Справа № 320/41699/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Жукова Є.О.
Іменем України
12 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправними та скасування постанови та припису,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудком» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №154 від 21.09.2023 про усунення порушень вимог законодавства;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №10/4833 від 03.10.2023 про застосування фінансової санкції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що припис №154 від 21.09.2023 про усунення порушень вимог законодавства та постанова №10/4833 від 03.10.2023 про застосування фінансової санкції видані без фактичного та належного з'ясування факту наявності порушення зі сторони позивача, без дотримання вимог чинного законодавства, тому вони підлягають скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що з протоколу взагалі не вбачається інформація за яких умов проводилось дослідження рівнів шуму (відкриті/закриті вікна, двері, характеристики приміщення), які джерала шуму наявні в приміщенні, відсутня будь-яка фото/відео-фіксація здійснення замірів рівнів звуку/шумового навантаження, відсутня інформація про тривалість здійснення замірів, так само з протоколу неможливо встановити джерело шуму. Дослідження проведено за присутності фізичної особи, відеофіксація виміру відсутня, фото фіксація відсутня, в зв'язку з чим неможливо перевірити за яких умов проводили виміри та які фактичні показники зафіксовано приладом, в той же час відповідач повинен був перевірити та достовірно встановити наявність/відсутність факту порушення санітарних норм. Крім того, в Направленні на проведення заходу №128-2264 від 12.09.2023, зазначено про проведення заходу «з проведенням лабораторних вимірювань еквівалентних рівнів шумового навантаження (з проведенням відеофіксації)». Натомість відповідачем не надано відеофіксацію проведення вимірювань еквівалентних рівнів шумового навантаження, що є порушенням процедури проведення дослідження та як наслідок тягне за собою створення доказу, в достовірності якого жодним чином неможливо впевнитись. Крім того, відповідач 03.10.2023 приймаючи постанову про застосування фінансової санкції, вказав про порушення позивачем вимоги пункту 1 абзацу 4 частини 1 та частини 2 статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та застосовано фінансову санкцію на підставі ст. 47 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», тобто, застосовано закон, який втратив чинність 01.10.2023.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ФУДКОМ» зареєстровано та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 40982829). Місцезнаходження юридичної особи: вул. Залізничне шосе, буд.57, м. Київ, 01014.
До Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві листом Департаменту промисловості і розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.07.2023 №052-2868 надійшло звернення ОСОБА_1 щодо незадовільних умов проживання, пов'язаних з шумом від технологічного обладнання торгівельного комплексу «Велика кишеня» ТОВ «ФУДКОМ» (проспект Петра Григоренка, 26).
Відповідно до вимог абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункт 4 Переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення на період воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.06.2022 №969 Головним управлінням Держспоживслужби в м. Києві 05.09.2023 за вих. № 05.3/9651 було підготовлено лист, щодо надання погодження на проведення позапланового заходу.
Держпродспоживслужбою 07 вересня 2023 року за № 12.3-12/19264 надано погодження проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині вимог санітарного законодавства на підставі звернення ОСОБА_1 про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю та здоров'ю суб'єктом господарювання ТОВ «ФУДКОМ», що здійснює провадження господарської діяльності в приміщенні торгівельного комплексу «Велика Кишеня» за адресою: м. Київ, вул. Петра Григоренка, 26.
На підставі зазначеного Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві було видано наказ №2264 від 12.09.2023 та направлення № 128-2264 від 12.09.2023.
Так, в ході позапланового заходу проведено лабораторні вимірювання еквівалентних рівнів шумового навантаження.
Фахівцями Державної установи «Київській міській центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» в квартирі № 361 будинку було проведено лабораторні дослідження шумового навантаження, результати відображені у протоколі проведення досліджень шумового навантаження від 19.09.2023 № 200.
