Справа № 620/3505/22
12 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 07.04.2022 № 391 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого оперуповноваженого 5-го відділу управління оперативної служби ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 07.04.2022 №135 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітан поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) старшого оперуповноваженого 5-го відділу управління оперативної служби ГУНП, 07.04.2022;
- поновити капітан поліції ОСОБА_1 з 08.04.2022 на посаді старшого оперуповноваженого 5-го відділу управління оперативної служби Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08.04.2021 і до прийняття судом рішення по справі, виходячи з розміру 602,03 грн. за кожен день вимушеного прогулу;
- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, щодо не виплати частини грошового забезпечення за березень та за квітень 2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 протиправною;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суми не виплаченого грошового забезпечення за березень - квітень 2022 року в розмірі 11 204,00 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 17760,00 грн. та додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 в розмірі 111308,75 грн., що загалом становить 140272,75 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів задоволено частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 07.04.2022 № 391 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого оперуповноваженого 5-го відділу управління оперативної служби ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 07.04.2022 №135 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітан поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) старшого оперуповноваженого 5-го відділу управління оперативної служби ГУНП, 07.04.2022.
Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 з 08.04.2022 на посаді старшого оперуповноваженого 5-го відділу управління оперативної служби Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08.04.2021 по 25.04.2023 в розмірі 233 656,81 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява, у якій позивач просить вирішити питання щодо відшкодування понесених судових витрат понесених на правову допомогу в розмірі 27 000,00 грн та гонорар успіху в розмірі 23 365,68 грн, що загалом становить 50 365,68 грн.
Вказана заява призначена ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду до розгляду в судовому засіданні.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначено що заява не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
В судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Питання ухвалення додаткового судового рішення регулюються ст.252 КАС України.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи із аналізу вказаної норми, чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
При цьому, додаткове рішення може бути винесене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частиною першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов'язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому за змістом частин п'ятої - сьомої статі 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертизи підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
В підтвердження понесених витрат позивачем додано копію договору про надання правової допомоги №104-7/22-ФО від 05.04.2022, копії додаткових угод від 10.08.2022, від 21.12.2022, копію акта приймання-передачі правової допомоги від 28.04.2023, детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги від 28.04.2023, копії рахунків № 126 від 28.04.2023 та № 127 від 28.04.2023.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Як вбачається із змісту заяви про ухвалення додаткового рішення, загальна сума витрат понесених позивачем на професійну правову допомогу склала 50 365,68 грн, у тому числі гонорар успіху у розмірі 23 365,68 грн.
Суд зауважує, що зміст договору про надання правової (правничої) допомоги містить загальний обсяг повноважень на здійснення представництва інтересів в суді та інших органах при розгляді правових питань, у договорі відсутній детальний опис послуг, які повинні надаватися в межах їх виконання, що пов'язаний з розглядом справи, договір містить опис надання інших послуг правового характеру.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Ураховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для учасника справи, колегія суддів приходить до переконання, що заявлена позивачем до відшкодування сума є дещо завищено.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 35 000,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 139, 252 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 35 000,00 гривень (тридцять п'ять тисяч гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань.
В решті заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 12.12.2024)