про залишення позовної заяви без руху
12 грудня 2024 р. № 400/11566/24
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з матеріалами
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
«Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 за період з 03.03.2022 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017року №704, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 за період з 03.03.2022 року по 19.05.2023 року провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року , Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 2023 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» всі 03.11.2022 року №2710-1Х на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити ОСОБА_3 грошову ДОПОМОГУ на оздоровлення за 2022 пік та за 2023 рік у розмірі місячною грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнях], які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року ЛН928-ІХ на 1 січня 2022 року , Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-1Х на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» віл 30.08.2017 року №704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити ОСОБА_4 матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань за 2022 пік та за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022».
За правилами пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, Верховний Суд наголосив, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Тобто право на звернення до суду із позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежувалося будь-яким строком.
Постановою від 27.06.2023 № 651 Кабінет Міністрів України скасував з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з 01.07.2023 почався відлік 3-місячного строку звернення до суду з позовними заявами (у спорах, пов'язаних з порушенням законодавства про оплату праці).
Суд зазначає, що під час здійснення виплат в період з 03.03.2022 до 18.07.2022 частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду не обмежувався будь-яким строком.
Щодо виплат, здійснених у період з 19.07.2022-19.05.2023, то строк звернення до суду закінчився 30.09.2023 (оскільки 30.06.2023 був скасований карантин, і з 01.07.2023 почався відлік 3-місячного строку звернення до суду з зазначеним періодом).
Разом з позовною заявою позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування цієї заяви позивач посилається на правові висновки, що містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі № 380/17776/22. Відповідно до яких, до 19.07.2022 строк звернення до суду не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустила тримісячного строку на звернення, і відповідно строки звернення до суду не були пропущені.
Суд відхиляє цей аргумент позивача та звертає увагу на те, що строк звернення до суду щодо виплат здійснених в період з 03.03.2022 до 18.07.2022 не обмежується строком, а строк щодо виплат здійснених в період з 19.07.2022-19.05.2023 - обмежується 3 місяцями.
У доданій до позовної заяви заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач не повідомив суду та не підтвердив доказами існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов'язаними з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду
Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позову залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Запропонувати позивачу у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022-19.05.2023, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження наявності цих причин.
3. Попередити позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022-19.05.2023.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Птичкіна