12 грудня 2024 року м. Київ № 320/31229/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України в особі Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України в особі Секретаріату Кабінету Міністрів України, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в особі його Секретаріату, як органу влади і суб'єкта владних повноважень, що полягають у невиконанні обов'язку об'єктивно і вчасно розглянути скаргу ОСОБА_1 вих. № 16 від 16 січня 2024 року (вх. № БО-16716643 від 16 січня 2024 року) і заяву ОСОБА_1 вих. № 36 від 06 лютого 2024 року (вх. № Б-2118/15/24/1 від 07 лютого 2024 року) із направленням їх для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються ОСОБА_1 ;
зобов'язати Кабінет Міністрів України в особі його Секретаріату розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 вих. № 16 від вих. № 16 від 16 січня 2024 року (вх. № БО-16716643 від 16 січня 2024 року) і заяву ОСОБА_1 вих. № 36 від 06 лютого 2024 року (вх. № Б-2118/15/24/1 від 07 лютого 2024 року), перевірити викладені у ній факти протиправної бездіяльності Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України і Державної інспекції архітектури та містобудування України, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити їх виконання, а також повідомити ОСОБА_1 про наслідки їх розгляду у порядку та строки встановлені законом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що з отриманих ОСОБА_1 двох листів відповідача вих.№Б-986/15-24/2 від 19 січня 2024 року та вих.№Б-2118/15-24/2 від 07 лютого 2024 року, він дійшов висновку, шо вони не містять відповіді відповідача на викладені ОСОБА_1 у скарзі вих.№16 від 16 січня 2024 року та заяві вих. № 36 від 06 лютого 2024 року питання та вимоги.
Таким чином, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду є намір захистити своє особисте немайнове право і охоронюваний законом інтерес від порушень з боку суб'єкту владних повноважень (Кабінету Міністрів України), на підставі статті 2 КАС України, із визначеним пунктом 4 статті 5 КАС України способом захисту прав, свобод або законних інтересів громадян, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18.09.2024 (зареєстровано судом 20.09.2024) від представника відповідача - Конюхова С.П. засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву.
10.10.2024 засобами поштового зв'язку до суду повторно надійшов аналогічний відзив на позовну заяву, поданий іншим представником відповідача - Харчуком Р.І., до відзиву долучено клопотання про поновлення строку на його подання.
29.09.2024 (зареєстровано судом 08.11.2024) позивачем засобами підсистеми «Електронний суд» подана заява про залишення відзиву на позовну заяву від 18.09.2024 без розгляду, з огляду на пропуск відповідачем строку на його подачу, встановленого судом.
Розглянувши заявлені клопотання, суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету;
2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження була направлена 04.07.2024 на електронну адресу відповідача - publishinfo@kmu.gov.ua.
Разом з тим, з офіційного сайту «Урядовий портал» судом було встановлено, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною поштою відповідача, а є електронною поштою, призначеною виключно для надсилання запитів на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Враховуючи, що відповідач - Кабінет Міністрів України - не внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у якості юридичної особи, не має коду за ЄДРПОУ та, відповідно у нього відсутній електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», ухвала про відкриття провадження була повторно направлена відповідачу судом засобами поштового зв'язку 02.09.2024.
Відповідно до трекінгу згідно даних сайту АТ «Укрпошта», поштове відправлення із копією ухвали від 04.07.2024 (штриховий кодовий ідентифікатор 0600957935432) було вручено представнику відповідача за довіреністю 09.09.2024 (01008, м. Київ).
Відтак, беручи до уваги, що ухвалу про відкриття провадження від 04.07.2024 відповідач отримав у спосіб, передбачений частиною другою статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, лише 09.09.2024, а відзив на позовну заяву було подано ним 18.09.2024, суд констатує, що п'ятнадцятиденний строк на його на подачу, встановлений ухвалою суду від 04.07.2024, не є пропущеним.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування відзиву зазначає, що скарга ОСОБА_1 від 16 січня 2024 року №16 після її опрацювання в Управлінні і прийняття відповідного рішення, на виконання вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслана за належністю для розгляду по суті в межах компетенції до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та до Державної інспекції архітектури та містобудування України супровідним листом Управління від 19 січня 2024 року № Б-986/15-24/1 з проханням повідомити автора про результати, про що ОСОБА_1 повідомлено листом від 19 січня 2024 року № Б-986/15-24/2.
