орендарем, та вноситься щомісячно в сумі 4478,38 грн. Цим пунктом також передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов (господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України; підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; - зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки: в інших випадках, передбачених законом. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України несплаченої суми за кожен день прострочення.
30.06.2023 Головне управління ДПС у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення рішення №433715-2412-2225-UA68040470000053519, яким визначена сума грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 67981,61 грн.
Вважаючи протиправним спірне рішення, позивач звернувся до суду для його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами,колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади адміністрування орендної плати за земельні ділянки регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
За визначенням підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (пункт 288.4 статті 288 ПК України).
За земельні ділянки, визначені цим пунктом, у цілях розрахунку орендної плати розмір податкових зобов'язань з орендної плати визначається з урахуванням положень, визначених цим Кодексом (підпункт 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України).
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
За змістом підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
За змістом пункту 3.3 додаткової угоди №208 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.06.2008 №340 орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки а саме 53740,40 грн за рік та переглядається щорічно у разі: зміни умов (господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України; підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; - зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Отже, встановлений у додатковій угоді розмір орендної плати (6% нормативної грошової оцінки земельної ділянки) відповідає зазначеним у пункті 288.5 статті 288 ПК України обмеженням щодо мінімального та максимального розміру річної орендної плати.
Згідно з підпунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку. Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами. (підпункт 286.5 статті 286 ПК України).
З матеріалів справи встановлено, що в порушення підпункту 286.5 статті 286 ПК України спірне податкове повідомлення-рішення №433715-2412-2225-UA68040470000053519 від 30.06.2023 про визначення грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 67981,61 грн. не містить детального розрахунку суми податку, кадастрового номера та площі земельної ділянки, розміру ставки податку та розміру пільги зі сплати податку.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що підставою для прийняття зазначеного рішення слугувала зміна коефіцієнтів індексації грошової оцінки землі та встановлення на 2023 рік у розмірі 1.051, на підтвердження якої надав копію листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік, оскільки , лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 не може слугувати доказом правомірності повідомлення-рішення №433715-2412-2225-UA68040470000053519, прийнятого 30.06.2023.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
За визначенням статті 1 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1378-IV "Про оцінку земель" (далі - Закон N 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону N 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
У відповідності до частини другої статті 20 Закону N 1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року N 1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року N 1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
Таким чином, вищенаведені норми права встановлюють, що нормативна грошова оцінка, яка затверджується відповідною радою, є базою нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з пунктами 289.2 - 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року N 15 , Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Отже, саме Держгеокадастр законодавчо наділений повноваженнями для встановлення величини коефіцієнту індексації та подальшого інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Листом від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 повідомила, що коефіцієнт індексації грошової оцінки землі 2023 рік у розмірі 1.051 встановлений у 2024 році на підставі індексу споживчих цін за 2023 рік, оприлюдненого, листом Держстату від 10.01.2024 №09.1-03/4-24.
Відповідачем не надані докази існування на дату прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення сформованих та оприлюднених компетентними органами показників індексу споживчих цін за 2023 рік та коефіцієнта індексації грошової оцінки землі 2023 рік, який формується на підставі індексу споживчих цін.
Відповідачем також не надані докази внесення змін до договору оренди та додаткової угоди №208 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.06.2008 №340 в частині пункту 3.3 договору, яким орендна плата встановлена у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 53740,40 грн за рік (щомісячно в сумі 4478,38 грн).
Колегія суддів не приймає, як доказ правомірності нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за 2023 рік, посилання відповідача на статтю 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди та пункт 3.3 договору оренди, яким передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, зокрема, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки у зв'язку з таким.
Згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, а обмеження щодо мінімального та максимального річного розміру орендної плати визначені підпунктами 288.1 і 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України відповідно.
Проте, відповідачем не надані докази внесення змін до пункту 3.3 договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати, та докази порушення сторонами договору оренди вимог щодо розміру річної орендної плати, встановлених підпунктами 288.1 і 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення №433715-2412-2225-UA68040470000053519 від 30.06.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.