Актом №2264-17 від 21.09.2023 встановлено порушення абзацу 1 пункту 1, додатку 1 Санітарних норм затверджених наказом №463, а саме: «Відповідно до досліджень проведених Державною установою «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України»: еквівалентні рівні звуку в квартирі 361 будинку 28 по проспекту Петра Григоренка при ввімкненому технологічному обладнанні ТОВ «ФУДКОМ» перевищують допустимі значення на 6-7 дБА згідно санітарних норм, затверджених наказом № 463 для денного часу: еквівалентні рівні звуку в квартирі 361 будинку 28 по проспекту Петра Григоренка при вимкненому технологічному обладнанні ТОВ «ФУДКОМ» не перевищують допустимі значення згідно санітарних норм, затверджених наказом № 463 для денного часу (протокол проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку № 200 від 19.09.2023)».
21 вересня 2023 року за результатами позапланової перевірки (акт від 21.09.2023 №2264-17) Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві винесено припис про усунення порушень вимог законодавства №154 від 21.09.2023.
03 жовтня 2023 року за порушення санітарного законодавства, зазначені в акті перевірки від 21.09.2023 №2264-17 ТОВ «ФУДКОМ» винесено постанову №10/4833 від 03.10.2023 якою до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 850 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою про застосування фінансових санкцій та приписом про усунення порушень вимог законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем під час розгляду справи не надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи були спростовані відповідачем.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Абзаци другий, третій статті 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Частина 15 статті 4 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Абзаци 5,6 частини 1 статті 6 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Частини 1-3, 6-8 статті 7 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акту підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акту органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акту відповідний запис.
Один примірник акту вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
На підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику, зокрема, з контролю за цінами.
За правилами пункту 7 зазначеного вище положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 лютого 2019 року № 463 затверджено Державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови.
Відповідно до пункту 1 вимоги цих Державних санітарних норм (далі - Санітарні норми) встановлюють допустимі рівні шуму, який проникає в приміщення житлових i громадських будинків від зовнішніх та внутрішніх джерел, i допустимі piвнi шуму на території житлової забудови.
У додатку 1 до Санітарних норм визначено допустимі рівні звуку в приміщеннях житлових і громадських будинків та на території житлової забудови. Так, відповідно до пункту 7 Додатку 1 № 463 рівень допустимого звуку в спальних кімнатах житла першої категорії становлять: рiвнi звуку LA або LА екв., дБА день 35, ніч 25; критерії шуму NC день 25, ніч -15.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу №200 проведення вимірювання шуму від 19.09.2023 заміри і середні значення рівнів звуку проведено у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та виявлено в житловій кімнаті перевищення допустимого рівня шуму: рiвнi звуку 47 дБА, максимальне значення рівнів звуку - 50 дБА.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані:
здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;
забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;
вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;
6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
Передбачені частинами другою, третьою та четвертою цієї статті вимоги щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки: 1) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 2) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межі таких приміщень; 3) попередження та/або ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій 4) надання невідкладної допомоги, попередження або припинення правопорушень 5) попередження крадіжок, пожеж, а також виконання завдань цивільної оборони; 6) проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів, інших масових заходів, про які завчасно сповіщено органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; 7) роботи обладнання і механізмів, що забезпечують життєдіяльність жилих і громадських будівель, за умов ужиття невідкладних заходів щодо максимального обмеження проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 8) відзначення встановлених законом святкових і неробочих днів, днів міст, інших свят відповідно до рішення місцевої ради, проведення спортивних змагань; 9) проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів у заборонений час за погодженням із уповноваженим органом місцевого самоврядування в порядку, передбаченому правилами додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
Таким чином, позивач повинен дотримуватись діючих Санітарних норм та вживати невідкладних заходів щодо максимального обмеження проникнення шуму в прилеглі приміщення.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 ст.16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Відповідно до пункту 80 переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №374, періодичній повірці підлягають - шумоміри.
Згідно із пунктом 80 міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747, міжповірочний інтервал для шумомірів становить один рік.
У пункті 4 протоколу проведення досліджень №200 зазначено: засоби вимірювальної техніки: вимірювач рівня звуку «Октава -11ОА №А070591 з мікрофоном М-201 №473.
У пункті 5 протоколу дослідження №200 зазначені відомості про повірку, а саме, сертифікат калібрування №UА/22/221229/001778 від 29.12.2022.
Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони.
