Справа № 420/21281/24
12 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “ Атаман і К» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся з позовною Одеської митниці, в якій просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000362/2 від 02.07.2024 року;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000705 від 02.07.2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у зв'язку із імпортуванням на територію України товару було подано митну декларацію №24UA500500023187U7 від 02.07.2024 року, а саме: Товар 1 - нектарин свіжий, вагою 10 066,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція, Товар 2 - персик свіжий, вагою 7 744,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція, Товар 3 - персик свіжий , сорту UFO, вагою 2 529,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція. Відповідачем було направлено повідомлення декларантові, в якому вимагались додаткові документи, окрім тих документів, що були подані. Позивач направив на цю вимогу документи та пояснення. Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №24UA500500023187U7 від 02.07.2024 року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, поданими розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
Уповноваженою особою декларанта ТОВ “АТАМАН І К» у зв'язку із імпортуванням на територію України товару до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) № 24UA500500023187U7 від 02.07.2024 для здійснення митного оформлення товару, а саме: Товар 1 - нектарин свіжий, вагою 10 066,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція, Товар 2 - персик свіжий, вагою 7 744,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція, Товар 3 - персик свіжий , сорту UFO, вагою 2 529,00 кг (нетто), країна виробництва - Греція.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500023187U7 від 02.07.2024 позивачем надані документи, зазначені в графі 44 МД.
Одеською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах, у зв'язку з чим декларанту була скерована вимога про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів.
02.07.2024 декларантом було надано лист-відповідь та додатково надані: прайс-лист; калькуляція; копію митної декларації країни відправлення ; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.
Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500500023187U7 від 02.07.2024 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000362/2 від 02.07.2024, а саме:
1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. П. 7.1,7.2 контракту №01/23 від 20.03.2023 зазначено, що вартість упаковки входить у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах ( інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
Щодо додатково отриманих документів Одеською митницею зазначено таке: «В наданих документах містяться розбіжності в числових значеннях, а саме: в митної декларації країни відправлення 24 GREX410100040119 в гр. В (сторінка1) зазначено додатково 350 євро, які не ураховано при визначенні митної вартості. Також не було надано бухгалтерську документацію, згідно Закону «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність Україні» бухгалтерська документація це: росходні накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти, видаткові та прибуткові касові ордери та інше. Таким чином розбіжності не усунені та не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов»
Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість Товару 1 збільшено до EUR 12 582,50, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - EUR 9 562,7, митну вартість Товару 2 збільшено до EUR 9 680,00, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - EUR 6 582,4, Товару 3 збільшено до EUR 3 161,25, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - EUR 2 478,42.
Таке коригування митної вартості товару спричинило необхідність для Позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої декларантом митної вартості, а саме було додатково сплачено за товар 49 986,94 грн. (мито в розмірі 5 042,42 грн, ПДВ в розмірі 44 944,52 грн.).
Не погоджуючись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.
Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару за ціною договору/контракту, а виявлені неточності чи неповнота у наданих документах не впливали на визначення митної вартості, виходячи з наступного.
Щодо відсутності в наданих до митного оформлення документах інформації про вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, позивач зазначив, що відповідно до п. 7.2 Контракту № 01/24 від 06.02.2024 року, обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Як встановлено судом, постачання товару здійснювалось на умовах CРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, відповідно до яких Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).
Відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Суд зазначає, що згідно п. 7.2 Контракту на поставку № 01/23 від 20.03.2024 року, обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Відповідачу до митного оформлення надавалась калькуляція, в якій зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову як вартість тари та пакування.
У даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до умов зазначеного Контракту та приписів ч. 10 ст. 58 МКУ витрати з пакування закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали, про що зрозуміло та детально викладено у контракті.
Відповідач мав усі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а тому зазначена підстава для прийняття оскаржуваного рішення є протиправною.
Щодо розбіжностей в числових значеннях а саме: в митній декларації країни відправлення 24 GREX410100040119 в гр. В (сторінка1 ) зазначено додатково 350 євро, які не ураховано при визначенні митної вартості, позивач зазначив, що отримувач товару жодним чином не впливає на дані, які заносяться до Експортної декларації Постачальника. Декларант або уповноважена особа не несуть відповідальність за заповнення митної декларації країни відправлення. Постачальник самостійно вирішує, яку інформацію заносити в декларацію та подавати митним органам країни відправлення. В графі 22 експортної декларації країни відправлення № 24GREX410100040119 від 29.06.2024 зазначена загальна сума 18 623,52 EUR, що співпадає з сумою, котра зазначена у інвойсі № INVT 33 від 29.06.2024. В графі В дійсно зазначено 350 євро, але це транспортні витрати по території Греції, котрі вже включені в митну вартість, що підтверджується графою 22 декларації країни відправлення №24GREX410100040119 від 29.06.2024.
Суд погоджується з такими обґрунтуваннями позивача і зазначає, що при ретельному вивченні документів, наданих Відповідачу до митного оформлення, можна встановити, що в інвойсі та в Експортній декларації будь-які розбіжності, які мали б вплив на визначення митної вартості Товару відсутні. Відповідачем не доведено, що Позивачем сплачено за товар більшу суму коштів, ніж та, що була задекларована.
Щодо витребування митним органом додаткових документів, суд зазначає, що Позивачем надавались додаткові документи, як з митною декларацією, так і на вимогу Відповідача, але це не виключило зазначення про їх ненадання без вказівки конкретних документів.
Суд зазначає, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така правова позиція наведена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 818/1023/17, в постанові Верховного Суду від від 21.05.2021 по справі № 815/5811/17 та в постанові Верховного Суду 27.01.2022 по справі № 200/6413/20-а. Верховний Суд. Касаційний адміністративний суд у своїй постанові від 15.02.2023 № 810/689/17 при аналізі ст.ст. 49, 52-55, 57-58 Митного кодексу України зробив наступний висновок, який дублюється в постанові від 10.05.2023 № 815/1780/17.
Вирішуючи спір, суд враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим. витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
У вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
З урахуванням зазначеного, висновки митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом та за наданими документами.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи документи без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Суд не вбачає підстав для іншого мотивування протиправності рішення митного органу з цього питання ніж вони викладені вище позивачем, оскільки такі обґрунтування є розумними, логічними та такими, що мають юридичний зміст.
Крім того, суд зазначає, що системний аналіз правових норм МК України дає підстави для висновку про те, що одним із основних завдань та функцій митного органу є визначення митної вартості товарів яка здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості з дотриманням мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов'язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов'язок позивач виконав ще до звернення в суд.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано ст. 134 КАС України.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як встановлено судом всього витрат на професійну правничу допомогу на момент подання позову - 5 000,00 грн відповідно до договору про надання юридичних послуг № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року з додатками, що укладений між позивачем та представником та адвокатом Ситником О.П.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позову додається: договір про надання юридичних послуг № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року, замовлення № 24UA500500023261U0/019 від 04.07.2024 року, додаткова угода № 24UA500500023261U0/019 від 04.07.2024 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 24UA500500023261U0/019 від 04.07.2024 року.
Зазначені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є співмірними та підлягають стягненню на користь позивача.
Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов ТОВ “АТАМАН І К» до Одеської митниці задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000362/2 від 02.07.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000705 від 02.07.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ “АТАМАН І К» (ЄДРПОУ 41277430, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, офіс 31) судовий збір у сумі 4 844,80 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.