про відмову в забезпеченні позову
12 грудня 2024 року м. Київ № 320/55449/24
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись з заявою і доданими до неї матеріалами про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2023 №1191/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % з 31.12.2023 та включити до Реєстру платників єдиного податку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду 12.12.2024 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.12.2023 №1191/26-15-24-01-19-15/3367614871 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Реєстру платників єдиного податку, з дати його винесення (29.12.2023) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представником позивача зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, для захисту яких він звернувся до суду, а саме: анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, донарахування податковим органом додаткових податкових зобов'язань та штрафних санкцій, неможливості здійснення господарської діяльності, тимчасового зупинення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливості відновлення господарської діяльності та у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача у разі прийняття рішення про задоволення позову необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення становища позивача, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Сам факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.
Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд у питанні вжиття заходів забезпечення позову у постановах від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі № 160/7358/21 дійшов таких висновків: "щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".
Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, що є неприпустимим.
Як вже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд зазначає, що заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача.
Окрім того, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.
Відтак, заявником не доведено належними та достатніми доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі, жодних доказів, у розумінні статей 73-76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також того, що відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. від 12.12.2024 №103686) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.