11 грудня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 692/618/24
Провадження № 22-ц/821/1781/24
Категорія: 305010200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Гладиш О.Ю.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_1 : адвокат Таргоній Вадим Миколайович,
відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
представник відповідача: адвокат Виростко Альбін Вікторович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Таргонія Вадима Миколайовича та представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Виростко Альбіна Вікторовича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Чепурного О.П. в приміщенні Драбівського районного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2024 року ) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого ,-
Короткий зміст позовних вимог
28 травня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Яготин Київської області потяг скоїв наїзд на ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер.
Внаслідок його смерті позивачам було завдано моральну шкоду.
Вказують, що їх сталий життєвий устрій непоправно змінено з незалежних від них обставин, вони втратили життєвий зв'язок з дитиною, так як проживали з ним, були пов'язані спільним побутом. Загиблий помер в молодому віці, не встиг завести власну сім'ю, внаслідок його смерті позивачі позбавлені можливості отримувати від сина підтримку та допомогу, так як вони є пенсіонерами та непрацездатними особами.
Вони відчувають біль, страждання, самотність, тривожність через смерть сина.
Моральну шкоду позивачі оцінюють у розмірі 300 000,00 грн на кожного. Крім того, зазначають, що у зв'язку із смертю сина ОСОБА_3 ними були здійснені витрати на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 38 083,00 грн.
На підставі вищевикладеного, позивачі просять суд постановити рішення, яким стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 300 000, грн кожному в якості відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 38 083,00 грн. в якості відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 55 000,00 грн та матеріальну шкоду у сумі 19 040,00 грн, а всього 74 040,00 грн.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 55 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що відповідач довів факт порушення потерпілою особою ОСОБА_3 правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, але не довів наявність умислу потерпілого на спричинення наслідків у виді смерті, а тому відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоду, повинен відшкодувати її.
Суд вважав, що позивачам дійсно була завдана моральна шкода внаслідок смерті їх сина, оскільки останні втратили близьку людину, правомірні сподівання на те, що вони будуть мати від нього допомогу, так як є пенсіонерами, втратили моральну підтримку від їх сина.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із обставин загибелі сина позивачів, врахував принцип розумності і справедливості та вважав, що розмір 55 000,00 грн. на кожного із позивачів буде відповідати даним принципам, а також відповідатиме принципу справедливості відшкодування половини вартості понесених витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 16 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 - адвокат Таргоній В.М., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині розміру присудженого відшкодування матеріальної шкоди (витрат на спорудження надгробного пам'ятника) необґрунтованим, просив в цій частині скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зменшення розміру відшкодування витрат на поховання не передбачено законом, а принцип справедливості застосовується лише щодо моральної шкоди.
В апеляційній скарзі, поданій 16 жовтня 2024 року через засоби поштового зв'язку, представник АТ «Українська залізниця» - адвокат Виростко А.В., вважаючи рішення суду незаконним, необгрунтованим, винесеним із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, тому обставини, на які покликаються позивачі, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи. Тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачами не доведено факту завдання моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового характеру та майнового характеру, що настали у зв'язку з неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача.
Вказує, що позовна заява та оскаржуване рішення суду не містить жодного доказового обгрунтування завдання моральної шкоди, зокрема, відсутні докази проживання однією сім'ю позивачів із загиблим; відсутні докази щодо утримання загиблим позивачів, чи міг загиблий взагалі забезпечити утримання позивачів з урахуванням власного доходу тощо.
Звертає увагу суду на недостатню умотивованість рішення суду першої інстанції, враховуючи приписи п. 3 ч 4 ст. 265 ЦПК України, відповідно до яких, у мотивувальній частині рішення суду зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування рішення суду.
Вказує, що заявлена позивачами сума моральної шкоди не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності і дає підстави вважати, що позивачі, використовуючи судову систему, намагаються покращити своє матеріальне становище за рахунок відповідача.
Також вказує, що витрати на спорудження нагробного пам'ятника перевищують граничні норми визначені постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. При цьому, позивачами не надаються інші докази щодо граничної вартості відповідних витрат.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача, який надійшов на адресу апеляційного суду 12 листопада 2024 року, представник АТ «Українська залізниця»- адвокат Виростко А.В. вважає доводи апеляційної скарги сторони позивача необгрунтованими та безпідставними, у зв'язку із чим просив апеляційну скаргу сторони позивача на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2024 року залишити без задоволення, скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції
Позивачі по справі являються батьками ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про його народження.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Яготин Київської області (копія свідоцтва про смерть від 31.10.2022).
Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть №138 від 28.10.2022 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть настала на 90 км, причина смерті - розтрощення тіла, пішохід травмований при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним транспортним засобом пересування.
Згідно висновку експерта № 138 від 28.10.2022 встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 виявлено: розтрощення голови з відсутністю частини кісток склепіння та основи черепа обличчя, розмізкуванням очних яблук та відсутності речовини головного мозку; багатоуламкові, фрагментарні переломи 3-8 ребер справа та 2-6 зліва по середньо-ключичній лінії з пошкодженням пристінкової плеври; багатоуламкові переломи лівого передпліччя, нижніх кінцівок в місцях розділення та розтрощення; розриви легень, правої долі печінки, селезінки: забоїв легень: кровонапливність клітковини переднього середньостіння; рідка кров в превральних порожнинах - приблизно по 750 мл справа та зліва, в черевній порожнині - близько 450 мл; малокрів'я внутрішніх органів; ділянки зсаднення на тілі із рвано-забійною раною лівого передпліччя, ділянки зсаднення на тілі: розділення та розтрощення нижніх кінцівок.
Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, по строку можуть відповідати ІНФОРМАЦІЯ_1, можливо при залізничній травмі та обставинах, викладених у постанові про призначення судово-медичної експертизи.
Смерть ОСОБА_3 настала від розтрощення тіла
В результаті судово-токсикологічного дослідження в крові трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації - 1,57%.
Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження від 03 липня 2023 року вбачається, що під час досудового слідства факту порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного транспорту не встановлено. Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12022111100001347 від 28.10.2022, по факту смерті ОСОБА_3 , закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданих апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою, другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов'язків).
Відповідно до вимог частин другої та п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, обов'язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22).
У постанові від 21.04.2021 у справі №450/4163/18 Верховний Суд зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Відповідно до частини першої, другої, четвертої статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок розтрощення тіла, пішохід травмований при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним засобом пересування ( травмований товарним потягом).
Отже, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок зіткнення з товарним потягом, належним відповідачу, при цьому, вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» відсутні, а смерті потерпілого сприяла його власна груба необережність.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач довів факт порушення потерпілою особою ОСОБА_3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, але не довів наявність умислу потерпілого на спричинення наслідків у виді смерті, у зв'язку із чим суд прийшов до аргументованого висновку, що ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності.
Також матеріали справи не містять доказів, які свідчать, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили.
Посилання сторони відповідача у апеляційній скарзі, що заявлена сума стягнутої моральної шкоди не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності і дає підстави вважати, що позивачі, використовуючи судову систему, намагаються покращити своє матеріальне становище за рахунок відповідача, є необґрунтованими, оскільки моральна шкода позивачам завдана смертю їх сина, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивачам душевні страждання, зазначені обставини істотно змінюють життя позивачів, відновити становище, яке існувало до смерті сина у житті позивачів неможливо.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч.3 ст.23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі "STANKOV v. BULGARIA", § 62,).
На переконання колегії суддів, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував вищенаведені норми права і дійшов вірного висновку про зменшення розміру моральної шкоди по 55 000,00 грн. кожному із позивачів. При цьому, суд виходив із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Доводи сторони відповідача в апеляційній скарзі, що позовна заява та оскаржуване рішення суду не містить жодного доказового обгрунтування завдання моральної шкоди, зокрема, відсутні докази проживання однією сім'ю позивачів із загиблим; відсутні докази щодо утримання загиблим позивачів, чи міг загиблий взагалі забезпечити утримання позивачів з урахуванням власного доходу тощо, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки позивачі є батьками померлого ОСОБА_3 , а відповідно до вимог частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Доводи сторони відповідача в апеляційній скарзі, що судом порушено норми процесуального права, а саме невмотиваність рішення суду, що є підставою для скасування рішення, є необгрунтованими, оскільки ч. 3 ст.376 ЦПК України визначено підстави порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, проте, наведені апелянтом аргументи не є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Щодо позовних вимог про відшкодування витрат, понесених на спорудження надгробного пам'ятника
Надмогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих ( абз.6 ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу).
Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника (абзац 1 частини першої статті 1201 ЦК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що в цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
При цьому, у статті 1201 ЦК України не встановлено межі по відшкодуванню витрат на спорудження.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що витрати на виготовлення пам?ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам?ятників і огорож в даній місцевості.
Зважаючи на те, що чинне законодавство не встановлює критерії щодо визначення граничної вартості стандартних пам?ятників і огорож в даній місцевості, то така вартість встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
На підтвердження витрат, понесених позивачем на спорудження надмогильного пам'ятника було надано копію накладної №02146 від 04.01.2023 та копію товарного чеку №б/н від 04.01.2023, згідно яких вбачається, що позивачем було витрачено кошти у розмірі 38 083,00 грн.
Колегія суддів вважає, що витрати понесені на спорудження надгробного пам'ятника є доведеними та обґрунтованими, про що вірно зазначив суд першої інстанції, проте, дійшов помилкового висновку про зменшення розміру даних витрат, тому рішення суду в частині відшкодування витрат, понесених на спорудження надгробного пам'ятника підлягає до зміни, шляхом збільшення розміру витрат, понесених на спорудження надгробного пам'ятника з 19 040,00 грн. до 38 083,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Таргоній В.М. такими, що знайшли своє об'єктивне підтвердження за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши оцінку всім доказам у справі, доводам та запереченням сторін, зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги представника позивача адвоката Таргоній В.М. та зміни рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2024 року в оскаржуваній частині шляхом збільшення суми витрат на спорудження надгробного пам'ятника з 19 040,00 грн. до 38 083,00 грн.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, то судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця» пропорційно задоволеним позовним вимогам ( 23,20 %) , що становить 1 467,60 грн. на користь держави, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи, що позивачі звільнені від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та апеляційна задоволена частково, тому судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця» на користь держави у розмірі 1 816,80 грн.
Керуючись ст. ст. 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Виростко Альбіна Вікторовича - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таргонія Вадима Миколайовича - задовольнити частково.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - змінити в частині стягнення витрат, понесених на спорудження надгробного пам'ятника, збільшивши їх розмір з 19 040,00 грн. до 38 083,00 грн.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 3 284,40 грн.(1467,60+1816,80).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Т.Л. Фетісова
/повний текст постанови суду виготовлено 12 грудня 2024 року/