11 грудня 2024 рокусправа № 380/16582/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області із вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 056471 від 24.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 056471 від 24.07.2024 притягнуто позивача до відповідальності за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - товарно-транспортної накладної (за що передбачена відповідальність ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Позивач зазначає, що відповідач застосував до неї адміністративно-господарський штраф за те, що 18.06.2024 водій ОСОБА_2 на автомобілі DAF XF 105 460, д.н.3. НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності, на автошляху Тернопіль-Львів-Рава-Руська KM131 M.800 перевозив вантаж (металоконструкцію) без товарно-транспортної накладної та інших документів на вантаж.
Позивач вказує, що ОСОБА_2 не перебуває із нею в трудових відносинах, а є її знайомим. Так, 17.06.2024 ОСОБА_2 звернувся до позивача з проханням надати йому транспортний засіб 13 DAF XF 105 460, д.н.з. НОМЕР_1 , для використання його у власних потребах. Як з'ясувалося у подальшому, ОСОБА_3 18.06.2024 придбав для своїх власних потреб у ФОП ОСОБА_4 металоконструкції, які перевозив у автомобілі Т3 DAF XF 105 460, д.н.з. НОМЕР_1 для власних потреб. Про відповідні обставини вона дізналася коли отримала в поштовому відділені оскаржувану.
Як зазначає позивач, документом, що засвідчує факт придбання металоконструкції у ФОП ОСОБА_4 саме ОСОБА_3 для власних потреб є накладна №1806-01 від 18.06.2024. Також з наданого ОСОБА_3 пояснення представнику контролюючого органу, останній не покликається на те, що перевезення належного йому на праві власності вантажу він здійснював від імені позивача і за її доручення, як суб?єкта підприємницької діяльності.
Позивач наголошує, що в межах спірних правовідносин вона не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки її транспортний засіб використовувався іншою особою. На підставі викладених обставин позивач вважає протиправним застосування до неї адміністративно-господарського штрафу.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, у представник щодо задоволення позову заперечила та вказала, що під час проведеної 18.06.2024 перевірки водій транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF, серії НОМЕР_3 ; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 03.10.2023 №00858-02464-23.
Під час перевірки виявлено порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні вантажних перевезень (металоконструкції) по маршруті с. Лавриків-м.Львів перевізник не забезпечив водія документами, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна, або інший документ передбачений законодавством.
Як зазначає представник відповідача, повідомлення про розгляд справи, яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.07.2024 за №56070/31/24-24, було направлено на адресу позивача. Факт направлення даного повідомлення підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 05.07.2024 та списком рекомендованих відправлень №1267.
Представник відповідача звертає увагу суду, що долучена до позовної заяви накладна не містить того обсягу необхідної інформації, що зазначається у товарно-транспортній накладній, яка є на сьогоднішній єдиним та обов?язковим документом на вантаж, що передбачена Законом України «Про автомобільний транспорт», форма якої наведена у Правилах №363. Тому долучена накладна не спростовує факту відсутності встановленого порушення.
Ухвалою судді від 05.08.2024 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
18.06.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку (перевірку на дорозі) від 17.06.2024 №013238 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників та, зокрема, транспортного засобу марки DAF, серії СТО №575267, номерний знак НОМЕР_1 .
За результатом здійсненої перевірки вищевказаного транспортного засобу складено акт №АР015347 від 18.06.2024, яким зафіксовано порушення: «ст. 34, 48 Законом України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні вантажних перевезень (металоконструкції) по маршруті с. Лавриків-м. Львів перевізник не забезпечив водія документами, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна, або інший документ передбачений законодавством. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону».
Пояснення водія про причини порушення: «Документи знаходяться на фірмі».
Постановою №ПШ 056471 від 24.07.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулась до суду з метою її скасування.
Вирішуючи спір суд керується таким.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм права вказує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Насамперед суд наголошує, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно зі статтею 60 Закону № 2344-ІІІ є автомобільний перевізник, оскільки це прямо випливає зі змісту вищевказаної норми.
У позовній заяві позивач зазначає, що вона не є автомобільним перевізником, адже її транспортний засіб використовувався іншою особою, а саме - ОСОБА_2 , який здійснював перевезення металоконструкції для власних потреб.
Оцінюючи такі доводи позивача суд відмічає, що відповідно до визначення, яке міститься у частині першій статті 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила № 363):
перевізник - фізична або юридична особа-суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами;
транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №640/27759/21 законодавство, що врегульовує спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто враховувати, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як встановив суд, на момент проведення перевірки уповноваженими працівника відповідача транспортного засобу марки DAF, серії СТО №575267, номерний знак НОМЕР_1 , водій транспортного засобу - ОСОБА_2 не надав будь-яких підтверджуючих документів на вантаж - металоконструкцію, окрім накладної №1806-01, виписаної ФОП ОСОБА_4 18.06.2024.
Разом з тим, накладна №1806-01 від 18.06.2024 не може братися судом до уваги як єдиний та беззаперечний доказ здійснення перевезення ОСОБА_2 вантажу як автомобільним перевізником, оскільки така накладна не містить всього обсягу необхідної інформації, що зазначається у товарно-транспортній накладній, яка є на сьогоднішній день єдиним та обов?язковим документом на вантаж, що передбачена Законом України «Про автомобільний транспорт», форма якої наведена у Правилах №363.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.12.2023 у справі № 280/2150/23 зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можливо визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Суд враховує те, що повідомлення про розгляд справи, яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.07.2024 за №56070/31/24-24, було направлено на адресу позивача. Факт направлення даного повідомлення підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 05.07.2024 та списком рекомендованих відправлень №1267.
Водночас на розгляд справи про притягнення позивача до відповідальності за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» остання не з'явилась.
Твердження позивача про те, що транспортний засіб марки DAF, серії НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , на момент здійснення перевірки фактично використовувався ОСОБА_2 для власних потреб не підтверджено жодними доказами, адже ні на момент здійснення рейдової перевірки, ні на момент розгляду у Відділі державного нагляду (контролю) у Львівській області справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», ні тим паче на момент розгляду судом по суті справи про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, ФОП ОСОБА_1 не надано договору оренди відповідного транспортного засобу чи акту його приймання-передачі.
Отож суд доходить висновку, що відповідач правомірно на підставі отриманих документів під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом перевірки №АР015347 від 18.06.2024 визначив саме ФОП ОСОБА_1 як автомобільного перевізника.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.