11 грудня 2024 року м.Київ № 640/3165/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської державної адміністрації (відповідач-1), Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (відповідач-2), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-3), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації, Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- зобов'язати Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) невідкладно здійснити демонтаж воріт, що перекрили в'їзд на вул. Садова 53;
- стягнути солідарно із Київської міської державної адміністрації, Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача 1 000 000 грн. у якості відшкодування завданої моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що йому на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 , де він проживає зі своєю сім'єю. У зв'язку з тим, що у період із 10 липня 2020 року по 19 липня 2020 року невідомі особи встановили на в'їзді на вул. Садова, 53 металеві ворота, які повністю перегородили дорогу та унеможливили проїзд до будинку позивача, він та інші мешканці вулиці звернулися зі скаргами до Департаменту благоустрою та КМДА щодо демонтажу воріт, проте відповідачі лише частково демонтували встановлені ворота, що спричинило, на думку позивача, їх протиправну бездіяльність та порушило права позивача на вільне пересування. Тобто, доручення відповідача від 23.10.2021 на демонтаж воріт не виконано у повному обсязі. Позивач вказує, що наявність металевих воріт унеможливлює доступ оперативних служб до мешканців вулиці, що становить загрозу життю і здоров'ю мешканців.
Представник відповідачів 1, 2 проти задоволення позову заперечував, зазначив, що відповідачі вчиняли всі дії щодо демонтажу воріт, а тому в їхніх діях відсутня бездіяльність. Щодо стягнення моральної шкоди, стверджував, що позивачем не надано доказів проживання за спірною адресою та жодних доказів заподіяння шкоди.
Представник відповідача-3 надав до суду письмовий відзив, в якому проти задоволення позову заперечував з мотивів відсутності бездіяльності з його сторони. Стверджував, що неодноразово здійснював заходи з демонтажу воріт, однак конструкція не була демонтована у зв'язку з блокуванням об'єкту та під'їзних шляхів невідомими особами. Також зазначив, що позивачем не надано суду доказів страждань. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідачів, у якому звернув увагу, що ним долучено до матеріалів справи докази на підтвердження неможливості проїзду пожежної машини на гасіння будинку по АДРЕСА_2 , неможливості охоронній фірмі ТОВ "Безпека Транс Груп" проїхати на машині до будинків по АДРЕСА_3 , що змушує працівників іти пішки та збільшує час на реагування. Також, зазначив, що він долучив всі докази, які підтверджують його проживання у СТ "Сонячний".
Представником КП "Київблагоустрій" подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що позивач спотворює відповіді Дарницького РУ ГУДСНС у м. Києві щодо заїзду на вулицю через встановлення огорожі, оскільки відповідь містить посилання на те, що вулиця є вузькою і з цих причин автомобіль не зміг заїхати на вулю Садова 53. Звернув увагу, що чинним законодавством не передбачено строки демонтажу елементів благоустрою. Стверджує, що тричі комісія виїжджала на АДРЕСА_3 для демонтажу воріт, однак це не було зроблено у зв'язку з блокуванням об'єкту автомобілями та невідомими особами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2022, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Верховного Суду від 01.09.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2022 скасовано, справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 позовну заяву повернуто позивачеві.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2022 скасовано, справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
12 квітня 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/3165/22 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду".
12 квітня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями дану справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 клопотання представника відповідачів -1, 2 про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року - скасовано. Справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.04.2024 головуючим суддею визначено суддю Лиска І.Г.
13.05.2024 головуючий суддя Лиска І.Г. подав заяву про самовідвід.
Ухвалою суду від 13.05.2024 заяву про самовідвід судді Лиска І.Г. задоволено. Матеріали адміністративної справи №640/3165/22 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради, Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - передати для визначення іншого складу суду Київського окружного адміністративного суду згідно з вимогами статей 31 та 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справи від 15.05.2024 було визначено головуючу суддю - Лисенко В.І.
Ухвалою суду від 20.05.2024 справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження з проведенням судового засідання.
Ухвалою суду від 19.06.2024 на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України подальший розгляд справи постановлено здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_4 , де позивач проживає зі своєю сім'єю.