Приймаючи, з урахуванням вимог частини першої статті 16 Закону України «Про звернення громадян» рішення від 19 січня 2024 року № Б-986/15-24/1 щодо пересилання скарги ОСОБА_1 від 16 січня 2024 року № 16 за належністю до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для розгляду у порядку підлеглості вищою за посадою посадовою особою (Першим заступником Міністра, Міністром), і повідомляючи про своє рішення автора, Секретаріат не порушив норму частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», яка забороняє направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
ОСОБА_1 залишився незадоволений тим, що Кабінет Міністрів України особисто не розглянув його скаргу від 16.01.2024 № 16 і не прийняв за нею рішення, тому надіслав на адресу Кабінету Міністрів України «Заяву про досудове врегулювання спору» від 06 лютого 2024 року №36, в якій звинуватив Уряд України у, начебто, порушені гарантованих Конституцією України прав і основних свобод та інтересів заявника та у фактичному посяганні на правовий порядок в Україні.
Звинувачуючи Уряд України у бездіяльності, ОСОБА_1 у своїй заяві від 06 лютого 2024 року № 36 просив Кабінет Міністрів України особисто розглянути його скаргу від 16 січня 2024 року № 16 та вжити заходів контролю за виконанням Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України положень абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді Міністерством його скарги від 04 січня 2024 року № 1.
Оскільки до повноважень Кабінету Міністрів України не належить розгляд на його засіданнях будь-яких адресованих цьому колегіальному органу звернень громадян, заява ОСОБА_1 від 06 лютого 2024 року № 36 опрацьована в Управлінні і на виконання вимог частини третьої статті 7 Закону надіслана до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України супровідним листом від 07 лютого 2024 року № Б-2118/15-24/1 для розгляду в частині питань, що належать до компетенції Міністерства та інформування автора і Кабінету Міністрів України про результати, про що ОСОБА_1 повідомлено листом від 07.02.2024 № Б-2118/15-24/2.
Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України листом від 23 лютого 2024 року № 3480/14-02/10-24 повідомило Секретаріат про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 16 січня 2024 року № 16 та його заяви від 06 лютого 2024 № 36.
Якщо ОСОБА_1 залишився незадоволений рішеннями, прийнятими Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Державної інспекції архітектури та містобудування України за результатами розгляду його звернень, то відповідно до частини першої статті 16 Закону має право оскаржити їх до суду, а не до Кабінету Міністрів України, який не має права підміняти судові органи.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
16 січня 2024 року ОСОБА_1 шляхом електронного звернення вих.№16 від 16 січня 2024 року звернувся до Кабінету Міністрів України зі скаргою, додатками до якої є скарга ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України вих.№1 від 04 січня 2024 року та лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України вих.№87/30/ЗВГ-24 від 06 січня 2024 року, яка мотивована порушенням посадовими особами Мінінфраструктури припису частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР через порушення останнім заборони направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, у якій просив відповідача: 1. В межах повноважень, вжити заходів контролю за виконанням Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України положень частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» яким забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам дії чи рішення яких оскаржуються;
2. В межах повноважень, вжити заходів для притягнення посадових (службових) осіб Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, винних у порушенні частини четвертої статті 7 Закону «Про звернення громадян», до передбаченої законом відповідальності;
3. В межах повноважень, вжити заходів для відновлення порушених посадовими (службовими) особами Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України прав та охоронюваними законом інтересів заявника, в порядку та спосіб, визначених Законом;
4. Повідомити заявника про результат розгляду даної заяви та прийняті Кабінетом Міністрів України рішення, в порядку і строки, визначені Законом.
19 січня 2024 року головний спеціаліст секретаріату Кабінету Міністрів України Ніценко С. листом вих.№Б- 986/15-24/2 від 19 січня 2024 року повідомила позивача, що його скаргу (вих.№16 від 16 січня 2024 року) у формі електронного звернення, яка надійшла до Кабінету Міністрів України (вх.№БО-16716643 від 16 січня 2024 року), надіслано Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Державній інспекції архітектури та містобудування України листом від 19 січня 2024 року за вих.№ Б-986/15-24/1 із посиланням на частину третю статті 7 та частину першу статті 16 Закону «Про звернення громадян», для розгляду і надання позивачу відповіді.
