Справа № 420/36284/24
10 грудня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку статті 287 КАС України в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Т.В. про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №76365186 від 06.11.2024 на суму 1700,00 грн.
Ухвалою від 29.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись з урахуванням особливостей 287 КАС України. Судове засідання призначено на 04.12.2024 о 11 годині 00 хвилин.
04.12.2024 представник позивача подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Інші учасники справи у судове засіданні не з'явились, про дату, час та місце проведення останнього повідомлялися належним чином.
За приписами частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що заочним рішенням Білгород-Дністровського районного суду від 29.06.2023 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини - задоволено частково. Так, вказаним рішенням визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, а саме: тричі на тиждень, у вівторок, четвер, суботу з12:00 год до 14:00 год, в присутності матері дитини за місцем їх проживання та в місцях дитячих розваг; на період дії воєнного стану, разі перебування ОСОБА_1 разом з сином: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордоном, налагодити спілкування батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 в режимі онлайн: у вівторок, четвер, суботу з 12:00 год до 12:30 год або з 19:00 год до 19:30 год.
Позивач зазначає, що всі вимоги покладені в рішенні суду про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини вона виконує та забезпечила онлайн спілкування дитини з батьком, однак в зв'язку із віковими особливостями (на день набрання чинності заочним рішенням суду дитині ще не виповнилося 2 роки), син не мав змоги тривалий час концентруватися на розмові за допомогою відеозв'язку.
Відтак, позивач вважає, що відповідачем безпідставно та протиправно було винесено постанову від 06.11.2024 ВП №76365186 про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду згідно до акту державного виконавця від 06.11.2024 у розмірі 1700 грн, оскільки при винесенні такої постанови не було з'ясовано причин невиконання рішення суду, не отримано пояснення боржника щодо наявності або відсутності таких причин.
27.11.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Згідно матеріалів виконавчого провадження, 06.11.2024 за рішенням, яким боржник ( ОСОБА_1 ) зобов'язаний був особисто вчинити дії передбачені статтею 63 Закону, а саме не чинити перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 . Однак, згідно заяви стягувача - ОСОБА_2 , рішення без поважних причин було не виконано, у зв'язку з чим, у відповідності до вимог частини 1 статті 75 Закону державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 1700,00 грн та повідомлено про строк виконання станом до 20.11.2024. Відповідач вказує, що до теперішнього часу рішення суду боржницею не виконано та примусові заходи у відношенні ОСОБА_1 застосовані у повній відповідності до вимог Закону.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
16.10.2024 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у справі №495/9590/22 було видано виконавчий лист про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: тричі на тиждень, у вівторок, четвер, суботу, з 12:00 год до 14:00 год, в присутності матері дитини, ОСОБА_1 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 та в місцях дитячих розваг. На період дії воєнного стану, у разі перебування ОСОБА_1 разом з сином: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за кордоном, налагодити спілкування батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , режимі онлайн: у вівторок, четвер, суботу з 12:00 год до 12:30 год або з 19:00 год до 19:30 год.
Вказаний виконавчий лист звернено до примусового виконання та з виконання вказаного виконавчого листа, виданого 16.10.2024 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у справі №495/9590/22, державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження №76365186, згідно пункту 2 якої боржнику встановлено строк в 10 робочих днів для виконання рішення суду.
06.11.2024 ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою, в якій вказав, що до сьогоднішнього дня рішення суду №495/9590/22 не виконано без поважних причин.
Державним виконавцем 06.11.2024 складено акт, в якому встановлено, що боржником - ОСОБА_1 рішення суду без поважних причин не виконано, у зв'язку з чим державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі передбаченому частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
На підставі вказаного акту державного виконавця, 06.11.2024 винесено постанову про накладання штрафу на позивача у розмірі 1700,00 грн.
Позивач вважає, що штраф накладено протиправно, оскільки сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Статтею 64-1 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, державний виконавець зобов'язаний та мав провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17.
Згідно пункту 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
16.10.2024 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у справі №495/9590/22 було видано виконавчий лист про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: тричі на тиждень, у вівторок, четвер, суботу, з 12:00 год до 14:00 год, в присутності матері дитини, ОСОБА_1 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 та в місцях дитячих розваг. На період дії воєнного стану, у разі перебування ОСОБА_1 разом з сином: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за кордоном, налагодити спілкування батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , режимі онлайн: у вівторок, четвер, суботу з 12:00 год до 12:30 год або з 19:00 год до 19:30 год.
Так, відповідно до пункту 9 розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) зазначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.
Тобто, така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим документом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.
При цьому, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 380/16763/22 (провадження К/990/18368/23).
Судом встановлено, що на підставі заяви стягувача - ОСОБА_2 , державним виконавцем було складено акт державного виконавця від 06.11.2024.
На цій підставі, державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченко Т.В. прийнято постанову про накладення штрафу від 06.11.2024 ВП №76365186 за невиконання судового рішення та накладено на боржника - ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн.
Суд зазначає, що пунктом 8 Розділу І Інструкції №512/5, визначено, що акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.
Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.
У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.
У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).
Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.
До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, із аналізу зазначеної норми, вбачається, що у акті державний виконавець зазначає, серед іншого, мету і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
Натомість, суд звертає увагу на те, що в акті державного виконавця від 06.11.2024 не висвітлено жодних даних про вчинення позивачем перешкод у спілкуванні батька з дитиною, які б свідчили про невиконання нею рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2023 по справі № 495/9590/22.
При цьому, обов'язок щодо перевірки факту виконання рішення суду покладено законом саме на державного виконавця.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII державному виконавцю надано широке коло прав для перевірки виконання рішення суду. Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених в акті державного виконавця від 06.11.2024 щодо не виконання рішення суду на підставі якого винесено спірну постанову про накладення штрафу.
Окрім цього, як в обґрунтування позовних вимог позивач обґрунтовує тим, що неможливість зустрічі та спілкування з батьком викликана поведінкою сина, який в силу свого віку не може постійно спілкуватися з батьком в режимі онлайн.
На думку позивача, зазначена обставина, в силу приписів статей 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", є поважною причиною невиконання рішення суду.
Так, за результатами консультації психолога від 10.07.2024 №4939, наданої Одеським обласним медичним центром психічного здоров'я Одеської обласної ради встановлено, що під час розмови з дитиною відмічається: дитина активна, довільна увага нестійка, легко виснажується, характеризується підвищеним відволіканням і вимагає зусиль для фіксації, здатність до концентрації активної уваги знижена. В процесі консультації дитині не цікаво спілкуватися онлайн, вона відходить від телефона, не завжди відповідає на запитання, увага залучається тільки при включенні ігрового компоненту в розмову з дитиною на короткий проміжок часу (до 5 хвилин). При спробі мами дитини утримати дитину біля телефону, хлопчик починає галасувати, плакати, намагається втекти.
З наданих позивачем відеоматеріалів, судом встановлено, що позивач забезпечувала онлайн спілкування сина з батьком - ОСОБА_2 та не чинила перешкод у їх спілкуванні. Однак, із наданих відеоматеріалів вбачається, що син - ОСОБА_3 в силу свого віку постійно відволікається від спілкування по телефону та не концентрує свою увагу на такому спілкуванні, самостійно вимикає телефон, плаче та відходить від телефону.
Суд зауважує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Натомість, при накладенні штрафу згідно із оскаржуваної постанови, державний виконавець констатував факт невиконання рішення суду, але не з'ясував причин нібито невиконання рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, невиконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2023 по справі № 495/9590/22 не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин позивачем, оскільки таке залежить ще й від волі дитини.
Таким чином, беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що обов'язок позивача щодо забезпечення налагодження спілкування батька з сином в режимі онлайн у період перебування ОСОБА_1 з сином за кордоном був дотриманий нею в межах можливостей, адже боржник забезпечувала спілкування дитини з батьком в режимі онлайн, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, суд зауважує, що Конституцією України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (частина 3 статті 51).
Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Ухвалюючи рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Отже, небажання дитини спілкуватися зі стягувачем (у силу свого віку та психічного стану), фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, сформульованій у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №824/308/20-а, від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19, від 18 липня 2023 року у справі № 380/16763/22, від 05.06.2024 у справі №480/6452/23.
Таким чином, акт державного виконавця від 06.1112024 на переконання суду, не може бути належним доказом невиконання рішення суду позивачем та саме без поважних причин.
Крім того, варто зауважити, що приймаючи оскаржувану постанову, як вбачається з її змісту, відповідачем взагалі не досліджувались причини невиконання рішення суду, в той час, як підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII може бути невиконання рішення саме без поважних причин, та такий факт має бути встановлений на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу. В оскаржуваній постанові вказано лише невиконання рішення суду, однак без зазначення та встановлення факту невиконання рішення саме без поважних причин, а, отже, оскаржувана постанова не є обґрунтованою.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості адміністративного позову ОСОБА_1 , наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправною та скасування постанови Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №76365186 від 06.11.2024 на суму 1700,00 грн.
З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білгород-Дністровського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївка, буд. 30, код ЄДРПОУ 34890175), за участю третьої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Білгород-Дністровського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №76365186 від 06.11.2024 на суму 1700,00 грн
Стягнути з Білгород-Дністровського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївка, буд. 30, код ЄДРПОУ 34890175) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана відповідно до положень частини 6 статті 287 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.