Справа № 240/4793/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
11 грудня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 30966,54 грн. перерахованого грошового забезпечення;
-стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 30966,54 грн. грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2024 року позов задоволено:
-визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в невиплаті ОСОБА_1 доплати грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по січень 2023 року, по наданим відповідачу розрахункам військової частини НОМЕР_1 доплати грошового забезпечення, виготовленим на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі № 240/3558/23;
-зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 доплати грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по січень 2023 року, по наданих відповідачу розрахунках військової частини НОМЕР_1 доплати грошового забезпечення, виготовленим на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі № 240/3558/23.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 року №17 виключений зі списків особового складу з 16.01.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі № 240/3558/23, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та надати для оплати до ІНФОРМАЦІЯ_1 відомість доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.04.2022 по 16.01.2023 врахувавши, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, з урахуванням проведених виплат.
На виконання рішення суду військова частина НОМЕР_1 здійснила розрахунок доплати грошового забезпечення позивача за період з квітня 2022 року по січень 2023 року та надала його відповідачу.
З метою отримання належних коштів, позивач через свого представника звернувся до відповідача з адвокатським запитом, за результатами розгляду якого відповідач листом від 19.12.2023 № 9/3771 повідомив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі № 240/3558/23 не зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь які дії.
Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача виплатити останньому доплату грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по січень 2023 року, по наданим військовою частиною НОМЕР_1 розрахунках доплати грошового забезпечення, виготовлених на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі № 240/3558/23.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Із 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Натомість, як встановлено судом у рамках розгляду справи №240/3558/23, при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 в/ч НОМЕР_1 в період з 20.04.2022 по 16.01.2023 застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2022 - 2023 роках.
Отже, позивач у даній справі має право на перерахунок та отримання недоплаченого грошового забезпечення за період з 20.04.2022 по 16.01.2023. Дана обставина встановлена і судовим рішенням у справі №240/3558/23.
Відповідно до абз. 5 п. 8 р. І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказ Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
З огляду на зазначене, зважаючи на те, що в/ч НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачу доплати грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по січень 2023 року, по наданих військовою частиною НОМЕР_1 розрахунках доплати грошового забезпечення, виготовленим на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі № 240/3558/23.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Гонтарук В. М. Сторчак В. Ю.