Справа № 420/8609/24
12 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування окремих положень наказу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 № 228;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 № 228 у загальному розмірі 13673 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 69 копійок;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період часу з 15 лютого 2023 року по 04 липня 2023 року позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , де обіймав посаду командира мінометної батареї першого батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та мав військове звання капітан. В червні 2023 року, перебуваючи в тимчасовому місці дислокації першого батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , позивач як командир мінометної батареї, отримав наказ у письмовому вигляді від командира батальйону, майора ОСОБА_2 , в якому поставив підпис щодо ознайомлення, після чого позивач надав команду особовому складу мінометної батареї першого батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виїзджати на вогневі позиції, які були доведені йому наказом раніше (в розпорядженні позивача знаходилось 4 розрахунків мінометної батареї).
Приїхавши на бойову позицію, позивач з підлеглими почали виконувати бойові завдання, які йому передавав начальник артилерії батальйону, старший лейтенант ОСОБА_3 , для підтримки наших військ, які перебували у наступі перед нами. Після того, як вони завершили виконання даного бойового завдання, позивач отримав нове бойове завдання від начальника артилерії батальйону, ОСОБА_3 , по цьому бойовому завданню йому була дана команда перемістити особовий склад, озброєння, боєприпаси мінометної батареї до району зосередження першого батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
Після приїзду двох розрахунків мінометної батареї в новий район зосередження батальйону, почався обстріл цієї позиції, що знаходився в районні н.п. Велика Новосілка, Донецької області, касетними боєприпасами з РСЗО «Град» ворожими військами російської федерації та авіацією, що вибухали вже у не великій відстані від позивача та його особового складу. Через те, що у позивача і підлеглих було дуже мало часу і він хотів швидше вивести свій особовий склад, озброєння та боєприпаси, позивач зателефонував начальнику артилерії батальйону ОСОБА_3 , щоб доповісти йому дану ситуацію, після чого він дав наказ перемістити особовий склад, озброєння, боєприпаси мінометної батареї до іншого району зосередження поблизу балки «Мандрабури», що знаходиться в районі н.п. Велика Новосілка, Донецької області (позиція, яка знаходилась далі від зони зіткнення та обстрілу попередньої нашої позиції).
Після того, як перші два розрахунки мінометної батареї були в безпечному місці поблизу балки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », позивач та підлеглі почали евакуацію інших двох розрахунків мінометної батареї, які на той час перебували ще на вогній позиції, на той час на цьому місці були особовий склад, озброєння та боєприпаси та визначений позивачем старший військовослужбовець ОСОБА_4 , потім позивач віддав наказ водію броньованого автофургону «Wolfhound» їхати на позиції та забирати особовий склад, який там залишався, озброєння та боєприпаси, але перша спроба завдала невдачу, на під'їзді до вогневої позиції броньований автофургон «Wolfhound» почали обстрілювати з артилерійської системи більше 120 мм.
Після чого він повернувся назад в район зосередження мінометної батареї, доповів позивачу, що почався обстріл позиції та він не зміг дістатись позиції, де перебували два розрахунки мінометної батареї та особовий склад. В районні 20:00 броньований автофургон «Wolfhound» повторив спробу дістатись до позицій другого розрахунку мінометної батареї, він доїхав до позицій і одразу почався обстріл з ворожої сторони з артилерійських систем більше ніж 120 мм, після чого особовий склад мінометної батареї в швидкому порядку, в повному складі змогли зайти до автофургону, але особисті речі, озброєння та боєприпаси вже не змогли евакуювати, тому що розрив боєприпасів був у безпосередній та небезпечній відстані до їх позицій, що у будь-який момент могли лишити життя військовослужбовця.
Після того, як броньований автофургон «Wolfhound» приїхав близько 23:00 до місця дислокації позивача поблизу балки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », військовослужбовець ОСОБА_4 доповів позивачу, що через обстріл, який розпочали ворожі сили з артилерійських систем більш ніж 120 мм, змогли евакуювати тільки особовий склад в повному обсязі, але особисті речі військовослужбовців, озброєння та боєприпаси залишись на позиції, на що позивач йому відповів, що через декілька годин, коли закінчиться обстріл, спробуємо евакуювати особисті речі, озброєння та боєприпаси, які запишись на тій позиції.
Близько 01:00 години 11 червня 2023 року, позивач наказав військовослужбовцям в його розпорядженні, близько 8 осіб, виїхати на раніше обстріляну вогневу позицію для евакуації особистих речей, озброєння та боєприпасів.
Близько 05:00 години 11 червня 2023 року броньований автофургон «Wolfhound» приїхав до місця дислокації поблизу балки «Мандрабура», військовослужбовець ОСОБА_4 доповів позивачу, що евакуювати не вдалось, тому що усю дорогу на під'їзді до вогневої позиції машину обстрілювали ворожі сили, снаряди яких вибухали біля машини.
Після цього близько 06:30 години була здійснена ще одна спроба евакуювати особисті речі, озброєння та боєприпаси, особовий склад зміг евакуювати один міномет, боєприпаси та особисті речі військовослужбовців, але ще одного міномету з розрахунку вже на цьому місці не було. Після чого була ще одна спроба поїхати на цю ж позицію для пошуку цього міномету, адже були міркування що його могло присипати землею при обстрілах, але в ході обшуку цієї позиції, лісу поблизу неї, його знайдено не було.
Приїхавши до позивача військовослужбовець ОСОБА_4 доповів, що міномету на позиціях немає, після чого позивачу зателефонував начальник артилерії батальйону, ОСОБА_3 та визвав на КСП батальйону у н.п. Велика Новосілка, де був присутній командир батальйону, майор ОСОБА_5 , яким позивач хотів доповісти з приводу вищевказаної ситуації, але вони позивача не слухали та казали, що в цьому
винуватий тільки позивач.
04 липня 2023 року позивач здав посаду командира мінометної батареї першого батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та вибув до розпорядження військової частини НОМЕР_3 .
В лютому 2024 року, позивач отримав меншу зарплату у військовій частині НОМЕР_3 , після чого звернувся до фінчастини, де йому сказали, що гроші були отримані згідно службового розслідування, по якому була призначена матеріальна відповідальність (стосовно вищевикладених подій), однак ані наказ про проведення службового розслідування/результати службового розслідування, ані матеріали такого розслідування позивачу не доводили.
На адвокатський запит представника позивача було отримано Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 року № 228 (далі - спірний наказ) та акт службового розслідування.
Позивач вважає пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 вказаного наказу протиправними та такими, що підлягають скасування, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає наступне.
Так, позивач вважає, що під час винесення спірного наказу, відповідачем протиправно не взято до уваги Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2124-ІХ. Позивач вказує, що ним було здійснено всі передбачені законодавством України дії, щодо збереження, пошуку та повернення ввіреного йому військового майна. Таким чином, позивач вважає, що його незаконно притягнуто до відповідальності, оскільки на нього поширюється «Бойовий імунітет», а втрата зброї відбулась під час виконання ним дій щодо оборони України, участі безпосередньо у бойових діях і виконання обов'язків із захисту Батьківщини.
Також, позивачем зазначено, що відповідно до п. 11 спірного наказу матеріали службового розслідування начебто були передані до Територіального Управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорськ, однак у відповідь на адвокатський запит було надано інформацію, що у них в провадженні кримінальні провадження стосовно або у яких фігурує позивач, станом на 22.02.2024 року не перебувають; з відкритої інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень не вбачається винесення вироку про встановлення факту вчинення позивачем правопорушення. Враховуючи відсутність у відношенні позивача вироку суду, яким визнано його вину у вчиненні кримінального правопорушення щодо вищевказаних дій, він вважається невинуватим в силу ст. 62 Конституції України та не зобов'язаний нести будь-яку відповідальність, окрім того відповідач не позбавлений права звернутися до винної особи із цивільним позовом в кримінальному провадженні, в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», по при це навіть кримінального провадження немає.
Крім того, позивач вказує, що службове розслідування проведено з порушенням місячного строку та в порушення п. 2 розділу VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого Наказом МО України від 21.11.2017 № 608, наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності не доведено до позивача у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Тому, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги законодавства щодо проведення службового розслідування та фіксування його результатів, що є самостійною підставою для скасування спірного наказу.
Ухвалою від 19.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст. 160 КАС України, а саме зазначивши у позові реєстраційний номер облікової картки платника податків представника позивача.
Ухвалою від 19.03.2024 року повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
04.04.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 19.03.2024 року.
Ухвалою від 08.04.2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив розгляд справи №420/8609/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 01.05.2024 року.
Ухвалою від 08.04.2024 року відмовлено в заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову.
В підготовче засідання, призначене на 01.05.2024 року, з'явилися позивач та його представник. Представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 01.05.2024 року, відклав підготовче засідання на 29.05.2024 року.
17.05.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що описані позивачем обставини події, які мали місце 10.06.2023 року під час виконання бойового завдання мінометною батареєю НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , записані не достовірно та суперечать доказам, які наявні в матеріалах службового розслідування за результатами якого було винесено Наказ командира військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 року № 228.
З аналізу отриманих пояснень військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , отриманих в ході вищевказаного службового розслідування, було встановлено, що в ході виконання бойового завдання 1 взводом мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 10.06.2023 року близько 10 години 30 хвилин розпочався ворожий артилерійський обстріл по їх позиціям. Внаслідок цього, командир мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 (позивач) особисто прийняв рішення на евакуацію особового складу та військового майна з позицій. Через щільний обстріл, евакуювати 120мм міномет МП 120 №00053 не було змоги.
Відповідачем звернуто увагу на те, що відповідно до бойового розпорядження з артилерії №106/дск від 09.06.2023 року, позивачу був відданий наказ на розміщення основних вогневих позицій для виконання проведення наступальних дій. Метою такого розміщення було здійснення вогневих засобів противника та живої сили, щоб забезпечити живучість особового складу серед піхотних підрозділів військової частини НОМЕР_1 . В свою чергу, залишення позицій мінометною батареєю та покидання зброї створювало суттєві ризики для життя та здоров'я особового складу піхотних підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Окрім зазначеного, з матеріалів службового розслідування вбачається, що позивач не належно виконував свої службові обов'язки щодо ведення обліку військового майна, а саме: відсутня книга обліку наявності та руху військового майна мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , не проводились звірки зі службами забезпечення військової частини НОМЕР_1 , відсутні акти закріплення 120мм міномету МП 120 за відповідальною особою. До того ж, в своєму поясненні від 23.06.2023 року позивач зазначив, що при спробі евакуації 120мм міномету МП 120 №00053 11.06.2023 року о 03:30 на вогневій позиції не виявилось даного міномету. Зазначене підтверджує і командир відділення 1 взводу мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 старший матрос ОСОБА_6 в своєму поясненні від 23.06.2023. Фактично, попри опис позивачем обставин щодо постійних обстрілів ворогом позиції мінометної батареї, неможливості евакуації 120мм міномету МП 120 №00053, рештки пошкодженого або знищеного міномету не було знайдено. Окрім цього, позиція мінометної батареї, де знаходився 120мм міномету МП 120 №00053 не захоплювалась ворогом і постійно знаходилась під контролем Збройних Сил України.
Військова частини НОМЕР_1 являється бойовою військовою частиною, яка на момент втрати позивачем 120мм міномету МП 120 №00053 приймала безпосередню участь у веденні активних бойових наступальних дій та здійсненні заходів для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. В умовах ведення бойових дій у військової частини НОМЕР_1 існували постійні перепони для дотримання строків проведення службового розслідування, обумовлених активними наступальними діями підрозділів військової частини НОМЕР_1 .