Відповідно до п. 10 та п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»: калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Відповідно, калібрування - це налаштування вимірювальної техніки, в той же час повірка засобів вимірювальної техніки - це процес заходів, спрямованих на встановлення законодавчої відповідності вимірювальної техніки.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що саме повірка засобів вимірювальної техніки дає законні підстави використовувати вимірювальну техніку та результати досліджень, а тому, підміна повірки засобів вимірювальної техніки на калібрування, не відповідає вимогам законодавства, вимірювальна техніка, для цілей фіксації порушення вимог законодавства, повинна пройти саме повірку, а не калібрування, з цих підстав вимірювач рівня звуку «Октава-110А №А070591 з мікрофоном М-201 №473» за відсутності сертифікату повірки засобів вимірювальної техніки, не міг використовуватись для встановлення перевищення рівнів шуму, а результати таких вимірювань є незаконними, адже проведені з порушенням вимог законодавства.
Тобто, для встановлення факту перевищення рівнів шуму, фіксації показників та використання результатів вимірювання, як офіційно отриманих та достовірно встановлених даних можливе виключно за використання засобів вимірювання, які пройшли повірку та виключно за дотримання законодавчо встановлених методик вимірювання, у всіх інших випадка такі виміри та отримані дані не можуть бути джерелом достовірної інформації, на підставі яких суб'єкти владних повноважень встановлюють факт порушення санітарних норм, що як наслідок характеризує Протокол проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку №200 від 19.09.2023, як неналежний доказ.
Крім того, з протоколу взагалі не вбачається інформація за яких умов проводилось дослідження рівнів шуму (відкриті/закриті вікна, двері, характеристики приміщення), які джерала шуму наявні в приміщенні, відсутня будь-яка фото/відео-фіксація здійснення замірів рівнів звуку/шумового навантаження, відсутня інформація про тривалість здійснення замірів, так само з протоколу неможливо встановити джерело шуму.
Дослідження проведено за присутності фізичної особи, відеофіксація виміру відсутня, фото фіксація відсутня, в зв'язку з чим неможливо перевірити за яких умов проводили виміри та які фактичні показники зафіксовано приладом, в той же час Відповідач повинен був перевірити та достовірно встановити наявність/відсутність факту порушення санітарних норм.
Також, в Направленні на проведення заходу №128-2264 від 12.09.2023 (т.1 а.с.9), зазначено про проведення заходу «з проведенням лабораторних вимірювань еквівалентних рівнів шумового навантаження (з проведенням відеофіксації)».
Натомість, відповідачем не надано відеофіксацію проведення вимірювань еквівалентних рівнів шумового навантаження, що є порушенням процедури проведення дослідження та як наслідок тягне за собою створення доказу, в достовірності якого жодним чином неможливо впевнитись.
Колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» втратив чинність з 01.10.2023.
Відповідачем розглянуто протокол про порушення санітарних норм та винесено постанову про застосування фінансової санкції 03.10.2023.
Відповідачем, при розгляді протоколу встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 абзацу 4 частини 1 та частини 2 статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», за що настає відповідальність згідно ст. 47 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Тобто, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» втратив чинність до винесення постанови про застосування фінансової санкції.
Таким чином, відповідач приймаючи оскаржувану постанову застосував закон, який втратив чинність.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують правильність та достовірність проведених досліджень, не надано сертифікату про повірку вимірювача рівня звуку «Октава-110А №А070591 з мікрофоном М-201 №473», не надано до суду відеозапис фіксації проведення дослідження, про що було вказано в направленні на проведення заходу як необхідний захід, та притягнення позивача до відповідальності на підставі закону, який втратив чинність, колегія суддів дійшла висновку, що припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №154 від 21.09.2023 про усунення порушень вимог законодавства та постанова Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №10/4833 від 03.10.2023 про застосування фінансової санкції є протиправними та підлягають скасуванню.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року скасувати та ухвали нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №154 від 21.09.2023 про усунення порушень вимог законодавства.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №10/4833 від 03.10.2023 про застосування фінансової санкції.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» (01014, м.Київ, Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 40982829) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, 12; код ЄДРПОУ 40414833) сплачений судовий збір у розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких