Справа № 320/14925/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
10 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Мельник К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області з вимогами: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2023: № 1513070-2408-1027- UA32020010000093088 ; № 1513071-2408-1027-UA32020010000093088, № 1513072-2408-1027-UA32020010000093088; -№ 1513073-2408-1027-UA32020010000093088; № 1513074-2408-1027- UA32020010000093088 ; № 1513075-2408-1027- UA32020010000093088 ; № 1513076-2408-1027- UA32020010000093088 ; № 1513077-2408-1027-UA32020010000093088;
-№ 1513078-2408-1027- UA32020010000093088 ; № 1513079-2408-1027- UA32020010000093088 ; № 1513081-2408-1027-UA32020010000093088;№ 1513083-2408-1027-UA32020010000093088.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 20244 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником об'єктів нежитлової нерухомості: Промислова виробнича будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 2015850030004 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 7952, 8 кв.м.; котельня, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1875722132204, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 126.6 кв.м.; будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1542223132204, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1637,5 кв.м.; будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1542215132204, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв.м.; будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1542207032204, за адресою АДРЕСА_1 є, загальною площею 1572,8 кв.м.; будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 15422195132204, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1700,4 кв.м.; будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1542183032204, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 280,3 кв.м.; будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1542175932204, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 217,2 кв.м.; будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1542165632204, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 573,3 кв.м.; будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1542158732204, за адресою АДРЕСА_1 з, загальною площею 1238,4 кв.м.; будівля, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1542150132204, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1571,1 кв.м.; складські, виробничі та підсобно-виробничі приміщення, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 1470184032204, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 9921,2 кв.м., насосна площею 28,8 кв.м.
Вищенаведені будівлі відносяться до групи "Будівлі промисловості та склади" (код 125), підклас 1251.8 "Будівлі підприємств з обробки скла", 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". (Дана обставина сторонами не заперечується та підтверджується Експертним висновком АС12 №2332401 від 20 листопада 2023 року).
Основним видом діяльності Позивача, відповідно до Національного класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 є 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
У зв'язку зі здійсненням господарської діяльності Позивачем укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 010121 від 01 січня 2021 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 передає в користування (оренду) Приватному підприємству "КОМФОРТ МЕБЛІ" приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 17830, 20 кв.м.
В матеріалах справи також наявне Рішення Білоцерківської міської ради від 24 червня 2021 року № 1000-14-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Білоцерківської міської територіальної громади» відповідно до якого встановлено на території Білоцерківської міської територіальної громади на 2022 рік «податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» (додаток 2).
З додатка 2 вбачається, що для « 1251* Будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промисловості та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018 - 2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, що здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку" визначена ставка податку в розмірі 0,1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати), іншої ставки Рішення Білоцерківської міської ради від 24 червня 2021 року № 1000-14-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Білоцерківської міської територіальної громади» та додаток 2 для "Будівль промисловості та складів" - не містить, проте як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень рішень, ГУ ДПС застосовано ставку в розмірі 1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати), оскільки, як вбачається з відзиву на позовну заяву, вид діяльності Позивача відсутній у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 у зв'язку з чим Позивач не має право застосовувати ставку в розмірі 0,1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати).
Проте податковим органом застосовано ставку в розмірі 1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати), оскільки, основний вид діяльності Позивача відсутній у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 у зв'язку з чим Позивач не має право застосовувати ставку в розмірі 0,1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.
Згідно пп. 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавцем, у кожному буквеному пункті передбачено конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).
Отже, пп. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
З вказаних норм вбачається, що пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до п. 30.1 та 30.2 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
При цьому, передбачаючи податкову пільгу у пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Суд акцентує увагу, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості, лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що основним видом діяльності Позивача, відповідно до Національного класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 є 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
У зв'язку зі здійсненням господарської діяльності Позивачем укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 010121 від 01 січня 2021 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 передає в користування (оренду) Приватному підприємству "КОМФОРТ МЕБЛІ" приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 17830, 20 кв.м.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Отже, застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, а саме: у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вищенаведений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.
Таким чином, Позивач позбавлений можливості отримати пільги передбачені пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки «будівлі промисловості» здаються в оренду. (Дана обставина сторонами не заперечується, про що свідчить первинна позовна заява та відзив на позовну заяву).
Колегія суддів, наголошує, що в матеріалах справи наявне Рішення Білоцерківської міської ради від 24 червня 2021 року № 1000-14-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Білоцерківської міської територіальної громади» відповідно до якого встановлено на території Білоцерківської міської територіальної громади на 2022 рік «податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» (додаток 2).
