11 грудня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 697/2313/24
Провадження № 22-ц/821/1890/24
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ, -
У жовтні 2024 року ТОВ «Холд Лімітед» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у сумі 19386,68 грн, 3 % річних у сумі 1391,40 грн, інфляційні втрати в сумі 4724,41 грн та судові витрати у розмірі 302,80 грн.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Холд Лімітед»відмовлено.
Роз'яснено заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.
Ухвала суду мотивована тим, що заявник долучив до заяви як доказ розрахунок, підписаний директором ТОВ «Холд Лімітед», який не вказує на його правильність і безспірність, оскільки відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої 03.07.2024, такий вид діяльності, як постачання природного газу побутовим споживачам, не вказаний. Розрахунок суми боргу викликав у суду обґрунтовані сумніви щодо безспірності суми боргу.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «Холд Лімітед» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду не обґрунтована та незаконна, винесена з порушенням норм процесуального права, просило її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Холд Лімітед» вказує, що 05.07.2024 між ТОВ «Черкасигаз Збут» та ТОВ «Холд Лімітед» укладено Договір про відступлення права вимоги № 05/07-24, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги заборгованостей, строк оплати яких настав (Право вимоги), які виникли за договорами постачання природнього газу, які були укладені між ТОВ «Черкасигаз Збут» та побутовими споживачами, за переліком та у сумах, які зазначені у додатку 1 до цього Договору.
Згідно п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги, сторони дійшли згоди, що новий кредитор набуває право вимоги до кожного боржника на підставі акту (актів) приймання-передачі права вимоги, який складається між сторонами на підставі цього Договору. У такому Акті зазначається: Боржник (боржники), щодо яких новий кредитор набуває Право вимоги, розмір Права вимоги щодо окремого боржника без урахування пені та трьох процентів річних, загальний розмір Права вимоги, переданий згідно з Актом.
Відповідно до Акту та Реєстру боржників права вимоги до Договору про відступлення права вимоги, ТОВ «Холд Лімітед» набув права грошової вимоги до боржника в сумі 19386,68 грн.
В апеляційній скарзі зазначає, що звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу надало, зокрема, належним чином оформлений розрахунок заборгованості здійснений постачальником природного газу ТОВ «Черкасигаз Збут», який був доданий до заяви.
Скаржник вказує, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, про що зазначається у судовому наказі. Тобто, наразі суд не вправі розглядати обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (оцінювати правильність та обґрунтованість розрахунків).
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про відмову у видачі судового наказу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що доданий до матеріалів справи розрахунок суми боргу ОСОБА_1 викликає обґрунтовані сумніви щодо безспірності суми боргу.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2024 року ТОВ «Холд Лімітед» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у сумі 19386,68 грн, 3 % річних у сумі 1391,40 грн, інфляційні втрати в сумі 4724,41 грн та судові витрати у розмірі 302,80 грн.
До заяви про видачу судового наказу були долучені додатки, а саме: Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам; копія заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ОСОБА_1 від 24.05.2018; розрахунок боргу по особовому рахунку НОМЕР_1 , боржник ОСОБА_1 , за період з жовтня 2021 року по вересень 2024 року; Договір № 05/07-24 про відступлення права вимоги від 05.07.2024; розрахунок індексу та 3 % річних нарахованих ОСОБА_1 на суму заборгованості за спожитий природний газ; Акт приймання-передачі Права вимоги від 19.08.2024 до Договору № 05/07-24 від 05.07.2024; Витяг з реєстру боржників від 02.09.2024 до Акту приймання-передачі Права вимоги від 02.09.2024 до Договору № 05/07-24 від 05.07.2024; повідомлення № 360287400 від 09.08.2024 про зміну кредитора.
Із змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що заява містить вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 19386,68 грн, тобто вимогу яка випливає з правовідносин з оплати житлово-комунальних послуг (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц).
Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу ТОВ «Холд Лімітед», крім заборгованості за спожитий природний газ у сумі 19386,68 грн, просило стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 4724,41 грн та 3 % річних у сумі 1391,40 грн за спірний період.
Із наданого заявником до заяви про видачу судового наказу розрахунку боржника індексу інфляції та 3 % річних нарахованих на суму заборгованості за спожитий природний газ вбачається, що такий розрахунок здійснено за період з 26.05.2022 по 15.10.2024.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території країни введено воєнний стан, який триває на даний час.
Згідно п. 1 Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Ця постанова набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023, абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в такій редакції: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30.12.2023 заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливі бойові дії) або тимчасово окупованих територій.
ТОВ «Холд Лімітед» при здійсненні розрахунку боржника індексу інфляції та 3 % річних не врахувало положення Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022, зробивши розрахунок за період з 26.05.2022 по 15.10.2024 (в період дії воєнного стану).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок суми боргу ОСОБА_1 викликає сумніви щодо безспірності суми боргу.
За таких обставин, сума заборгованості за спожитий природний газ у сумі 19386,68 грн, 3 % річних у сумі 1391,40 грн, інфляційні втрати в сумі 4724,41 грн не є такою, що обґрунтована та підтверджена відповідними доказами, а тому, на думку апеляційного суду, у суду першої інстанції були наявні підстави для відмови у видачі судового наказу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у видачі судового наказу, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, тому колегія суддів апеляційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» - залишити без задоволення.
Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Текст постанови складено 11 грудня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков