П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18834/24
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати дії ВЧ НОМЕР_1 відносно несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період з 28.05.2020р. по 6.06.2024р. протиправними;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 (яка перебуває на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 ) та з 27.05.2020р. виключений зі списків частини та всіх видів забезпечення наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.04.2020р. №71.
У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не в повному обсязі, а саме: у період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду у справі №420/4005/22.
На виконання судового рішення від 31.10.2022р. по справі №420/4005/22 на рахунок позивача 6.06.2024р. переведено нараховану суму індексації в сумі 77 935,17грн..
При цьому, відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, з урахуванням обмеження в шість місяців.
Вказане стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 6.12.2023р. по 6.06.2024р. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачеві при звільненні з військової служби не виплачено належні суми грошового забезпечення, а тому є обґрунтованими вимоги позивача в частині протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_2 ) та згідно із наказом від 10.04.2020р. №71 виключений зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.
ВЧ НОМЕР_2 не має власного фінансового господарства, перебуває на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 .
Позивач вважав, що йому не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, а саме індексація грошового забезпечення за період з січня 2016р. по лютий 2018р., у зв'язку із чим звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2022р. по справі №420/4005/22 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2022р. по справі №420/4005/22, згідно копії платіжної інструкції №877 від 11.08.2023р., ОСОБА_2 виплачено 4 435,68грн..
У подальшому, на виконання рішення суду від 31.10.2022р. по справі №420/4005/22 ОСОБА_1 6.06.2024р. виплачено 77 935,17грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №752 від 5.06.2024р..
Вважаючи дії відповідача щодо порушення строків повного розрахунку при звільненні протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 1 ч.1 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України (далі також - «КЗпП України», тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу.
Частиною першою ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст.117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Із матеріалів справи вбачається, що під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 не було нараховано індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016р. по лютий 2018р. із застосуванням базового місяця січень 2008р..
При цьому, ОСОБА_1 звільнений з військової служби з ВЧ НОМЕР_3 наказом командира №71 від 10.04.2020р., яка перебувала на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_4 .
Спір з приводу нарахування й виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016р. по лютий 2018р. між ОСОБА_1 та Командуванням ВМС ЗСУ був предметом розгляду у справі №420/4005/22.
За результатами розгляду вказаної справи, суд вирішив позов ОСОБА_1 задовольнити, у зв'язку із чим на виконання рішення суду у справі №420/4005/22 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 435,68грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №877 від 11.08.2023р. та 77 935,17грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №752 від 5.06.2024р..
Згідно із вказаними платіжними інструкціями виплата здійснювалась ВЧ НОМЕР_1 .
При цьому, позивач звернувся із позовом до суду у даній справі про стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні саме до ВЧ НОМЕР_1 , а не до ВЧ НОМЕР_2 .
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 посилається, зокрема, на те, що ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , у списках особового складу ВЧ НОМЕР_1 не перебував, а тому командир ВЧ НОМЕР_1 , в розумінні ст.117 КЗпП України не був по відношенню до позивача власником або уповноваженим органом (роботодавцем). Перебування ІНФОРМАЦІЯ_2 на фінансовому забезпечення у ВЧ НОМЕР_1 не дає жодних підстав вважати останню по відношенню до особового складу Командування ВМС ЗСУ - роботодавцем в розумінні КЗпП.
У цьому контексті Суд зауважує, що приписи частини першої статті 47, частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлюють загальне правило, згідно з яким у випадку звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний виплатити йому всі належні суми у день звільнення, а якщо в указаний строк цього не було зроблено з вини власника або уповноваженого ним органу, то підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь затримки до дня фактичного розрахунку.
Межі дії диспозиції ч.1 ст.117 КЗпП України визначені її гіпотезою, яка указує на умови, за наявності яких уступає в дію правило про виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Обставини, з настанням яких необхідно здійснювати це правило, пов'язані з фактами звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у день звільнення.
Факти цієї справи свідчать про те, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби саме з ВЧ НОМЕР_2 , тому саме ця військова частина є роботодавцем у розумінні ст.117 КЗпП України по відношенню до позивача. При цьому, саме ВЧ НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було зобов'язано виплатити позивачу спірну індексацію в межах справи №420/4005/22.
3.12.2024р. на підтвердження вказаних обставин ВЧ НОМЕР_1 подано заяву та відповідні документи, а саме наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.05.2024р. №131 та розрахунково-платіжну відомість за №425 за червень 2024р..
Із п.6 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.05.2024р. №131 вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2022р. по справі №420/4005/22, виконавчого провадження №73652473 від 25.12.2023р. вирішено виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 79 122грн..
Із розрахунково-платіжної відомості №425 ВЧ НОМЕР_2 вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2022р. по справі №420/4005/22, виконавчого провадження №73652473 від 25.12.2023р. ВЧ НОМЕР_1 перерахувала позивачу 77 935,17грн. (з урахуванням військового збору 1 186,83грн.), що підтверджується платіжною інструкцією №752 від 5.06.2024р..
Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про те, що в даному випадку ВЧ НОМЕР_1 здійснювала виплату спірних сум грошового забезпечення в рамках справи №420/4005/22 на підставі поданих документів ВЧ НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Крім того, саме згідно із наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_2 ) від 10.04.2020р. №71 позивача звільнено зі служби та виключено зі списків частини та всіх видів забезпечення з 27.05.2020р., про що самостійно зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві.
Статтею 1 ЗУ «Про охорону праці» від 14.10.1992р. №2694-ХІІ визначено, що роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
З огляду на викладене, в контексті спірних правовідносин, судова колегія дійшла висновку, що саме ВЧ НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є власником або уповноваженим органом (роботодавцем), який повинен нести відповідальність, передбачену ст.117 КЗпП за порушення строків повного розрахунку з позивачем при звільненні.
Відповідно до ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно з ч.4 ст.48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належного відповідача й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
При цьому, в силу приписів норм КАС України, згідно з якими апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вжити заходів щодо їх усунення.
Відтак, апеляційний суд вважає, що вимоги, які ОСОБА_1 заявив в межах даної справи до ВЧ НОМЕР_1 задоволенню не підлягають, оскільки із такими вимогами він повинен був звернутись до ВЧ НОМЕР_2 , в якій проходив службу та з якої був звільнений, а тому ВЧ НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у даній справі.
Суд першої інстанції вказані обставини не дослідив, належної оцінку не дав, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024р. скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко