12 грудня 2024 р. № 482/1814/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,
провизнання протиправною та скасування постанови від 15.08.2024 № ПШ058477,
30 серпня 2024 року до Новоодеського районного суду Миколаївської області надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Олександра Гринюка та Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду у Миколаївській області (далі - відповідач) про скасування та визнання протиправною постанову від 15.08.2024 № ПШ 058477 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 гривень.
Позов позивач обґрунтував тим, що:
відповідач не довів факт відсутності у водія тахокарти на момент проведення рейдової перевірки;
відповідач проігнорував заяву представника позивача про перенесення розгляду відповідної справи про адміністративне правопорушення відносно позивача у зв'язку із зайнятістю адвоката і, відповідно, неправомірно прийняв рішення про накладення штрафу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.11.2024 № 5715/5.1.1/24-24 заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що під час рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовими особами відповідача було встановлено відсутність у водія документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: тахошайби (тахокарти) за 02.07.2024. Вказаний факт зафіксовано в акті перевірки, який містить особистий підпис водія транспортного засобу. Крім цього, відповідач наголосив на тому, що він належним чином повідомив позивача про дату, час і місце розгляду справи про правопорушення, однак на її розгляд позивач не з'явився.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
30.09.2024 Новоодеський районний суд Миколаївської області постановив ухвалу про передачу цієї справи за підсудністю на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 КАС України з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали.
30.10.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав уточнену позовну заяву, в якій вірно зазначив найменування відповідача у справі, а саме: Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультурна, 9, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ: 39816845) (далі - відповідач). Підстава і предмет позову залишились незмінними.
04.11.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 12112,00 гривень.
06.11.2024 представниця відповідача подала до суду заяву, в якій зазначила, що оскільки позивач подав позов до Новоодеського районного суду Миколаївської області, тому документ про сплату судового збору було сплачено із зазначенням цього суду, не передбачаючи того, що справу за рішенням суду буде направлено за підсудністю.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
У товарно-транспортній накладній від 29.06.2024 № 0004 зазначено, що позивач як автоперевізник, здійснював перевезення пшениці врожаю 2024 року автомобілем МАН (MAN), реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепом АКЕРМАН (ACKERMANN), реєстраційний номер НОМЕР_2 .
02.07.2024 посадові особи відповідача на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 27.06.2024 № 27/В/2024 провели на автомобільній дорозі М-28 40 км + 639 м рейдову перевірку транспортного засобу МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепа АКЕРМАН, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами якої склали Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.07.2024 серія АР № 058071.
Згідно із зазначеним Актом під час перевірки виявлено декілька порушень, зокрема відсутність на момент проведення перевірки тахошайби за 02.07.2024. Також цим Актом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водій транспортного засобу підписав цей Акт без зауважень і пояснень.
Відповідач направив позивачу лист від 29.07.2024 № 64197/34/24-24, яким повідомив про дату, час і місце у розгляді справи за актом від 02.07.2024 № 0058193 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт в Одеській області, який був призначений на 15.08.2024.
14.08.2024 до відповідача надійшла заява представника позивача (вхідний реєстраційний № 31367/0/22-24) про відкладення розгляду справи на іншу дату.
15.08.2024 відповідач в особі відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ058477 (далі - Постанова № ПШ058477).
Згідно з цією постановою позивач допустив порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме тахокарта за 02.07.2024 водія транспортного засобу МАН держ. номер НОМЕР_1 (акт № 058071), а також постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 гривень.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до абзацу дванадцятого частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Частиною п'ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що розглядати справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, має повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, а його посадові особи розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.
Згідно з пунктом 1 і додатком розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області та відділ нагляду (контролю) в Одеській області є структурними підрозділами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті. Статусу юридичної особи вони не мають.
Таким чином, відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області і відділ нагляду (контролю) в Одеській області не мали статусу юридичної особи, а їх посадові особи були посадовими особами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті.
З огляду на це суд прийшов до висновку, що посадові особи відповідача, зокрема, таких структурних підрозділів його апарату як відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області та відділ нагляду (контролю) в Одеській області, мали повноваження на розгляд справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (частина вісімнадцята статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Частиною двадцять першою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що порядок проведення рейдових (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 26 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - № 1567) справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Згідно з абзацом першим пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Абзацом першим пункту 27 Порядку № 1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Таким чином, у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника, який був належно повідомлений про час і місце розгляду, територіальний орган Укртрансбезпеки має право розглядати справу про порушення без її участі незалежно від причини неявки.
Суд встановив, що відповідач своєчасно повідомив позивача про час і місце розгляду справи за Актом від 02.07.2024 серія АР № 058071, що підтверджується заявою представника позивача від 13.08.2024 про відкладення розгляду справи.
Позивач та уповноважена ним особа не з'явились на розгляд справи до відповідача як територіального органу Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника.
Відтак відповідач мав право розглядати цю справу за відсутності позивача та / або його уповноваженої особи, а отже при винесені Постанови № ПШ058477 було дотримано вимоги пунктів 26 і 27 Порядку № 1567.
Крім цього, оскаржувана постанова складена відповідачем 15.08.2024 на підставі Акта від 02.07.2024 серія АР № 058071, тобто у межах двомісячного терміну з дня складення цього Акта.
Таким чином, відповідачем було дотримано процедуру розгляду справи про порушення позивачем законодавства щодо організації перевезень автомобільним транспортом.
Що стосується безпосередньо дій позивача, за які його притягнуто до юридичної відповідальності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно з абзацом першим пункту 6.1 розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Абзацом п'ятим пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385), передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи розрдруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Відповідно до пункту 6.3 розділу VI Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пунктів 6.1 і 6.3 розділу VI Положення № 340, пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 при здійсненні внутрішніх вантажних перевезень:
водії вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн зобов'язані мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
а водії вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн - індивідуальну книжку водія, встановленої форми.
Суд встановив, що під час проведення посадовими особами відповідача 02.07.2024 рейдової перевірки транспортного засобу МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який позивач використовував при здійсненні своєї господарської діяльності щодо перевезення зерна, зафіксували факт наявності цифрового тахографа. Однак, у водія була відсутня за 02.07.2024 тахошайба, тобто тахокартка.
Зазначене підтверджується Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.07.2024 серія АР № 058071, який підписаний водієм без зауважень і пояснень.
Тому суд відхилив як необґрунтоване твердження позивача про те, що відповідач не довів факт відсутності у водія тахокартки на момент проведення рейдової перевірки.
З наведеного слідує, що під час рейдової перевірки посадові особи відповідача правомірно прийшли до висновку про порушення автоперевізником (позивачем) під час здійснення внутрішніх вантажних перевезень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відтак усі вказані в позовній заяві обґрунтування щодо протиправності оскаржуваної постанови спростовуються наявними матеріалами справи.
Будь-яких інших доказів та обставин, які, на думку позивача, свідчили б про протиправність оскаржуваної постанови, у позовній заяві не навів, а суд не встановив.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволені позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультурна, 9, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ: 39816845) відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 12 грудня 2024 року