Справа № 420/38386/24
12 грудня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Радчук А.А.,
розглянувши заяву позивачів про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня», про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня», у якому позивачі просять:
визнати протиправним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 05.04.2024 року №1216-VIII «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради шляхом ліквідації».
Разом із позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення даного позову шляхом:
зупинення дії рішення Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 05.04.2024 року № 1216-VIII «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради шляхом ліквідації» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
заборони Білгород-Дністровській міській раді Одеської області, КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня», органам податкової служби, Пенсійного фонду України, архівним установам, суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, проводити дії щодо ліквідації (припинення) комунального некомерційного підприємства Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 01998696. адреса: 67701, Україна. Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Свято-георгіївська, буд. 4). до набрання законної сили судовим рішення по справі;
заборони КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» приймати рішення щодо звільнення медичного та іншого персоналу на підставі оскаржуваного рішення сесії міської ради та наказу по КНП «Білгород - Дністровська центральна районна лікарня» до ухвалення рішення у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що оскаржуване рішення є вочевидь протиправним та таким, що прямо і грубо суперечить Конституції України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», гарантоване Конституцією України право пацієнтів - мешканців Білгород-Дністровського району на отримання безоплатної медичної допомоги, та трудові права працівників лікарні. У випадку ухвалення рішення про задоволення позовних вимог після закінчення процесу ліквідації буде відсутній ефективний спосіб захисту порушених прав позивачів, оскільки юридична особа КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» не буде юридично існувати.
Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши підстави даної заяви, суд доходить наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Так, предметом розгляду справи є правомірність прийняття відповідачем рішення від 05.04.2024 року №1216-VIII «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради шляхом ліквідації».
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення ефективності захисту прав та інтересів позивачів, за яким вони звернулись до суду.
З огляду на вищевнаведені норми, суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову і в матеріалах, доданих до позову, відсутні докази очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів або необхідності докласти для їх відновлення значних зусиль та витрат. Також, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Фактично всі доводи позивачів ґрунтуються на ймовірних припущеннях, що не відповідає змісту обґрунтованої очевидності неможливості виконання рішення в майбутньому.
Більш того, оскільки предметом позову, є саме визнання протиправним та скасування рішення, без зобов'язання вчинити будь-які дії, то позивачі не обґрунтували в чому буде полягати неможливість виконання судового рішення.
При цьому, суд не вважає наведені позивачем обставини щодо очевидної протиправності оскаржуваного розпорядження достатніми, безспірними та доведеними.
Відтак, оцінити вказані підстави суд може тільки під час розгляду даної справи по суті.
Отже, позивачами не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України.
Таким чином, на думку суду, сам по собі факт прийняття рішення Білгород-Дністровською міською радою Одеської області від 05.04.2024 року №1216-VIII «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради шляхом ліквідації», яке, на переконання заявників, стосується їх та працівників лікарні прав та інтересів, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивачів підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2022 року у постанові №640/36385/21.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності рішення, наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня», про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук