Справа № 621/2922/21 Номер провадження 22-ц/814/52/24Головуючий у 1-й інстанції Шахова В.В Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
28 листопада 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 червня 2022 року у складі судді Шахової В. В.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2021 року представник АТ «Перший Український міжнародний Банк» звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просив про стягнення з відповідача на користь АТ «Перший Український міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором № 1001072057701 від 06.07.2018 у розмірі 171 017,70 грн та сплаченого судового збору.
Позов мотивовано тим, що 06.07.2018 між ПАТ «Перший Український міжнародний Банк», правонаступником якого є АТ «Перший Український міжнародний Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання останнім заяви № 1001072057701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 91 820 грн та зобов'язався в порядку та у строки, визначені договором повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 02.05.2022 виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 54 677 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 15 595,27 грн, заборгованості за комісією - 63 245,60 грн, та штрафних санкцій у розмірі 37 499,83 грн, яку АТ «Перший Український міжнародний Банк» просило стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10 червня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1001072057701 від 06.07.2018 у розмірі 127 533,54 грн.
Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2072, 01 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано наявністю правових та фактичних підстав для стягнення заборгованості за кредитом в сумі 54 677 грн, процентами за користування кредитом у розмірі 9 610,94 грн та встановленої договором комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 63 245,60 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що прострочена заборгованість за тілом кредиту в рамках суми 27 144,77 грн була примусово стягнута з нього у період з лютого 2021 року по листопад 2021 року в рамках виконавчого провадження № 63960634 за постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О. Л. від 30.12.2020 при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса КМНО Хара Н. С. № 39242 від 01.12.2020 про стягнення з нього на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 190 276,15 грн. Вказане підтверджується постановами про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.12.2020, звітом про здійснені відрахування та виплати НЮУ ім. Я Мудрого, з яким він перебуває у трудових відносинах, на загальну суму 22 459,28 грн, довідкою щодо здійснення відрахувань та виплат КПНЗ «Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання, з яким він перебуває у трудових відносинах, на загальну суму 4 685, 49 грн, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.09.2021 по справі № 953/3818/21, яке набрало законної сили 11.10.2021, та яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса Київського МНО № 39242 від 01.12.2020.
Вказує, що положення кредитного договору про нарахування плати Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касового обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту суперечать нормам статей 9, 11 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки вказаними положеннями позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначає, що згідно положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» такі умови договору є несправедливими.
Звертає увагу на те, що згідно Графіку платежів сума повернення тіла кредиту разом із відсотками щомісяця складає близько 3 000 грн, тобто навіть меншу суму, ніж комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3 305,52 грн, що явно свідчить про несправедливий характер цієї умови Договору, а тому таке положення має бути змінено або визнано недійсним.
Також вказує, що з приводу визнання несправедливими та недійсними умов кредитного договору ним було подано зустрічний позов, який не був прийнятий судом через відсутність підстав для поновлення процесуального строку, а через воєнні дії та неможливість безпечно дістатися до м. Зміїв Харківської області він позбавлений можливості подати позов в загальному порядку з метою захисту його порушених прав.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
На підставі розпорядження голови Верховного Суду від 25.03.2022 № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» справу було передано для розгляду за підсудністю до Полтавського апеляційного суду.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що 06.07.2018 відповідач ОСОБА_1 підписав Заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування № 1001072057701, відповідно до якої отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 91 820 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних, комісією за обслуговування заборгованості у розмірі 3,60 % щомісяця, на строк 36 місяців.
Підписанням цієї заяви позивач підтвердив, що приймає публічну пропозицію відповідача на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ ПУМБ pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування і погодився з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
Згідно меморіального ордеру № TR. 29530972. 1078394. 8810 від 06.07.2018 відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 91 820 грн.
З письмової вимоги (повідомлення) АТ «ПУМБ» від 29.09.2020 вих. 1402 вбачається, що Банк в порядку частини другої стаття 1050 ЦК України вимагав достроково погасити кредит у розмірі 190 276, 15 грн, що доводами апеляційної скарги відповідача не заперечується.
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у позивача виникло право дострокової вимоги до боржника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, яким АТ «ПУМБ» скористався, направивши ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) від 29.09.2020, змінивши таким чином умови зобов'язання в частині строку повернення кредиту (пункт 2 частини першої статті 611 ЦПК України).
Згідно усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах від 31.10.2018 № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 28.03.2018 № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (прорвадження № 14-154цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, суд першої інстанції вірно визначився із характером спірних правовідносин сторін та застосував норми зобов'язального права, що регулюють такі правовідносини, а також дотримався норм процесуального права при вирішенні справи.