Як слідує з матеріалів справи, у період із 10 липня 2020 року по 19 липня 2020 року невідомі особи встановили на в'їзді на вул. Садова 53 СТ "Сонячний" металеві ворота, які повністю перегородили дорогу та унеможливили проїзд до будинку позивача.
Позивач звернувся до Департаменту міського благоустрою з заявою про демонтаж незаконного елементу благоустрою від 10.07.2020, до якої долучив фотографії, що підтверджують виконання робіт.
Також, 21.07.2020 позивач звернувся зі скаргою щодо демонтажу воріт до Голови Дарницької РДА.
22.07.2020 представником відділу контролю за благоустроєм та охорони навколишнього природного середовища Дарницької РДА було проведено перевірку правомірності встановлення воріт за адресою м. Київ, СТ "Сонячний", вул. Садова 53 та складено припис №42, яким запропоновано надати протягом 3 днів проектно-дозвільну документацію на виявлений елемент благоустрою.
Представником КП "Київблагоустрій" проведено перевірку правомірності встановлення воріт за вказаною адресою та складено припис №2019551 від 11.08.2020, яким запропоновано надати власнику тимчасової огорожі протягом 3 днів проектно-дозвільну документацію на виявлений елемент благоустрою.
У зв'язку з невиконанням вимог припису Департаментом прийнято рішення про демонтаж виявленого елемента благоустрою та надано доручення КП "Київблагоустрій" №064-5086 від 17.09.2020.
За скаргами позивача та інших мешканців вулиці Садова 53 протиправно встановлені ворота були частково демонтовані 4 листопада 2020 року КП «Київблагоустрій» шляхом демонтажу розсувної частини воріт із залишенням всіх інших елементів. Це підтверджується заявою позивача від 10 липня 2020 року до Департаменту благоустрою, скаргою позивача від 21 липня 2020 року до КМДА та Дарницької РДА у м. Києві, приписом від 22 липня 2020 року № 06/42, листами Дарницької РДА у м. Києві від 24 липня 2020 року, від 19 серпня 2020 року, приписом від 11 серпня 2020 року № 2019551, скаргою позивача до КМДА від 26 травня 2020 року, скаргою позивача до Департаменту благоустрою від 26 серпня 2020 року, листами Департаменту благоустрою від 4 вересня 2020 року, від 11 вересня 2020 року, від 25 вересня 2020 року, скаргами позивача до КМДА від 21 жовтня 2020 року, листом Департаменту благоустрою від 9 жовтня 2020 року, листом Дарницької РДА у м. Києві від 2 листопада 2020 року.
Позивач зазначає, що 9 травня 2021 року вул. Садова 53 була знову перекрита такими ж металевими воротами, на тому ж самому місці і на ті ж самі механізми, що і раніше, що знову унеможливило проїзд дорогою.
11.05.2021 позивач подав заяву до відповідача-2 та Дарницької РДА у м. Києві, у якій просив демонтувати незаконні ворота.
21.05.2021 інспектором відділу контролю за благоустроєм та охорони навколишнього природного середовища Дарницької РДА у м. Києві було винесено новий припис №2010100343 про демонтаж споруди її власником протягом 3 днів.
24.05.2021 листом Дарницької РДА у м. Києві було повідомлено позивача про невиконання припису №2010100343 від 21.05.2021 та про внесення інформації до електронної бази КП «Київблагоустрій» для включення протиправної споруди до графіку демонтажу.
24.06.2021 позивач надіслав відповідачу-1 скаргу щодо бездіяльності відповідача-2 та просив у найкоротші строки провести демонтаж повторно встановлених незаконно воріт, у т.ч. запропонував оплатити такі роботи, для чого надати реквізити для оплати позивачем виконання робіт комунальними службами.
У відповідь на свою скаргу від 24.06.2021, позивач отримав листа від відповідача-2 від 26.07.2021, яким було повідомлено позивача про вжиття відповідачем-2 заходів відповідно до Правил благоустрою міста Києва.
У відповідь на скаргу позивача від 16.07.2021, позивач отримав листа від відповідача-2 від 29.07.2021, яким було повідомлено позивача про звернення відповідача-2 до Департаменту земельних ресурсів міста Києва (КМДА) для проведення перевірки і зазначено, що після отримання відповіді відповідач-2 буде вживати заходи відповідно до Правил благоустрою міста Києва.