06 лютого 2024 року ОСОБА_1 листом вих.№ 36 від 06 лютого 2024 року звернувся до Кабінету Міністрів України із заявою про досудове врегулювання спору у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», з метою досягнення наслідків, передбачених статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у якій просив відповідача:
1. Скористатись виключним правом застосування інституту досудового врегулювання спорів для досудового врегулювання спору, який виник через невиконання Кабінетом Міністрів України, покладеного на нього статтею 16 Закону «Про звернення громадян» зобов'язання щодо об'єктивного і вчасного розгляду вище зазначеної скарги ОСОБА_1 № 16 від 16 січня 2024 року, та недопущення порушення, встановленої приписом частини четвертої статті 7 Закону «Про звернення громадян», заборони направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
2. Вчинити сукупність дій, спрямованих на прийняття рішення щодо:
1) Виконання Кабінетом Міністрів України покладеного на нього статтею 16 Закону «Про звернення громадян» зобов'язання щодо об'єктивного і вчасного розгляду вище зазначеної скарги віх. №16 від 16 січня 2024 року;
2) Вжиття заходів контролю за виконанням Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України положень частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді скарги ОСОБА_1 за № 1 від 04 січня 2024 року
3. Повідомити ОСОБА_1 про результат розгляду даної заяви про досудове врегулювання спору та прийняті Кабінетом Міністрів України рішення, в порядку і строки, визначені законом.
07 лютого 2024 року головний спеціаліст секретаріату Кабінету Міністрів України Прокопович Н. Листом вих.№Б-2118/15-24/2 від 07 лютого 2024 року повідомила позивача, що його заява (вих.№ 36 від 06 лютого 2024 року) у формі електронного звернення, яка надійшла до Кабінету Міністрів України (вх.№БО-16822845 від 06 лютого 2024 року), надіслано Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України листом від 07 лютого 2024 року за вих.№ Б-2118/15\24/1 із посиланням на частину третю статті 7 Закону «Про звернення громадян», для розгляду і надання позивачу і Кабінету Міністрів України відповіді.
Вважаючи бездіяльність Кабінету Міністрів України в особі Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо нерозгляду звернень ОСОБА_1 , позивач звернувся до суд із цим позов.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суспільні відносини з приводу розгляду та вирішення звернень громадян, а також обігу наданої у відповідь на такі звернення інформації унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII, Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII (далі за текстом - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 20 Закону №2657-XII встановлено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм статтею 40 Конституції України, права на звернення урегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96 (далі - Закон № 393/96).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №393/96, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону №393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до статті 5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Згідно з частини першої статті 7 Закону №393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина третя статті 7 Закону №393/96).
Статтею 15 Закону №393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналізуючи вказані норми права суд доходить висновку, що звернення, яке відповідає вимогам Закону №393/96, повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, та за наявності для того підстав, суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого входить вирішення спірного питання, повинен вжити усіх передбачених законом заходів для поновлення порушеного права особи та усунення причин та умов, які сприяли порушенням. За загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб'єктом, якому вони адресовані. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п'ятиденний строк.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №804/9185/15.
Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №800/580/17.
З урахуванням вказаного, звернення позивача від 16 січня 2024 року № 16 було розглянуто у відповідному порядку Секретаріатом та на виконання статті 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслано за належністю для розгляду по суті в межах компетенції до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Державної інспекції архітектури та містобудування України супровідним листом від 19 січня 2024 року № Б-986/15-24/1 для надання відповідних роз'яснень та вирішення поставлених питань, а також із проханням повідомити автора про результати, про що повідомлено і ОСОБА_1 .
За таких обставин, заява та скарга позивача були розглянуті в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» та статті 40 Конституції України, а тому Секретаріат діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Тому вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в особі Секретаріату є не обґрунтованою, безпідставною а отже такою, що не підлягає задоволенню.
Отже враховуючи, що порушенні у заяві та скарзі питання відносяться до компетенції Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України та Державної інспекції архітектури та містобудування України, Секретаріатом в межах компетенції, на законних підставах та в установленому порядку були надіслані заява та скарга вищезазначеним органам для відповідного розгляду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Приписами частини першої та частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.