Іменем України
12 грудня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1275/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
21 жовтня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Хомича Івана Олександровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУПФУ у Київській області), в якій представник позивача просить:
1) визнати протиправними дії ГУПФУ у Київській області щодо відмови в перерахунку пенсії за віком із зарахуванням заробітної плати за період з 01.04.1991 по 31.07.1992 відповідно до архівної довідки про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с та із зарахуванням заробітної плати за період з 01.05.1988 по 30.04.1993 відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 №61;
2) зобов'язати ГУПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням заробітної плати за період з 01.04.1991 по 31.07.1992 відповідно до архівної довідки про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с та із зарахуванням заробітної плати за період з 01.05.1988 по 30.04.1993 відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 № 61, починаючи з 21.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за Списком №1.
Представник позивача зазначає, що при призначенні позивачу пенсії за віком ГУПФУ у Київській області не врахувало: 1) архівну довідку про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с для обчислення пенсії, що підтверджує отримання заробітної плати під час роботи на рудник «Піраміда» з 01.04.1991 по 31.07.1992, видану федеральною казенною установою «Російський державний архів економіки»; 2) довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 № 61, видану «государственным унитарным предприятием Луганской народной республики «Углереструктуризация».
Позивач 21.08.2024 звернувся до ГУПФУ у Київській області із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням довідки про заробітну плату від 14.01.2019 № 61 та архівної довідки про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с.
Відповідно до листа ГУПФУ у Київській області від 23.09.2024 № 6391-27590/К-02/8-1000/24 позивача було повідомлено, що йому відмовлено у перерахунку пенсії. У своєму листі відповідач вказує, що за результатами розгляду заяви позивача архівна довідка про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с не врахована, тому що не відповідає вимогам статті 40 Закону № 1058-ІV в частині підтвердження первинними документами. Довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 № 61, що видана «государственным унитарным предприятием Луганской народной республики «Углереструктуризация» не враховано, оскільки видана організацією, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території.
Позивач вважає дії відповідача незаконними та необґрунтованими, здійсненими усупереч положенням чинного законодавства, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 13.11.2024 № 1000-0804-7/178742, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 по справі № 320/5112/21 позивачу зараховано навчання в ПТУ з 01.04.1985 по 22.10.1985, служба в Радянській армії з 30.10.1985 по 09.02.1988, трудовий стаж роботи з 27.04.1988 по 08.04.1991, з 23.04.1991 по 31.07.1992, з 17.08.1992 по 09.05.1993, з 19.05.1993 по 30.09.1994, з 02.01.1997 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 09.01.2001 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за Списком №1; пенсію призначено з дати звернення пенсію за віком па пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 1 згідно з п. 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 10.02.2022 № 104650005563 пенсію призначено з 13.11.2020 з розрахунку страхового стажу 36 років 07 місяців 27 днів, в тому числі стаж за Списком № 1 - 10 років 4 місяці 5 днів. Пенсію обчислено із заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 30.09.2014.
Відповідно до абзацу 5 частини першої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Архівна довідка про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с, видана федеральною казенною установою «Російський державний архів економіки» не відповідає вимогам ст. 40 Закону № 1058-IV в частині підтвердження первинними документами.
Віповідач зазначає, що відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою статті 9 даного Закону, є не дійсним і не створює правових наслідків.
Додані до звернення довідки від 14.01.2019 № 59, 61, 62, видані «государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республики «Углереструктуризація» для врахування стажу та заробітної плати, не прийняті до уваги, оскільки видані організацією, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території. Крім того довідка №61 не відповідає вимогам ст. 40 Закону № 1058-IV в частині підтвердження первинними документами.
Оскільки надані позивачем довідки видані установою, що знаходиться на непідконтрольній території України, і органи Пенсійного фонду не мають можливості здійснити перевірку відображених в них сум заробітної плати з первинними документами страхувальника, такі довідки не можуть братися до уваги при розрахунку пенсії.