При цьому суд врахував зміну позивачем вимог в частині стягнення тіла кредиту, розмір якого було зменшено позивачем з урахуванням стягнення 19 258 грн у межах виконавчого провадження ВП № 63960634 в порядку виконання виконавчого напису нотаріуса № 39242 від 01.12.2020, які зараховані банком в рахунок погашення заборгованості за основною сумою кредиту, що вбачається з виписки/особового рахунку АТ «ПУМБ» відносно ОСОБА_1 за період з 06.07.2018 по 27.04.2022 (а. с. 137-138).
Вказане спростовує доводи апеляційної скарги відповідача щодо неврахування судом коштів, примусово стягнутих з нього у ВП № 63960634. При цьому доказів сплати у погашення заборгованості за кредитом інших коштів, на які посилається в апеляційній скарзі відповідач, матеріали справи не містять.
В частині стягнення заборгованості за комісією у сумі 63 245,60 грн, з якою не погоджується апелянт, рішення суду першої інстанції містить належне обґрунтування з посиланням на норми матеріального та процесуального права, що додаткового мотивування апеляційним судом не потребує.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21 лютого 2022 року, яка в установленому порядку не оскаржувалась та набрала законної сили, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» про визнання недійсними положення кредитного договору № 1001072057701 від 06.07.2018 в частині обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості не було прийнято до розгляду судом та повернуто заявникові з роз'ясненням права на звернення до суду на загальних підставах. Відтак, з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд не розглядає такі вимоги та при вирішенні даної справи не вправі давати оцінку положенням кредитного договору щодо їх недійсності.
У цивільному законодавстві діє презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідачем по справі не надано рішення суду про визнання недійсним умов спірного кредитного договору, а норма частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нікчемності умови договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, та заборони кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, втратила законну силу у зв'язку із змінами, внесеними до цієї статті Законом України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017.
Отже, у відповідності до вимог статті 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі, до спірних правовідносин, які виникли за кредитним договором № 1001072057701 від 06.07.2018, підлягають застосуванню норми Закону України «Про споживче кредитування», які не встановлюють нікчемності умов договору про споживчий кредит в частині встановлення будь-яких платежів, крім умови, що передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки сторони із дотриманням обов'язкової письмової форми погодили умови кредитного договору щодо оплати позичальником ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,60%, що складає 3 305,52 грн щомісяця, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість по таких платежах, які належать до умов кредитування та зобов'язують відповідача до їх сплати в установленому договором порядку.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Вирішуючи заяву відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, яка надійшла до апеляційного суду 11.04.2024 через систему «Електронний суд», колегія суддів виходить з наступного.
Згідно пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Верховний Суд неодноразово давав тлумачення поняттю «юридичного спору» та відсутності предмета спору у контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, зазначивши, зокрема, у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, правові висновки яких конкретизовано постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.
Заява відповідача про закриття провадження у справі обґрунтована тим, що спірні правовідносини врегульовано сторонами у позасудовому порядку укладеною між ними угодою, на підтвердження чого заявник подав суду лист-пропозицію від банку (оферта) за вих. № Н11-50.4/19 від 13.03.2024 про прощення боргу та анулювання відсотків, комісії, штрафу або/та пені за умови сплати заборгованості в сумі 30 290 грн у строк до 17.03.2024 з повним закриттям кредиту, квитанцію до платіжної інструкції № 44436956 від 14.03.2024 про сплату ОСОБА_1 коштів в сумі 30 290 грн та повідомлення банку за вих. № 89531 від 21.03.2024 про прощення боргу.
З наданих документів вбачається, що 20.03.2024 позивач - АТ «ПУМБ» простив борг ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001072057701 від 06.07.2018 у розмірі 165 784,55 грн, з якого по тілу кредиту прощено 24 387,30 грн.
Прощення боргу відповідача ОСОБА_1 за спірним кредитним договором № 1001072057701 від 06.07.2018 втілене в односторонньому правочині кредитора АТ «ПУМБ» та відповідно до статті 605 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Проте, вказані обставини виникли після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та на законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції не впливають.
На час ухвалення судом першої інстанції судового рішення у справі предмет спору, а саме - зобов'язання позичальника ОСОБА_1 з повернення боргу за кредитним договором № 1001072057701 від 06.07.2018, укладеним з АТ «ПУМБ», існувало, а відтак, підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, яким справу вже вирішено по суті, та закриття провадження згідно пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України колегія суддів не вбачає.
Наведені заявником обставини стосуються виконання судового рішення та на його правосудність на момент ухвалення не впливають.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 червня 2022 року та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г.Л. Карпушин
О. Ю. Кузнєцова