справа № 991/2892/22
провадження № 11-кп/991/140/24
12 грудня 2024 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29 листопада 2024 року, якою залишено без розгляду клопотання захисника від 12 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження № 52017000000000636 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 255, ч. 2, 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України;
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України,
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 листопада 2024 року без виходу до нарадчої кімнати залишено без розглядуклопотання захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 від 12 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження № 52017000000000636 від 26 вересня 2017 року.
Не погодившись з указаним рішенням, захисник ОСОБА_2 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29 листопада 2024 року та постановити нову, якою закрити кримінальне провадження № 52017000000000636 від 26 вересня 2017 року, скасувати застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави, а внесені як застава грошові кошти повернути заставодавцю ТОВ «Фінод».
Перевіривши матеріали поданої апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29 листопада 2024 року слід відмовити, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 КПК України; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК України.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 392 КПК України).
Проте, постановлення ухвали про залишення без розгляду клопотання щодо закриття кримінального провадження кримінальним процесуальним законом дійсно прямо не передбачено. А тому, при вирішені питання щодо можливості її оскарження в апеляційному порядку суд враховує правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 31 травня 2021 року, справа № 646/3986/19, якою встановлено критерії оскарження ухвал, що прямо не передбачені кримінальним процесуальним законом.
За висновком суду, серед усіх судових рішень, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК України у межах відповідних регламентованих цим Кодексом процедур, слід виокремлювати дві групи рішень: 1) ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК України; 2) ухвалені в межах передбаченої КПК України процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. При вирішенні питання щодо апеляційного оскарження рішень суду, ухвалених у межах передбаченої КПК України процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, слід виходити насамперед із сутнісного критерію, визначально закладеного законодавцем при визначенні кола ухвал, що підлягають оскарженню. Перевірці в апеляційній інстанції підлягають лише ухвали, які пов'язані з можливістю істотного обмеження прав, свобод та інтересів особи або мають вирішальне значення для руху кримінального провадження в цілому. У зв'язку з цим обмеження права на апеляційне оскарження є виправданим і воно може бути пов'язане, зокрема, із забороною оскарження судових рішень, які не призводять ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до неможливості оскарження вже встановлених правообмежень та які не перешкоджатимуть здійсненню ефективного кримінального провадження в цілому.
Оскаржувана ухвала постановлена в межах процедури, передбаченої кримінальним процесуальним законом, оскільки ч. 4 ст. 81 КПК України встановлено повноваження суду щодо залишення без розгляду заяви особи, у випадку встановлення зловживання такою особою правом на відвід; ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 326 КПК Українипередбачено можливість залишення без розгляду цивільного позову особи у разі виправдання обвинуваченого або якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник; ч. 5 ст. 201 КПК України слідчому судді надано повноваження на залишення без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, якщо воно подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
При цьому постановлення указаної ухвали жодним чином не обмежує прав обвинуваченого ОСОБА_3 та не перешкоджає подальшому руху відповідного кримінального провадження, а тому зазначене судове рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
При цьому суд звертає увагу, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відмова у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з оскарженням рішення, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
З урахуванням викладеного, у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29 листопада 2024 року слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 392, ч. 4 ст. 399 КПК України, суд
У відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29 листопада 2024 року, відмовити.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Суддя: ОСОБА_1