З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає, що службове розслідування за фактом втрати 120мм міномету МП 120 №00053 було проведено всебічно та доведено вину позивача щодо незаконної втрати військового майна, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що позивачем заперечується стосовно зазначеної у відзиві обставини про самовільне залишення позицій та створення ризиків для життя та здоров'я особового складу. Враховуючі надані пояснення свідків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також пояснення позивача, - позивач отримав бойове завдання від начальника артилерії батальйону, ОСОБА_3 , і по цьому бойовому завданню йому була дана команда перемістити особовий склад, озброєння, боєприпаси мінометної батареї до району зосередження першого батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 . Після приїзду двох розрахунків мінометної батареї в новий район зосередження батальйону, почався обстріл цієї позиції, що знаходився в районні н.п. Велика Новосілка, Донецької області, касетними боєприпасами з РСЗО «Град» ворожими військами російської федерації та авіацією, що вибухали вже у не великій відстані від позивача та його особового складу. Через те, що у позивача і підлеглих було дуже мало часу і він хотів швидше вивести свій особовий склад, озброєння та боєприпаси, Позивач зателефонував начальнику артилерії батальйону ОСОБА_3 , щоб доповісти йому дану ситуацію, після чого він дав наказ перемістити особовий склад, озброєння, боєприпаси мінометної батареї до іншого району зосередження поблизу балки «Мандрабури», що знаходиться в районі н.п. Велика Новосілка, Донецької області (позиція, яка знаходилась далі від зони зіткнення та обстрілу попередньої нашої позиції). Особовий склад було евакуйовано в повному обсязі, але особисті речі військовослужбовців, озброєння та боєприпаси залишись на позиції. Позивач здійснив чотири спроби евакуювати 120 мм міномет МП 120 №00053, проте через постійні обстріли з ворожої сторони з артилерійських систем ці спроби були невдалими. Окрім того, враховуючи обставини справи, на позивача поширюється «Бойовий імунітет», оскільки втрата зброї відбулась під час виконання Позивачем дій щодо оборони України, участі безпосередньо у бойових діях і виконання обов'язків із захисту Батьківщини. Поміж іншого, спірні положення оскаржуваного наказу прийняті без судового рішення (вироку / постанови) про визнання вини позивача.
Щодо твердження відповідача про те, що позивач не належно виконував свої службові обов'язки щодо ведення обліку військового майна, адже відсутня книга обліку наявності та руху військового майна мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , не проводились звірки зі службами забезпечення військової частини НОМЕР_1 , відсутні акти закріплення 120мм міномету МП-120 за відповідальною особою, то позивач із вказаними твердженнями категорично не погоджується, адже Позивач вів книгу обліку, в якій зазначався по підрозділам повний перелік військового майна, в тому числі обліковувався 120мм міномет МП-120. Звірки зі службами забезпечення військової частини НОМЕР_1 проводились один раз на місяць, під час якого командири відповідних підрозділів військової частини НОМЕР_1 з'являлися до служби забезпечення військової частини НОМЕР_1 та проводилась звірка по книгах обліку з підписами відповідальних осіб по закінченню такої звірки. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Також позивачем заперечується стосовно зазначеної у відзиві обставини про проведене службове розслідування з порушенням строків на підставі того, що в умовах ведення бойових дій у військової частини НОМЕР_1 існували постійні перепони для дотримання строків проведення службового розслідування, обумовлених активними наступальними діями підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Проте відсутні будь-які докази на підтвердження участі в бойових діях військової частини НОМЕР_1 , в тому числі представників юридичного відділу військової частини НОМЕР_1 , саме в той час, адже відповідач не надав жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, в тому числі, відсутній наказ про продовження строків службового розслідування. Враховуючи, що обставини, наведені відповідачем, не підтверджуються належними доказами, строк проведення службового розслідування було порушено без поважних підстав, окрім того, відповідач мав можливість продовжити строк службового розслідування, видавши відповідний наказ, однак цього не зробив.
В підготовче судове засідання, призначене на 29.05.2024 року, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 29.05.2024 року, задовольнив заяви представника позивача про виклик свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 29.05.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 25.06.2024 року.
В судове засідання, призначене на 25.06.2024 року, учасники справи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням позивача на лікуванні. Судове засідання відкладено на 06.08.2024 року.
В судове засідання, призначене на 06.08.2024 року, учасники справи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання для повторного виклику свідків. Судове засідання відкладено на 11.09.2024 року.
В судове засідання, призначене на 11.09.2024 року, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
Від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути до суду , так як на теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, перебуваючи в Херсонській області, Бериславського району.
Від військової части надійшов лист від 09.09.2024 року № 182/9242, яким повідомлено, що військовослужбовці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не мають можливості прибути до суду у зв'язку із тим, що станом на теперішній час вони беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, перебуваючи в Херсонській області, Бериславського району, а військовослужбовець ОСОБА_3 переведений до іншої військової частини.
В судовому засіданні суд з'ясував думку представника позивача щодо клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.
Представник позивача заперечував проти відкладення судового засідання.
Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 11.09.2024 року, відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті у вступному слові та дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив, наполягав на їх задоволенні.
У судовому засіданні 11.09.2024 року суд з'ясував думку представника позивача справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 11.09.2024 року, суд задовольнив клопотання представника позивача та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України та перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши сторін, розглянувши подані заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 в період з 15 лютого 2023 року по 04 липня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира мінометної батареї першого батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2023 року №349 «Про призначення службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » призначено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли втраті військового майна, а також встановлення ступеня вини посадових осіб НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною втрати 120мм міномета МП 120 №00053.
26.07.2024 року було складено акт службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 (далі - акт службового розслідування).
