Справа № 560/11227/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції- Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
12 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в серпні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 за період 01.02.2016 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2016-2017 роки.
Зобов'язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2016-2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки.
Зобов'язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що усі належні позивачу виплати були обраховані відповідачем в межах чинного законодавства та обраховувалися із розміру місячного грошового забезпечення, до складу якого індексація грошового забезпечення не входить відповідно до пункту 1 розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558.
Таким чином, на думку апелянта, індексація не є складовою щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки не відноситься ні до доплат, надбавок, премій та інших додаткових видів грошового забезпечення. На це вказує те, що саме грошове забезпечення на яке має право військовослужбовець (у межах прожиткового мінімуму), підлягало індексації. Індексація, а так само її розмір, окремо вираховується на нараховане до виплати місячне грошове забезпечення, а тому воно не є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовців, яке визначено ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та не враховується при виплаті грошової допомоги на оздоровлення, при виплаті підйомної допомоги та щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
З огляду на вказане, наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2021 №534-ОС позивач виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі №560/4693/22 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосування січня 2008 року, як базового місяця з урахування виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період; нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати з грудня 2015 року по день її фактичної виплати.
Виплату зазначених коштів у розмірі 104744,97 грн відповідач здійснив лише 28.12.2022 (арк. спр. 9, зворот).
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не враховано індексацію грошового забезпечення, виплачену на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі №560/4693/22, під час обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 22.09.2010 №889 за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 включно, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на вказані вище виплати при звільненні позивач набув у відповідності до Закону №2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем.
При цьому, спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цих виплат.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, який суд враховує згідно частини 5 статті 242 КАС України.
Отже, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги.
При цьому, суд також враховує, що на виконання рішення суду відповідачем проведено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.
Відтак, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період 01.02.2016 по 28.02.2018 включно, а також щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2016, 2017 роки, та щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу цих сум з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Щодо аргументів відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд першої інстанції вказав, що на момент звільнення позивача з військової служби, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Таким чином, суд дійшов висновку, що цей спір у розумінні частини 2 статті 233 КЗпП України охоплюється застосованим у ній визначенням “законодавство про оплату праці» та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
З огляду на викладене, суд першої інстанції задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закон №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно ч.2 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Щодо врахування індексації грошового забезпечення при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 слід зазначити наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Суд першої інстанції, проаналізувавши положення Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (Закон №2017-ІІІ), Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон №1282-ХІІ), Порядку №1078, якими врегульовано механізм проведення індексації, її мета та правова природа, обґрунтовано виходив з того, що незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-XII, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога па оздоровлення» та «одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.
У свою чергу, як правильно зазначив суд першої інстанції, субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18) від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17 (провадження №К/9901/22230/18), від 27 грудня 2019 у справі №643/11749/17 (провадження №К 9901/24713/18).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Постанова №889) встановлено новий вид грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду.
Відповідно до пункту 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Крім того, згідно з Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи від 02.02.2016 № 73, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347 визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Державній прикордонній службі України, регіональних управліннях Державної прикордонної служби України, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Державної прикордонної служби України, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідно до п.2 Інструкції № 73 виплата щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:
1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення:
- військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах;
- військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Державної прикордонної служби України ;
2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розміри винагороди для органів Державної прикордонної служби України з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Державної прикордонної служби України у Державному бюджеті України на відповідний рік.
В свою чергу, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, підстави вважати додаткову грошову винагороду, яка нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №620/3346/19.
Сторони не заперечують тієї обставини, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалось позивачу щомісяця з січня 2016 року по лютий 2018 року. Це свідчить про її систематичний характер.
Постановою від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18 Верховний Суд зробив висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку для щомісячної додаткової грошової винагороди, оскільки входить до складу грошового забезпечення. А тому відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при обчисленні та виплати щомісячна додаткова грошова винагороди.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, при виплаті позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за січень 2016 року по лютий 2018 року, зобов'язаний був здійснити її обрахунок із врахуванням індексації.
Також, з урахуванням наведеного вище, індексація грошового забезпечення має братись до уваги під час розрахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Схожий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 у справі № 826/2205/17.
Крім того, у постанові від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18 Верховний Суд зробив висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку як допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, так і щомісячної додаткової грошової винагороди, оскільки входить до складу грошового забезпечення. А тому відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при обчисленні та виплаті позивачу за час служби грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених у 2016-2017 роках.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.