З додатка 2 вбачається, що для « 1251* Будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промисловості та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018 - 2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, що здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку" визначена ставка податку в розмірі 0,1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати), іншої ставки Рішення Білоцерківської міської ради від 24 червня 2021 року № 1000-14-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Білоцерківської міської територіальної громади» та додаток 2 для "Будівль промисловості та складів" - не містить, проте як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень рішень, ГУ ДПС застосовано ставку в розмірі 1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати), оскільки, як вбачається з відзиву на позовну заяву, вид діяльності Позивача відсутній у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 у зв'язку з чим Позивач не має право застосовувати ставку в розмірі 0,1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати).
З матеріалів справи вбачається, що Позивач не заперечує, що до нього повинна бути застосована ставка в розмірі 0,1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати), яка застосовувалася контролюючим органом у 2020 та 2021 роках.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний Договір оренди нежитлового приміщення № 010121 від 01 січня 2021 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 передає в користування (оренду) Приватному підприємству "КОМФОРТ МЕБЛІ" приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 17830, 20 кв.м.
Також в матеріалах справи наявна виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якої основними видами економічної діяльності Приватного підприємства "КОМФОРТ МЕБЛІ" є "31.01 - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (основний)", "31.02 - виробництво кухонних меблів", "31.03 - виробництво матраців", що потрапляє під господарську діяльність, яка передбачена у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
Доказів зворотного Відповідачем не надано, жодних заперечень стосовно даного твердження Позивача не наведено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що контролюючим органом безпідставно застосовано ставку в розмірі 1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати), оскільки відповідно до Рішення Білоцерківської міської ради від 24 червня 2021 року № 1000-14-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Білоцерківської міської територіальної громади» до Позивача має бути застосована ставка в розмірі 0,1 ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати).
Під час судового засідання представник відповідача просив надати йому час для подання додаткових пояснень.
З наданих суду додаткових пояснень вбачається, що представник відповідача надав розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 року по об'єктах опадаткування, як іналежать ОСОБА_1 з застосування ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати), відповідно до Рішення Білоцерківської міської ради від 24 червня 2021 року № 1000-14-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Білоцерківської міської територіальної громади».
Відповідно до наданого розрахунку суми податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковими повідомлення-рішення повинні становити:
- податкове повідомлення-рішення №1513070-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 51693,20 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №1513071-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 8049,60 грн.
- податкове повідомлення-рішення № 1513072-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 3726,45 грн.
- податкове повідомлення-рішення №1513073-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 1411,80 грн.
- податкове повідомлення-рішення №1513074-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 1821,95 грн.
- податкове повідомлення-рішення №1513075-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 11052,60 грн.
- податкове повідомлення-рішення №1513076-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 10223,20 грн.
- податкове повідомлення-рішення №1513077-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 169,65 грн.
- податкове повідомлення-рішення №1513078-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 10212,15 грн.
- податкове повідомлення-рішення №1513079-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 10643,75 грн.
- податкове повідомлення-рішення №1513081-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 822,90 грн.
- податкове повідомлення-рішення №1513083-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у розмірі 64675,00 грн.
Колегія суддів, зазначає, що суд має повноваження на перерахунок штрафних санкцій, податків визначених у податкових повідомленнях-рішеннях.
У зв'язку з цим та враховуючи приписи частини другої статті 245 КАС України, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 12.10.2023: № 1513070-2408-1027-UA32020010000093088; № 1513071-2408-1027-UA32020010000093088, № 1513072-2408-1027-UA32020010000093088; -№ 1513073-2408-1027-UA32020010000093088; № 1513074-2408-1027-UA32020010000093088; № 1513075-2408-1027-UA32020010000093088; № 1513076-2408-1027-UA32020010000093088; № 1513077-2408-1027-UA32020010000093088;-№ 1513078-2408-1027-UA32020010000093088; № 1513079-2408-1027-UA32020010000093088; № 1513081-2408-1027-UA32020010000093088;№ 1513083-2408-1027-UA32020010000093088 є протиправними в частині, а тому підлягають частковому скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив в повному обсязі у задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтранс-Ойл», а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та частково знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
У відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, оскаржуване податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в розмірі 1570552,25 грн., а тому, судовий збір необхідно стягнути з відповідача у загальному розмірі 15705,52 грн(1570552,25 *1%) судового збору сплаченого позивачем в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513070-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 465238,80 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513071-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 72446,40 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1513072-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 33537,05 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513073-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 12706,20 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513074-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 16397,55 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513075-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 99505,40 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513076-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 92008,80 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513077-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1526,85 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513078-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 91909,35 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513079-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 95793,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513081-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 7406,10 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1513083-2408-1027-UA32020010000093088 від 12.10.2023, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області в частині нарахування суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 582075,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 15705 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ять) грн. 52 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено « 12» грудня 2024 року.