Позивач отримав копію листа Департаменту земельних ресурсів міста Києва (КМДА) від 30.08.2021, що був адресований відповідачу-2. Листом повідомлялось, що на виконання доручення заступника голови КМДА Оленича П.С. від 25.08.2021 та від 26.08.2021 Департаментом розглянуто звернення позивача від 16.07.2021 та від 24.06.2021 і встановлено, що земельна ділянка, на якій збудовані ворота, належить до комунальної форми власності і жодні рішення про надання цієї земельної ділянки іншим особам у власність чи користування не приймались.
09.09.2021 відповідач-2 листом повідомив позивача про отримання ним інформації від Департаменту земельних ресурсів міста Києва (КМДА) та про вжиття відповідачем-2 заходів відповідно до Правил благоустрою міста Києва.
21.09.2021 позивач надіслав чергову скаргу відповідачу-1 про бездіяльність відповідача-2 та просив відповідача-1 у найкоротші строки провести демонтаж протиправно встановлених воріт.
07.10.2021 та 18.10.2021 відповідач-2 листами повідомив позивача про те, що рішення про демонтаж воріт відповідачем-2 ще не прийняте.
23.10.2021 у зв'язку з невиконанням припису від 21.05.2021 №2010100343, Департамонтом прийнято рішення про демонтаж виявленого елемента благоустрою та надано доручення КП "Київблагоустрій" №064-6667 від 23.10.2021 про демонтаж протиправно встановлених воріт по вулиці Садова 53.
29.12.2021 на виконання доручення від 23.10.2021 Департаменту, здійснено виїзд комісії в складі представників Департаменту та КП "Київблагоустрій" для демонтажу воріт, проте демонтаж не відбувся у зв'язку з блокуванням об'єкту та під'їзних шляхів автомобілями і невідомими особами, про що складено Акт не проведення демонтажу та зроблені фотознімки.
28.12.2021 на виконання доручення від 23.10.2021 Департаменту, повторно здійснено виїзд комісії в складі представників Департаменту та КП "Київблагоустрій" для демонтажу воріт, проте демонтаж не відбувся у зв'язку з блокуванням об'єкту та під'їзних шляхів автомобілями і невідомими особами, про що складено Акт не проведення демонтажу та зроблені фотознімки.
15.12.2021 позивач направив відповідачам 1, 2 досудову вимогу, якою пропонував добровільно відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану їх бездіяльністю, а також вкотре вимагав невідкладно демонтувати незаконні ворота, які створюють загрозу для життя і здоров'я людей, порушують конституційні права і свободи позивача.
05.01.2022 відповідач-2 листом повідомив позивача про те, що він не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди.
01.07.2022 та 07.03.2023 позивач знову звернувся до Департаменту зі скаргами щодо невиконання доручення щодо демонтажу воріт, на що отримано відповіді, що демонтаж буде здійснено виходячи з виробничих можливостей підприємства.
Вважаючи такі дії та бездіяльність відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV, із змінами, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини (далі - Закон № 2807-IV).
Приписами частини 1 статті 1 Закону № 2807-IV визначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно зі ст.10 Закону № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку»; 14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.40 Закону № 2807-IV самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.
Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
У розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об'єкту благоустрою території).
Відповідно до п. 5 Положення про Департамент здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням території міста Києва, основними завданнями Департаменту є, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою на території міста Києва; профілактика запобігання правопорушенням у сферах благоустрою міста Києва та надання житлово-комунальних послуг; притягнення винних до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів; забезпечення реалізації державної політики у сферах благоустрою та охорони праці на території Києва; сприяння розвиткові та поліпшенню стану благоустрою міста Києва; виконання функцій інспекції з благоустрою; здійснює у встановленому порядку заходи щодо очищення території міста та об'єктів благоустрою від самовільно розміщених (встановлених) тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, в тому числі для провадження підприємницької діяльності, малих архітектурних форм, елементів об'єктів благоустрою, рекламних носіїв, гаражів, збірних конструкцій, які встановлюються без улаштування заглибленого фундаменту, елементів благоустрою тощо; надає доручення на демонтаж (переміщення) самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, в тому числі для провадження підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементів об'єктів благоустрою, рекламних носіїв, гаражів, збірних конструкцій, які встановлюються без улаштування заглибленого фундаменту, безхазяйного майна, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій.
Виносить приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і Правил благоустрою м. Києва та приймає рішення про демонтаж самовільно розміщених елементів об'єктів благоустрою.
Пунктами 2.1 та 2.2 Статуту комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердженого розпорядженням Київська міська державна адміністрація, від 21.02.2007 № 167 встановлено, що підприємство є юридичною особою, здійснює свою господарську діяльність на засадах повної самостійності, діє на принципах повного господарського розрахунку, веде бухгалтерський облік, статистичну звітність у порядку, встановленому законодавством України, набуває майнових та особистих немайнових прав, несе відповідні обов'язки, укладає угоди (договори, контракти) з юридичними та фізичними особами як в Україні, так і за її межами у встановленому законодавством порядку, виступає позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському суді від свого імені, має закріплене майно, поточний та інші рахунки в установах банків, казначейства, печатки з власним найменуванням, штампи, затверджені в установленому порядку, фірмовий знак чи знак обслуговування, бланки з власними реквізитами та інші атрибути. Підприємство підпорядковане Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) з питань, визначених чинним законодавством та цим Статутом.
Згідно з підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 вказаного Статуту предметом діяльності Підприємства є, зокрема, демонтаж, перевезення та зберігання безхазяйного майна (кіосків, павільйонів, гаражів, рекламоносіїв, залишків будівельних матеріалів, автомобілів та ін.) та самовільно розміщених об'єктів, що порушують правила благоустрою міста.
Частиною першою та пунктом 7 частини другої статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Підпунктом 19.1.1 пункту 19.1 розділу ХІХ Правил благоустрою міста Києва затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (наразі це Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради) яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об'єктів благоустрою.
Згідно з підпунктом 19.2.1 пункту 19.2 розділу ХІІІ вказаних Правил уповноважені працівники Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Уповноважені працівники районних управлінь (відділів) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій) мають право вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.п. 20.1.12 п. 20.1 розділу XX Правил у разі необхідності та з метою забезпечення громадського порядку під час проведення демонтажу Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звертається до органів міліції, які відповідно до своїх обов'язків: - подають у межах наданих прав допомогу представникам державних органів у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників; - встановлюють особу порушника, якщо особа не відома; - проводять затримання особи, яка чинить опір; - проводять вилучення товарної маси та беруть її під охорону до встановлення особи порушника.
У разі протидії проведенню робіт з елементів благоустрою або примусового переміщення автотранспортних засобів до винних осіб застосовуються заходи адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності у відповідності до чинного законодавства.
Таким чином, Департаментом територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) здійснюється контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою міста Києва затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051. До його повноважень, зокрема, віднесено: видання припису власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) самовільно розміщених елементів благоустрою з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу, який має бути виконаний протягом 3-х днів з дня його отримання; вжиття щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) відповідної малої архітектурної форми/ тимчасової споруди не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі. При цьому Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради підпорядковується Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" предметом діяльності якого зокрема є демонтаж, перевезення та зберігання самовільно розміщених об'єктів, що порушують правила благоустрою міста.
При цьому, положеннями чинного законодавства не встановлено строки, в які Департаментом та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" має бути здійснено демонтаж самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.
Як убачається з матеріалів справи, предметом даного позову є бездіяльність Київської міської державної адміністрації, Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) що виявилася не демонтажі воріт, що перекрили в'їзд на вул. Садова 53.
З матеріалів справи слідує, що за скаргами позивача та інших мешканців вулиці Садова 53 протиправно встановлені ворота були частково демонтовані 04.11.2020 року Комунальним підприємством Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), шляхом демонтажу розсувної частини воріт із залишенням всіх інших елементів. Це підтверджується заявою позивача від 10.07.2020 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), скаргою позивача від 21.07.2020 до Київської міської державної адміністрації та Дарницької РДА у м. Києві, приписом №06/42 від 22.07.2020, листами Дарницької РДА у м. Києві від 24.07.2020, від 19.08.2020, приписом відповідача-2 №2019551 від 11.08.2020, скаргою позивача до відповідача-1 від 26.08.2020, скаргою позивача до відповідача-2 від 26.08.2020, листами відповідача-2 від 04.09.2020, від 11.09.2020, від 25.09.2020, скаргами позивача до відповідача-1 від 21.10.2020, листом відповідача-2 від 09.10.2020, листом Дарницької РДА у Києві від 02.11.2020, скаргами позивача від 01.07.2022 та 07.03.2023 відповідями Департаменту на них.