З огляду на наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію, призначену на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/5112/21 від 31.08.2021 за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.11.2020.
Під час призначення пенсії відповідач виходив з того, що страховий стаж позивача складає 36 років 07 місяців 27 днів, в тому числі стаж за Списком № 1 - 10 років 4 місяці 5 днів; пенсію обчислено із заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 30.09.2014, що підтверджується рішенням від 10.02.2022 № 104650005563 про призначення пенсії позивачу.
09.09.2024 позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням архівної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 07.03.2019 № 818-с, що підтверджує отримання заробітної плати під час роботи на рудніку «Піраміда» з 01.04.1991 по 31.07.1992, виданої федеральною казенною установою «Російський державний архів економіки» та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 №61, виданої «государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республики «Углереструктуризация» за період роботи з травня 1998 року по квітень 1993 року.
Відповідно до архівної довідки від 07.03.2019 № 818-с, виданої Федеральним казенним підприємством «Російський державний архів економіки» розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи на руднику «Піраміда» з 24 квітня 1991 року по липень 1992 року складала (рублях і коп.): квітень 1991 року - 135,94, травень 1991 року -862,38, червень 1991 року - 1104,56, липень 1991 року - 1227,39, серпень 1991 року - 1296,37, вересень 1991 року - 1320,74, жовтень 1991 року -2415,60, листопад 1991 року -2083,95, грудень 1991 року - 3841,30. У 1992 році: січень - 4362,66, лютий - 30480,37, березень - 22700,51, квітень -23566,13, травень - 39391,47, липень - 33778,30. Примітка: премії включені до сум виплат, відомості щодо нарахування за червень 1992 року відсутні - відпустка. Сума виплат за липень 1992 року склала 33778 руб 30 коп. - відпускні, компенсація (сума виплати загальна). Підстава РДАЕ.Ф.1091, ОП.2.Д.1410.Лл95-112.
Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 № 61, виданої Державним унітарним підприємством «Вуглереструктуризація» за період з травня 1998 року по квітень 1993 року включно заробітна плата ОСОБА_1 , яка враховується при обчисленні пенсії, склала: 4, 69908 (чотири грн 69908 коп.). На всі виплати нараховані стразові внески (єдиний внесок). Зарабітна плата нарахована у співвідношенні 1:100000. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1998-1991, 1992-1993 роки.
Листом від 23.09.2024 № 6391-27590/К-02/8-1000/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу в перерахунку пенсії.
Відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії, пенсійний орган виходив з такого.
Відповідно до абзацу 5 частини першої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Архівна довідка про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с, видана федеральною казенною установою «Російський державний архів економіки», не відповідає вимогам ст.40 Закону №1058-IV в частині підтвердження первинними документами.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 ст. 9 даного Закону, є не дійсним і не створює правових наслідків.
Додані до звернення довідки від 14.01.2019 № 59, 61, 62, видані «государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республики «Углереструктуризация» для врахування стажу та заробітної плати, не прийняті до уваги, оскільки видані організацією, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території. Крім того, довідка № 61 не відповідає вимогам ст. 40 Закону № 1058-IV в частині підтвердження первинними документами.
Уважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. […] У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини першої статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до підпункта 3 пункт 2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам (абзац 2 підпункту 3 пункту 2.1).
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5) (абзац 3 підпункту 3 пункту 2.1).
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами (абзац 5 підпункту 3 пункту 2.1)
Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Відповідно до пункт 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
З аналізу наведених норм законодавства слідує висновок, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Тож, довідки із зазначенням заробітної плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. При цьому, в таких довідках має бути зазначено назви первинних документів, на підставі яких їх видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Щодо неврахування відповідачем архівної довідки про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с, видана федеральною казенною установою «Російський державний архів економіки» при призначенні пенсії позивачу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, при призначенні пенсій громадянам України застосуванню підлягають:
- норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на відповідні пенсійні виплати;
- норми міжнародного договору - у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення.