В розділі 3 акту службового розслідування викладені факти та обставини, що були встановлені під час службового розслідування, а саме:
« 3.1 Згідно рапорту командира НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2023 вх. №7993, була виявлена нестача наступного майна: -120 мм. міномет МП 120-1 од.
3.2 У своєму поясненні капітан ОСОБА_10 , який на момент виявлення нестачі перебував на посаді командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , повідомив про те, що 120 мм міномет МП 120 перебував на вогневій позиції №2 в районі населеного пункту Велика Новосілка, 10.06.2023 року близько 10:30 почався артилерійській обстріл 152мм озброєнням противника. Командиром мінометної батареї капітаном ОСОБА_11 було прийняте рішення евакуації особового складу та озброєння мінометної батареї. У зв'язку з веденням щільного вогню противником вдалося евакуювати тільки 2 міномета. 1 залишився на вогневій позиції. 10.06.2023 року близько 19:00 була проведена спроба провести евакуацію 120 мм міномету МП 120, але зазнала невдачі. 11.06.2023 року о 03:30 провели ще одну спробу проведення евакуації озброєння мінометної батареї, але при приїзді на вогневу позицію міномету МП 120 №00053 не виявилось, про що була здійснена усна доповідь заступнику командира батальйону з артилерії капітану ОСОБА_12 .
3.3 3 пояснень командира відділення 1 взводу мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_13 стало відомо, що 10.06.2023 року виконуючи бойове завдання з відсічі російської федерації та захисту і відновлення державних кордонів, на вогневій позиції №2 на південно-західній околиці населеного пункту Великої Новосілки, близько 10:30 почався артилерійський обстріл позицій 152м озброєнням противника. Від командира мінометної батареї отримав наказ евакуювати особовий склад і озброєння мінометної батареї. Із за щільного обстрілу противника вдалося евакуювати особовий склад та 2 міномета, біля 3-го міномету були прильоти 152мм противника, змоги забрати міномет без втрат особового складу змоги не було.
Згодом були спроби евакуювати 120 мм міномет близько 19:00, 10.06.2023 року, при під'їзді до вогневої позиції був помічений дрон, та розпочався артилерійський обстріл, з метою недопущення втрат особового складу і техніки було прийнято рішення повернутися. Близько 3:30, була здійснена третя спроба евакуації 120мм міномету з вогневої позиції №2, та при під'їзді до вогневої позиції міномет не було виявлено на колишньому місці.
3.4 Згідно з поясненнями, помічника НОМЕР_2 батальйону морської піхоти з артилерії капітана ОСОБА_14 стало відомо, що 11.06.2023р. він отримав доповідь від командира мінометної батареї капітана ОСОБА_15 про те що повертаючись на вогневу позицію №2 після артилерійського обстрілу близько 03:35 120мм. міномет виявлено не було. Мною була зроблена доповідь командиру батальйону після чого було призначено службове розслідування для виявлення обставин.
3.5 3 пояснень командира НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_16 стало відомо що 10.06.2023 року командир мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_17 своїм рішенням віддав наказ на залишення вогневої позиції. Наказу чи розпорядження на залишення вогневих позицій він не отримував, ні від командира батальйону ні від начальника штабу. Про прийняття рішення залишення вогневих позицій доповіді не надходило, повідомив вже за фактом.
3.6 Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1/дск від 01.05.2023 мінометна батарея НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 здійснила переміщення в район бойового призначення.
За бойовим розпорядженням з артилерії № 106/дск від 09.06.2023 року, командиру мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти капітану ОСОБА_18 був відданий наказ на розміщення основних вогневих позицій для виконання проведення наступальних дій.
3.7 В ході службового розслідування було отримано накладні від 26.04.2023 №717/9/23-830/507, накладна №655 від 01.05.2023 року відповідно до якої, підтверджується факт отримання командиром мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_19 120 мм міномету МП-120, про що свідчить його особистий підпис, у вищезазначеній накладній;
3.8 Крім того, в ході службового розслідування було встановлено, що командиром мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 не було закріплено 120 мм міномет МП-120 за відповідальною особою, акти закріплення озброєння відсутні.
3.9 Відповідно до пункту 59 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08:2017 № 440 (далі - Інструкція № 440), звіряння даних обліку наявності і технічного (якісного) стану військового майна в службах забезпечення військових частин з даними обліку військового майна у підрозділах та на складах військової частини здійснюється в строки, що встановлюються начальниками відповідних служб забезпечення військової частини. Для контролю за проведенням звірок даних обліку військового майна у службах забезпечення військової частини ведуться журнали звірки обліку.
У ході службового розслідування встановлено відсутність книги обліку наявності та руху військового майна мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , форма якого затверджена Додатком 13 до Інструкції № 440 (пункт 12 розділу IV), щомісячні звірки зі службами забезпечення військової частини не проводились.
3.10 Згідно довідки-розрахунку про вартість шкоди завданої державі внаслідок нестачі ( псування, знищення, втрати) майна ракетно-артилерійської служби в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 складає:
- 120 мм міномет МП-120 №00053- 1од. - 926 918,00 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок. З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості», вартість 120 мм міномету МП-120 - 1 одиниці складає: 9 269 180,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок.
Загальна сума завданих державі збитків, які виникли в наслідок особистої безконтрольності, неналежного виконання службових обов'язків, командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 складає: 926 918,00 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.».
Також в пункті 4.1 розділі 4 акту службового розслідування зазначено відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування, зокрема:
«Капітан ОСОБА_10 військовослужбовець військової служби за контрактом, призначений наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 15 лютого 2023 року на посаду командира мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
На момент виявлення втрати перебував на посаді командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
Виходячи з матеріалів службового розслідування вина командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 виражається в формі непрямого умислу.
Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась:
Неналежне виконання своїх службових обов'язків капітаном ОСОБА_19 , командиром мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 призвели до порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме: ст.11, в частині виконання наступних військових обов'язків; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
ст.16, яка зазначає, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
ст.58 відповідно до якої командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів.
ст.59 відповідно до якої командир (начальник) зобов'язаний:
знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;
організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;
вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
Порушив вимоги Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме: ст.1, яка визначає що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил У країни та іншим законодавством України.
ст.2, яка визначає що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
ст.3, яка визначає що виховання високих бойових І морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України;
ст.4, яка визначає що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції, законів України, Військової присяга, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Порушив вимога наказу Міністерства оборони України №359 від 29.06.2005р. “Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», а саме:
Абз. 1 пункту 7 Розділу І, відповідно до якого відповідальні службові особи під час перевірки наявності стрілецької зброї та боєприпасів проводять звірку облікових даних з обліковими даними військової частини.
Абз. 3 пункту 7 Розділу І, відповідно до якого результати перевірок заносяться до книги огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів, форма якої наведена в додатку 11 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та до відповідних книг і карток обліку.
Абз. 1 пункту 2 Розділ П, відповідно до якого у підрозділах військової частини облік стрілецької зброї та боєприпасів ведеться за книгою видачі зброї та боєприпасів (додаток 5), книгою обліку за номерами і закріплення озброєння та техніки (додаток 12), книгою обліку озброєння та техніки за номерами і технічним станом, відомістю закріплення зброї за особовим складом (додаток 14), книгою прийняття та здавання чергування, форма якої наведена в додатку 9 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, книгою обліку наявності та руху військового майна в підрозділі (додаток 15), книгою обліку військового майна, виданого в тимчасове користування (додаток 16), книгою огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів роти, форма якої наведена в додатку 11 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, роздавально-здавальною відомістю боєприпасів на пункті бойового постачання військової частини (додаток 17).
пункт 3.1.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, відповідно до якого посадові особи військової частини і з'єднання, що здійснюють організацію та ведення військового (корабельного) господарства, відповідають за це господарство та виконують свої обов'язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ( 548-14 ) та цього Положення;
пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, згідно якого усі посадові особи військової часті (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності: вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкувати за справним станом обладнання постів, огороджень, технічних засобів охорони, зв'язку та сигналізації;
пункту 3.1.12. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, відповідно до якого, посадові особи, які постійно чи тимчасово відають військовим (корабельним-) господарством, не можуть посилатися на незнання діючих законів, наказів, положень, настанов, керівництв та інструкцій, що визначають норми, порядок забезпечення військ, а також порядок обліку, зберігання та використання матеріальних засобів.
пункту 59 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, відповідно до якого звіряння даних обліку наявності і технічного (якісного) стану військового майна в службах забезпечення військових частин з даними обліку військового майна у підрозділах та на складах військової частини здійснюється в строки, що встановлюються начальниками відповідних служб забезпечення військової частини.
Порушення вище перелічених нормативно-правових актів капітаном ОСОБА_20 , призвело до шкоди, завданій державі внаслідок нестачі (втрати) майна мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частин на загальну суму 926918,00 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.
В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів.
Згідно з статтею 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди:
- завдано шкоду на загальну суму 9 289 180,00 (дев'ять мільйонів двісті вісімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , капітаном ОСОБА_19 під час перебування на посаді командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків:
особиста безконтрольність та неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 капітаном ОСОБА_19 під час перебування на посаді командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завдання шкоди:
відповідно до пояснень посадових осіб, капітан ОСОБА_21 самостійно прийняв рішення про залишення вогневих позицій, не повідомивши про своє рішення вище керівництво, чим спричинив умови для завдання державі збитків у вигляді втрати 120 мм міномету МП-120 в кількості 1 од.
4) вина особи в завданні шкоди:
капітан ОСОБА_21 самостійно прийняв рішення про залишення вогневих позицій, не організував вивезення озброєння та не виставив охорону на відстані спостереження що надало би змогу вести постійне спостереження за озброєнням та унеможливило втрату майна.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста безконтрольність, незалежне виконання службових обов'язків, порушення вимог Статутів Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України №359 від 29.06.2005р. “Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17,08.2017 № 440 з боку капітана ОСОБА_15 під час перебування на посаді командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , що призвело до втрати військового майна: 120 мм міномет МП-120-1 од.
При отриманні озброєння капітан ОСОБА_21 не провів закріплення озброєння за відповідальною особою, не склав акт технічного стану, облік озброєння не проводився, тим самим несе повну відповідальність за втрачене майно.
Обтяжуючі обставини: завдання матеріальної шкоди державі під час дії воєнного стану на території України.
Пом'якшуючі обставини під час проведення службових розслідувань не встановлені.».
27.07.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ (з основної діяльності) № 228 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 », яким враховуючи результати службового розслідування, наказано:
« 1. За порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 58, 59, 119, 120 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог абз. З пункту 4 Розділу І, пункту 7 Розділу 1, абз, 1 пункту 2 Розділу 11 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, пунктів 3.1.1, 3.1.9, 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, пункту 59 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, , відповідно до пункту «в» статті 48 керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, капітана ОСОБА_15 , командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхота військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
2. За порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 58, 59, 78, 79 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до пункту «в» статті 48 керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, капітана ОСОБА_14 , помічника командира НОМЕР_2 батальйону морської піхота з артилерії військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
3. За порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 58, 59, 101, 102 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до пункту «в» статті 48 керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, майора ОСОБА_16 , командира НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
4. Відповідно до пункту 3 статті 6 розділу II Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 31.10.2019 року, капітана ОСОБА_15 , командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості», 9 269 180,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок.
5. Помічнику командира частини з фінансово-економічної робота - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до абзацу 10 пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, не виплачувати щомісячну премію за липень місяць 2023 року командиру мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_22 .
6. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. 3.18 Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19.12.2014 №905, внести суму заподіяної шкоди до Книги обліку нестач за номенклатурою служби ракетно-артилерійського озброєння на командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхота військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 , у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди на суму - 926 918,00 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.
7. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. 3.18 Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19.12.2014 №905, внести суму заподіяної шкоди з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості» до Книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 , на командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 , у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди на суму - 9269180,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок.
8. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , відповідно до частини 1 статті 13 розділу III Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», вирахувати з грошового забезпечення командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_15 суму заподіяної з його вини державі шкоди з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості» на суму -9 269 180,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок та здійснювати стягнення суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення в розмірі 20 відсотків його місячного грошового забезпечення до повного її погашення.
9. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи-начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , відповідно до абзацу 3 пункту 4 Розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 року №260, виплатити 80 відсотків щомісячної премії за липень 2023 року наступним військовослужбовцям:
командиру НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_23 ;
помічнику командира НОМЕР_2 батальйону морської піхоти з артилерії військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_12 .
10. Начальнику служби ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 занести до книги обліку втрат військового майна, майно на загальну суму 926 918,00 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок., а саме: 120 мм міномет МП-120 - 1 од.
11. Начальнику служби ракетно-артилерійської озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 : у зв'язку з тим, що в ході службового розслідування встановлено нанесення збитків державі внаслідок протиправних дій з боку капітана ОСОБА_15 , командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 під час перебування на посаді командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 926918,00 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок. З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості», вартість 120 мм міномету МП-120 - 1 одиниці складає; 9269180,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок, направити матеріали службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ (з дислокацією в місті Дніпро з метою визначення наявності (відсутності) в діях капітана ОСОБА_24 складу кримінального правопорушення;
відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасіву Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 359 від29.06.2005, скласти та подати встановленим порядком картки обліку викраденої (втраченої) зброї на зброю, зазначену в пункті 5.11 даного розділу.».
Позивач вважаючи протиправними пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 № 228, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV, яким затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі по тексту - Статут внутрішньої служби).
Відповідно до статті 1 Статуту внутрішньої служби Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
За правилами статей 5, 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідно до статті 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до положень статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; одержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно з статтею 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Положеннями статті 58 Статуту внутрішньої служби визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Згідно статті 59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов'язаний, зокрема знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю.
Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал) визначає Інструкція про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 29.06.2005 № 359 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.2005 за №933/11213 (далі за текстом Інструкція №359).
Відповідно до пункту 4 Інструкції №359 забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов'язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини).
Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов'язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.
Командири батальйонів, рот, взводів та прирівняні до них особи (далі - командири підрозділів) повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу.
Заступники командирів військових частин з озброєння, начальники служб ракетно-артилерійського озброєння (далі - РАО), начальники складів (сховищ) РАО (далі - відповідальні службові особи) повинні забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, а також щорічної інвентаризації стрілецької зброї та боєприпасів.
Командири військових частин та відповідальні службові особи, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання стрілецької зброї та боєприпасів, а також особи, що здійснили крадіжки або допустили втрати стрілецької зброї та боєприпасів, відповідають згідно із законодавством України.
Отже, на командирів, у тому числі і на командирів військових частин, покладено обов'язок забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів військових частин, за невиконання якого настає відповідальність згідно із законодавством України.
Як передбачено статтях 26, 27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
У відповідності до положень статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно із статтею 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
При цьому, в розрізі положень статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту серед іншого визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, а саме: догана.
В силу вимог пунктів 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі по тексту - Порядок №608).
Згідно з пунктом 7 Порядку №608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Таким чином, передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.
Розділом VIII Порядку №608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.
Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі по тексту - Закон № 160-IX).
Згідно з підпунктами 3-5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX).
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX).
Згідно з положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 160-IX командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) необхідної оборони;
3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5) виправданого службового ризику;
6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків:
- по-перше, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків та встановленням причинного зв'язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов'язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди;
- по-друге, під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність;
- по-третє, Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.
Разом з цим, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №333/7160/17.
Отже, резюмуючи викладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Судом встановлено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1/дск від 01.05.2023 мінометна батарея НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 здійснила переміщення в район бойового призначення.
За бойовим розпорядженням з артилерії № 106/дск від 09.06.2023 року, командиру мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти капітану ОСОБА_18 був відданий наказ на розміщення основних вогневих позицій для виконання проведення наступальних дій.
В ході службового розслідування було отримано накладна від 26.04.2023 №717/9/23-830/507, накладна №655 від 01.05.2023 року відповідно до якої, підтверджується факт отримання командиром мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 120 мм міномету МП-120, про що свідчить його особистий підпис, у вищезазначеній накладній.
120 мм міномет МП 120 перебував на вогневій позиції №2 в районі населеного пункту Велика Новосілка.
Як вбачається з пояснень позивача, відібраних у ході проведення службового розслідування та у ході судового розгляду, після приїзду двох розрахунків мінометної батареї в новий район зосередження батальйону, 10.06.2023 року близько 10:30 почався обстріл цієї позиції, що знаходився в районні н.п. Велика Новосілка, Донецької області, касетними боєприпасами з РСЗО «Град» ворожими військами російської федерації та авіацією, що вибухали вже у не великій відстані від позивача та його особового складу.
Через те, що позивач хотів швидше вивести свій особовий склад, озброєння та боєприпаси, позивач зателефонував начальнику артилерії батальйону ОСОБА_3 , щоб доповісти йому дану ситуацію, після чого командиром мінометної батареї капітаном ОСОБА_1 було прийняте рішення евакуації особового складу та озброєння мінометної батареї. У зв'язку з веденням щільного вогню противником вдалося евакуювати тільки 2 міномета. 1 залишився на вогневій позиції. 10.06.2023 року близько 19:00 була проведена спроба провести евакуацію 120 мм міномету МП 120, але зазнала невдачі. 11.06.2023 року о 03:30 провели ще одну спробу проведення евакуації озброєння мінометної батареї, але при приїзді на вогневу позицію міномету МП 120 №00053 не виявилось, про що була здійснена усна доповідь заступнику командира батальйону з артилерії капітану ОСОБА_3 .
3 пояснень командира відділення 1 взводу мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_6 , відібраних у ході проведення службового розслідування, стало відомо, що 10.06.2023 року виконуючи бойове завдання з відсічі російської федерації та захисту і відновлення державних кордонів, на вогневій позиції №2 на південно-західній околиці населеного пункту Великої Новосілки, близько 10:30 почався артилерійський обстріл позицій 152м озброєнням противника. Від командира мінометної батареї отримав наказ евакуювати особовий склад і озброєння мінометної батареї. Із-за щільного обстрілу противника вдалося евакуювати особовий склад та 2 міномета, біля 3-го міномету були прильоти 152мм противника, змоги забрати міномет без втрат особового складу змоги не було.
Згодом були спроби евакуювати 120 мм міномет близько 19:00, 10.06.2023 року, при під'їзді до вогневої позиції був помічений дрон, та розпочався артилерійський обстріл, з метою недопущення втрат особового складу і техніки було прийнято рішення повернутися. Близько 3:30, була здійснена третя спроба евакуації 120мм міномету з вогневої позиції №2, та при під'їзді до вогневої позиції міномет не було виявлено на колишньому місці.
Згідно з поясненнями помічника НОМЕР_2 батальйону морської піхоти з артилерії капітана ОСОБА_3 , відібраних у ході проведення службового розслідування, стало відомо, що 11.06.2023р. він отримав доповідь від командира мінометної батареї капітана ОСОБА_1 про те що повертаючись на вогневу позицію №2 після артилерійського обстрілу близько 03:35 120мм. міномет виявлено не було.
3 пояснень командира НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , відібраних у ході проведення службового розслідування, стало відомо що 10.06.2023 року командир мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 своїм рішенням віддав наказ на залишення вогневої позиції. Наказу чи розпорядження на залишення вогневих позицій він не отримував, ні від командира батальйону ні від начальника штабу. Про прийняття рішення залишення вогневих позицій доповіді не надходило, повідомив вже за фактом.
З метою зясування усіх обставин по справі судом було викликано свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , які перебували у складі мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 під командуванням позивача.
Від військової части надійшов лист від 09.09.2024 року № 182/9242, яким повідомлено, що військовослужбовці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не мають можливості прибути до суду у зв'язку із тим, що станом на теперішній час вони беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, перебуваючи в Херсонській області, Бериславського району, а військовослужбовець ОСОБА_3 переведений до іншої військової частини.
У своїх письмових пояснень, наданих до суду, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили, що позицію, на якій перебували військовослужбовці, почали обстрілювати з артелерійських систем, два дні вони знаходились під постійними обстрілами ворожих сил. Задля збереження життя особового складу був відданий наказ про евакуацію в екстренному порядку. Наступного дня ОСОБА_1 наказав виїжджати на позиції для евакуювання озброєння, після прибуття на позиції було виявлено два міномети, третій знайти не вдалось.
Виходячи з наданих позивачем пояснень та наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивач стверджує про відсутність порушення військової дисципліни з огляду на вчинення таких дій у бойовій обстановці. Також позивач посилається на бойовий імунітет та вчинення таких дій внаслідок крайньої необхідності.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2124-IX (набрав чинності 21.03.2022) встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» та закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.
Бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином , військовослужбовці звільняються від відповідальності за втрату бойової техніки чи іншого військового майна:
- під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту,
- виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів.
Окреслений закон надає бойовий імунітет, звільнення від підвищеної матеріальної відповідальності за втрату зброї, боєприпасів та спеціальних засобів.
Водночас, при прийнятті оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, відповідачем наведені норми не враховувалися, при службовому розслідуванні обставини наявності/відсутності бойового імунітету у позивача не перевірялися.
Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, можливо дійти до висновку про те, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об'єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
В описовій частині акта службового розслідування не міститься аналіз причин та умов, що сприяли правопорушенню, не наведено мотиви відхилення пояснень позивача щодо умов, за яких було прийняте рішення про евакуацію особового складу та озброєння мінометної батареї.
Суд також звертає увагу, що позивачу підозра у скоєнні злочину не оголошувалась та він не визнаний винним у скоєнні злочину через втрату майна.
Крім того, виходячи з матеріалів службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що вина командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 виражається в формі непрямого умислу.
Непрямий умисел є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Як вже зазначалось вище, 10.06.2023 року під час виконання бойового завдання з відсічі російської федерації та захисту і відновлення державних кордонів, на вогневій позиції №2 на південно-західній околиці населеного пункту Великої Новосілки, близько 10:30 почався артилерійський обстріл позицій 152м озброєнням противника, що не заперечується відповідачем.
Через щільний обстріл противника вдалося евакуювати особовий склад та 2 міномета, забрати ще один міномет без втрат особового складу змоги не було.
Згодом були спроби евакуювати 120 мм міномет близько 19:00, 10.06.2023 року, при під'їзді до вогневої позиції розпочався артилерійський обстріл, з метою недопущення втрат особового складу і техніки було прийнято рішення повернутися. Близько 3:30, була здійснена третя спроба евакуації 120мм міномету з вогневої позиції №2, та при під'їзді до вогневої позиції міномет не було виявлено на колишньому місці.
Відповідачем не спростовано належними доказами відсутність обставин, на які посилається позивач, за яких було прийняте рішення про евакуацію особового складу та озброєння мінометної батареї, а також не спростовано спроб позивача евакуювати міномет.
Відповідачем не доведено, що позивач чітко усвідомлював, що саме його дії можуть спричинити конкретний наслідок, свідомо допускав його настання.
За вказаних обставин, суд вважає, що вина позивача, у формі непрямого умислу, відсутня.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не належно виконував свої службові обов'язки щодо ведення обліку військового майна, адже відсутня книга обліку наявності та руху військового майна мінометної батареї 1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , не проводились звірки зі службами забезпечення військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України №359 від 29.06.2005р. “Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України» передбачено наступне:
Абз. 1 пункту 7 Розділу І, відповідно до якого відповідальні службові особи під час перевірки наявності стрілецької зброї та боєприпасів проводять звірку облікових даних з обліковими даними військової частини.
Абз. 3 пункту 7 Розділу І, відповідно до якого результати перевірок заносяться до книги огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів, форма якої наведена в додатку 11 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та до відповідних книг і карток обліку.
Абз. 1 пункту 2 Розділ П, відповідно до якого у підрозділах військової частини облік стрілецької зброї та боєприпасів ведеться за книгою видачі зброї та боєприпасів (додаток 5), книгою обліку за номерами і закріплення озброєння та техніки (додаток 12), книгою обліку озброєння та техніки за номерами і технічним станом, відомістю закріплення зброї за особовим складом (додаток 14), книгою прийняття та здавання чергування, форма якої наведена в додатку 9 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, книгою обліку наявності та руху військового майна в підрозділі (додаток 15), книгою обліку військового майна, виданого в тимчасове користування (додаток 16), книгою огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів роти, форма якої наведена в додатку 11 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, роздавально-здавальною відомістю боєприпасів на пункті бойового постачання військової частини.
Згідно пояснень позивача останній вів книгу обліку, в якій зазначався по підрозділам повний перелік військового майна, в тому числі обліковувався 120мм міномет МП-120.
Звірки зі службами забезпечення військової частини НОМЕР_1 проводились один раз на місяць, під час якого командири відповідних підрозділів військової частини НОМЕР_1 з'являлися до служби забезпечення військової частини НОМЕР_1 та проводилась звірка по книгах обліку з підписами відповідальних осіб по закінченню такої звірки.
Доказів, які б спростовували ці обставини, відповідачем до суду не надано.
Книги огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів, яка б підтверджувала відсутність занесення результатів перевірок, до суду відповідачем також не надано.
Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 813/1021/17, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі 813/2250/17.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що вказані обставини можуть свідчити про формальний підхід до проведення службової перевірки та не повноту з'ясування всіх обставин, необхідних для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.
Крім того, відповідач не навів будь-яких обґрунтувань притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, у той час як Законом №160-ІХ передбачено як підвищену, так повну та обмежену матеріальну відповідальність. І хоча ухвалення відповідного рішення перебуває у площині дискреційних повноважень відповідного командира (начальника), таке рішення повинно бути обґрунтованим і відповідати вимогам закону, а адміністративний суд, у свою чергу, зобов'язаний надати цьому рішенню оцінку, в тому числі в аспекті законності та обґрунтованості.
Суд погоджується з позивачем, що відповідачем були порушені строки проведення службового розслідування передбачені п.13 розділу ІІІ Порядку № 608, але ні цей порядок, ні будь- які норми не містять наслідків порушення цих строків. Тому суд вважає, що порушення строків проведення службового розслідування не можуть привести до визнання спірного пункту наказу протиправним.
Водночас відхилення означених доводів не впливає на результати розгляду справи.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування пунктів 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 № 228.
Щодо позовних вимог про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнутих коштів на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 № 228 у загальному розмірі 13673 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 69 копійок, суд зазначає наступне.
04 липня 2023 року позивач здав посаду командира мінометної батареї першого батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та вибув до розпорядження військової частини НОМЕР_3 .
В лютому 2024 року, позивач отримав меншу зарплату у військовій частині НОМЕР_3 , після чого звернувся до фінчастини, де йому сказали, що гроші були отримані згідно службового розслідування, по якому була призначена матеріальна відповідальність (стосовно вищевикладених подій).
З наданого до суду листа військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2023 року № 182/10023, вбачається, що військова частина НОМЕР_1 , у зв'язку з виключенням зі списків особового складу капітана ОСОБА_1 , надіслала до військової частини НОМЕР_3 Акт приймання передачі дебіторської заборгованості з відшкодування завданих державі збитків.
Згідно Акту приймання передачі дебіторської заборгованості з відшкодування завданих державі збитків у зв'язку з вибуттям до нового місця служби капітана ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 передала, а військова частина НОМЕР_3 прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення із списків особового складу 9 268 539,61 гривень не погашена. Заборгованість виникла внаслідок втрати (нестачі, крадіжки, ли щенья. пошкодження, псування або передчасного виведення з ладу) військового майна на суму 9269180 грн. 00 коп., у тому числі за номенклатурою служби ракетно-артилерійського озброєння: дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят грн. 00 коп. Із загальної суми заборгованості 9269180 грн. 00 коп., частково погашено 640,39 (шістсот сорок грн. 39 коп.), у тому числі за номенклатурою військового майна служби ракетно-артилерійського озброєння: шістсот сорок грн. 39 коп. Залишок заборгованості, що передається по цьому Акту, становить 9268539 грн. 61 коп., у тому числі за номенклатурою військового майна: дев'ять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять девять грн. 61 коп.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 про заробітну плату від 06.03.2024 року № 157/237 з грошового забезпечення позивача в січні 2024 року утримано 6629,80 грн., в лютому 2024 року утримано 7043,89 грн.. Всього 13673,69 грн.
Таким чином, кошти у розмірі 13673 гривні 69 копійок було стягнуто військовою частиною НОМЕР_3 , яка не є відповідачем по справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задаволення позовних вимог в цій частині.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування окремих положень наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 року № 228.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.12.2024 року.
Суддя Г. В. Лебедєва