Тобто, доручення відповідача-2 №064-5086 від 17.09.2020, не було виконане відповідачем-3 у повному обсязі.
Відповідачі у відзивах не заперечують факту не виконання станом на момент розгляду даної справи вказаного рішення в частині демонтажу об'єктів.
Підставою невиконання вказаного рішення відповідачі зазначають, що конструкція не була демонтована у зв'язку з блокуванням об'єкту автомобілями та під'їзних шляхів невідомими особами.
Таким чином, заходи щодо демонтажу воріт, визначенні у приписі відповідача-2 №2019551 від 11.08.2020 відповідачами не вжиті, що вказує на допущення останніми протиправної бездіяльності, яка полягає у невжитті заходів щодо демонтажу незаконно встановленого об'єкту благоустрою.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу зазначеної норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом» або, інакше кажучи, «дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб'єктів до конституційно-правової відповідальності.
При цьому, як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації, Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зобов'язання Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити демонтаж воріт, що перекрили в'їзд на вул. Садова 53, підлягають задоволенню.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідачів щодо не підтвердження позивачем факту проживання по вул. Садовій 53, буд. 19, оскільки долучені до матеріалів справи докази підтверджують факт проживання позивача за даною адресою.
Також не заслуговують уваги і доводи відповідачів щодо того, що чинним законодавством не передбачено строки виконання демонтажу елементів самовільно розміщених воріт, оскільки незважаючи на те, що хоча цей строк і не визначений чинним законодавством, у будь-якому випадку цей строк має бути розумним та того відсутність на законодавчому рівне не може бути поважною причиною для його невиконання.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідачів із заявами та скаргами починаючи з 2020 року щодо демонтажу незаконно встановлених металевих воріт, що перешкоджають заїзду на вулицю та відповідачі визнали той факт, що ворота підлягають демонтажу, однак не демонтовані через перешкоджання сторонніми особами.
В судовому засіданні позивач підкреслив, що він має загострене відчуття справедливості, однак такої справедливості від відповідачів він не дочекався, що призвело до розчарувань і моральних страждань та психічного напруження, пов'язаних з такою діяльністю органів влади.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.
Відповідачами не доведено, що такі протиправні дії не викликали у позивача психічне напруження у зв'язку з очікуванням дієвих рішень, розчарування в діяльності суб'єктів владних повноважень та додаткове психічне напруження, викликане з тривалим не вирішенням його питання.
Відтак, суд доходить висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок неналежних дій з боку відповідачів.
Що стосується розміру моральної шкоди, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями та суд має встановити фактичні обставини справи і має широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи, що моральна шкода позивачу в розмірі 1 000 000,00 грн. розрахована позивачем з урахуванням тривалого не виконання відповідачами свого обов'язку (на протязі чотирьох років), суд вважає, що справедливим розміром відшкодування моральної шкоди в даному випадку є 30 000,00 грн., що підлягає присудженню в рівних частинах з кожного відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1984,80 грн, що підтверджено квитанцією від 24.01.2022, що підлягає стягненню в рівних частинах з кожного з відповідачів. Також, позивачем сплачено 10 992, 40 коп. судового збору за вимогу майнового характеру згідно квитанції від 22.09.2022.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди частково, понесені позивачем судові витрати належить розподілити шляхом стягнення на його користь за рахунок відповідачів в рівних частинах у розмірі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) до Київської міської державної адміністрації (вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, м. Київ, 03057, код ЄРПОУ 00022527), Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), (вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, м. Київ, 03057, код ЄРПОУ 34926981), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, м. Київ, 03057, ЄРПОУ 26199708) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації, Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не монтажу воріт, що перекрили в'їзд на вул. Садова 53 у СТ "Сонячний" у Дарницькому районі м. Києва.
Зобов'язати Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити демонтаж воріт, що перекрили в'їзд на вул. Садова 53 у СТ "Сонячний" у Дарницькому районі м. Києва.
Стягнути із Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути із Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути із Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Київської міської державної адміністрації понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 93 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 93 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 93 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.