З огляду на зазначене, при вирішенні питання про призначення пенсії громадянину України уповноважений територіальний орган Пенсійного Фонду України має встановити наявність чинного міжнародного договору України, яким встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення. У разі відсутності такого договору застосуванню підлягають норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на призначення відповідного виду пенсії.
Постановою Верховної ради України №1958-ХІІ від 10 грудня 1991 року «Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав» було ратифіковано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 08 грудня 1991 року у м. Мінську.
Відповідно до статей 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08 грудня 1991 року високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам незалежно від їхньої національності або інших відмінностей рівні права і свободи. Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам інших Сторін, а також особам без громадянства, що проживають на її території, незалежно від їхньої національної належності або інших відмінностей громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних норм про права людини. Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі, у гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно і неухильно дотримуватимуться взаємних зобов'язань. Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у зазначених галузях.
Уряди держав - учасниць Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08 грудня 1991 року, керуючись статтями 2, 4 цієї Угоди, уклали 13 березня 1992 року Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода від 13 березня 1992 року).
Відповідно до статті 1 Угоди від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року:
1. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
2. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
3. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26 березня 2008 року №01-1/2-07 визначено, зокрема, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди від 13 березня 1992 року. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідачем повинна була бути врахована заробітна плата, отримана на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються, зокрема, щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що за особами, яким в період дії міжнародного договору набули відповідного страхового стажу для отримання пенсії з урахуванням норм такого міжнародного договору, зберігається право на її отримання, оскільки на момент припинення дії міжнародного договору вже існує захищене право особи на пенсійні виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10 січня 2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10 січня 2023 року, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
У той же час, російською федерацією 11 червня 2022 року було прийнято закон №175-ФЗ (мовою оригіналу) «О денонсации российской федерацией соглашения о гарантиях прав граждан государств - участников Содружества Независимых Государств в области пенсионного обеспечения», який відповідно до статті 2 вказаного закону набрав чинності 30 червня 2022 року.
Отже, відповідно до статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року російська федерація з 01 січня 2023 року не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01 січня 2023 року.
Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13 березня 1992 року припинила дію з 19 червня 2023 року щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди.
Проте, частиною другою статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року було гарантовано, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.
Суд вказує, що оскільки позивач за життя набув трудовий стаж у той час, коли вказана Угода діяла, як зі сторони України, так і зі сторони російської федерації, пенсійні права громадян держав-учасників Угоди, що виникли у відповідності до положень даної Угоди, не втрачають своєї сили і в разі його виходу з Угоди держави-учасника, на території якого вони проживають.
Крім того, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону України від 01 грудня 2022 року №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто, з 23 грудня 2022 року, а положення Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» з 02 грудня 2022 року.
Після зупинення дії Конвенція Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з Російською Федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами Росії приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостиля.
Однак, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Довідка від 07.03.2019 № 818-с про заробітну плату ОСОБА_1 видана архівною установою РФ, підписана заступником директора і начальніком відділу архіву, скріплена гербовою печаткою.
З довідки від 07.03.2019 № 818-с убачається, що в ній відсутні відомості щодо первинних документів, на підставі яких видана довідка про розмір заробітної плати позивача.
Проте, положеннями пункту 2.10 Порядку № 22-1 встановлено, що у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відтак, недодержання архівною установою РФ встановленої форми довідки або не зазначення в довідці особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, не може слугувати підставою для відмови позивачу у прийнятті такої довідки про заробітну плату.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що архівна довідка Федерального казенного підприємства «Російський державний архів економіки» від 07.03.2019 №818-с про заробітну плату ОСОБА_1 підлягає врахуванню органами Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Щодо неврахування відповідачем при призначенні пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 № 61.
Зі змісту довідки від 14.01.2019 № 61 убачається, що вона видана підприємством, яке здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України« (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною першою статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Положеннями частин 1 - 3 статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом створеним у порядку, не передбаченому законом
Частиною четвертою статті 9 Закону № 1207-VII, визначено, що встановлення зав'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у 1971 році документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці (справи «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 0440/6809/18 дійшов висновку про можливість застосування названих загальних принципів («Намібійські винятки»), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивачів на соціальний захист та гарантованих їм прав на пенсійне забезпечення.
У справі, що розглядається, неможливість здійснення позивачу перерахунку пенсії, обумовлена тим, що в розумінні положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказані довідки є недійсними та не можуть бути взятими до уваги під час розрахунку розміру пенсії.
На думку суду, відмова пенсійного органу у прийнятті виданих позивачу довідок з наведених підстав порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Також Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 711/10426/16-а дійшов висновку, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Водночас на момент видачі довідки про розмір заробітної плати м.Стаханов Луганської області перебувало на підконтрольній території України, довідка також містить посилання на особові рахунки позивача за 1990 - 1994 роки, на підставі яких вона видана, та які в цьому випадку вважаються первинними документами.
З огляду на викладене, суд враховує позицію Верховного суду, викладену в постанові від 12.04.2021 року у справі № 219/4550/17, згідно якої якщо уточнююча довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Щодо доводів відповідача стосовно невідповідності довідки вимогам ст. 40 Закону № 1058-IV в частині підтвердження первинними документами суд зазначає таке.
Верховний суд неодноразово вказував, що відсутність у позивача можливості надати відомості щодо місцезнаходження первинних документів, на підставі яких видано архівні довідки та виплачувалась заробітна плата, позбавляє його права на отримання пенсії. У зв'язку з цим, суд зазначає, що неврахування спірних довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Зазначена позиція суду викладена Верховним Судом у постановах від 18.12.2021 у справі № 560/3907/18, від 31.03.2021 у справі № 0440/6809/18, від 30.10.2018 у справі № 234/3038/17, від 23.01.2018 у справі № 583/392/17.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що довідка від 14.01.2019 № 61, видана Державним унітарним підприємством «Вуглереструктуризація», що знаходяться на тимчасово окупованій території, підлягає врахуванню відповідачем.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У правовідносинах, що склалися, отримавши заяву позивача про перерахунок його пенсії з урахуванням вищевказаних довідок, відповідачем прийнято рішення (лист) про відмову у перерахунку пенсії позивача враховуючи, що вони не підтверджені первинними документами.
В той же час, саме на відповідача покладається обов'язок щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для перерахунку пенсії, зокрема, звернення до суб'єктів видачі довідок з метою проведення такої перевірки, доказів здійснення вказаного матеріали справи не містять.
Відтак, дії відповідача щодо розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії не відповідають вимогам чинного законодавства. Фактично відповідач усунувся від виконання свого обов'язку щодо належного розгляду заяви позивача, а відтак такі дії відповідача є протиправними та порушують права позивача.
Суд зауважує, що порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення відбулося внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ у Киівській області, вчинених під час призначення пенсії, а не внаслідок рішень (дій, бездіяльності) пенсійних органів, прийнятих, (вчинених, допущеної) під час розгляду заяви про перерахунок пенсії.
Отже, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, обравши належний спосіб захисту: зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням його заробітної плати за період з 01.04.1991 по 31.07.1992 відповідно до архівної довідки про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с та за період з 01.05.1988 по 30.04.1993 відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 № 61 з дня призначення пенсії з 13.11.2020, та провести виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з виходом суду за межі позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ у Київській області.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком із врахуванням його заробітної плати за період з 01.04.1991 по 31.07.1992 відповідно до архівної довідки про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с та заробітної плати за період з 01.05.1988 по 30.04.1993 відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 № 61.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із врахуванням його заробітної плати за період з 01.04.1991 по 31.07.1992 відповідно до архівної довідки про заробітну плату від 07.03.2019 № 818-с та заробітної плати за період з 01.05.1988 по 30.04.1993 відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.01.2019 № 61 з дня призначення пенсії з 13.11.2020, та провести виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київський області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова