П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17489/24
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області №084250003910 від 28.05.2024р. про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у колгоспі ім.Дзержинського з 1982 до 1999 років.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у травні 2024р. вона звернулася із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, пенсійним органом прийнято рішення № 084250003910 від 28.05.2024р. про відмову у призначення пенсії позивачці, оскільки у позивачки відсутній необхідний страховий стаж.
Позивачка вважає вказане рішення протиправним та зазначила, що під час звернення нею до територіального органу ПФ України щодо призначення пенсії було надано необхідні документи, включаючи трудову книжку колгоспника, яка містила всі необхідні дані для підтвердження стажу роботи.
Позивачка зазначила, що відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 4.01.1981р. ОСОБА_1 з січня 1981р. вступила до колгоспу ім.Дзержинського, що відноситься до Приютянської сільської ради, Гуляйпільського району, Запорізької області, працювала на відповідних посадах та також має записи у спірні періоди. При цьому, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Записи про роботу позивачки у колгоспі ім.Дзержинського з 1982р. до 1999р., які внесено до її трудової книжки №782 від 4.01.1981р., засвідчено печаткою, містять підпис уповноваженої особи, а тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу. Також трудова книжка містить відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих людиноднів. Таким чином, ОСОБА_1 вважає дії ГУ ПФУ в Одеській області такими, що порушують її конституційні права.
Посилаючись на вказані обставини просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області №084250003910 від 28.05.2024р..
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2024р. про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48грн..
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган необґрунтовано та безпідставно не врахував до загального трудового стажу роботи позивачки період роботи у колгоспі ім.Дзержинського з 1982р. до 1999р., оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що пенсійний орган не був позбавлений можливості звернутися до відповідних установ задля отримання інформації та копій документів про роботу позивачки у спірний період.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що 21.05.2024р. ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про призначення їй пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.48-50). При цьому позивачкою разом із вказаною заявою, зокрема, було надано копію трудової книжки колгоспника за № НОМЕР_1 від 4.01.1981р..
Однак, 28.05.2024р. ГУ ПФУ в Одеській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення за №084250003910, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с.14з.б., 57-58), оскільки відсутній відповідний страховий стаж. При цьому, пенсійний органом зазначено, що не зараховано період роботи позивачки у період з 1982р. по 1999р., оскільки відсутні відомості про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі.
Вважаючи таку відмову пенсійного органу щодо не зарахування стажу неправомірною, ОСОБА_1 з метою захисту свого порушеного права, звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За правилами ч.1 ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто для призначення пенсії їй на момент призначення пенсії за віком після досягнення 60 років необхідно мати наявного страхового стажу не менше 31рік.
Положеннями п.1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії, в тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12 серпня 1993р. за №637.
Приписами ст.62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. за №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004р.. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За правилами п.17,18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Згідно п.23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
При цьому, положення приписів Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 5.12.2019р. у справі №235/805/17, від 6.12.2019р. у справі №663/686/16-а, від 6.12.2019р. у справі №500/1561/17, від 5.12.2019р. у справі №242/2536/16-а, від 27.02.2020р. у справі №577/2688/17, від 31.03.2020р. у справі №446/656/17, від 21.05.2020р. у справі №550/927/17, від 25.02.2021р. у справі №683/3705/16-а.
Апеляційний суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. за №310, та чинних на час внесення записів до трудової книжки (надалі - Основні Положення).
Так, у відповідності до п.1,2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім 'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень).
Приписами п.6 Основних Положень визначено, що всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до встановленого взірця трудової книжки колгоспника, трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
За правилами п.8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Як вбачається із оскаржуваного рішення пенсійного органу від 28 травня 2024р. за №084250003910, що підставою для відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком стало те, що страховий стаж складає 27 років 7 місяців 6 днів, замість необхідного - 31року. При цьому, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1982 року по 1999 року, оскільки відсутні відомості про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі.
В той же час, як вбачається, із матеріалів справи, що звертаючись до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 було надано трудову книжку колгоспника за № НОМЕР_1 (а.с.42-47).
Як вбачається з трудової книжки колгоспника, виданої на ім'я ОСОБА_1 , що позивачка була прийнята до колгоспу ім.Дзержинського Приютянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області.
При цьому, трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 містить відмітки про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та щодо виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в тому числі за період з 1982 року по 1999 року, які завірені підписом голови колгоспу та печаткою (а.с.42-47).
Отже, судова колегія зазначає, що із наданих ОСОБА_1 до пенсійного органу документів вбачається, що у спірні періоди вона дійсно працювала на відповідних посадах у колгоспі ім.Дзержинського Приютянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, а записи в трудовій свідчать про відпрацювання нею встановлених та відпрацьованих людино-днів.
Тобто, документи, які були надані пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії, містять всі необхідні відомості, для врахування спірних періодів до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідно до ст.101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Приписами ст.44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, судова колегія звертає увагу на те, що у разі наявності сумнівів щодо роботи позивачки та відпрацювання нею мінімуму трудової участі в період з 1982 року по 1999 року, пенсійний орган не був позбавлений можливості звернутися до відповідних установ задля отримання інформації та копій документів про роботу позивача.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження звернення пенсійного органу щодо отримання документів щодо позивачки пенсійним органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що пенсійний орган необґрунтовано та безпідставно не врахував до загального трудового стажу роботи позивачки період роботи у колгоспі ім.Дзержинського Приютянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області у період з 1982р. по 1999р., оскільки пенсійним органом не досліджено усіх обставин.
Також, апеляційний суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачці у зарахуванні до загального трудового стажу періоду його роботи з 1982 по 1999рр. є неправомірним.
На підставі вищевказаного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи за 1982-1999р. в колгоспі ім.Дзержинського Приютянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області
та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко