Справа № 552/1431/22 Номер провадження 11-кп/814/845/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2021 року за №12021170430000656, за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 із доповненнями на вирок Київського районного суду м. Полтава від 21 липня 2023 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, із середньою освітою, безробітного, неодноразово судимого, останній раз -
18 жовтня 2021 року Котелевським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки;
визнано винуватим і засуджено за:
ч.2 ст.186 КК України - на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
ч.4 ст.187 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст.71 КК України шляхом часткового складання покарань за оскаржуваним вироком і вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з 23 березня 2022 року та до набрання вироком законної сили залишено йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково й стягнуто на його користь з ОСОБА_8 3 256 гривень майнової шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
Епізод №1.
На початку червня 2021 року приблизно о 19 годині ОСОБА_8 біля гаражів між буд.№№2 та 3 по пров. Космічному в м. Полтава, діючи повторно, умисно, з корисливим мотивом, застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя, здоров'я ОСОБА_11 та полягало в нанесенні йому одного удару рукою, стиснутою в кулак, у живіт, що спричинило падіння ОСОБА_11 на землю, відкрито викрав із кишень штанів останнього грошові кошти в сумі 400 гривень і мобільний телефон «Samsung J3» чорного кольору, імеі: НОМЕР_1 , вартістю 1 800 гривень, який був у чохлі-книжці чорного кольору, чим заподіяв ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 2 200 гривень.
Епізод №2.
07 червня 2021 року приблизно о 21 годині ОСОБА_8 на зупинці громадського транспорту «Латишева» в м. Полтава, діючи повторно, умисно, з корисливим мотивом, відкрито викрав мобільний телефон «Lenovo A Plus» чорного кольору, імеі 1: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 , вартістю 1 500 гривень, який знаходився в кишені куртки ОСОБА_12 , чим спричинив останньому майнової шкоди на вказану суму.
Епізод №3.
На початку червня 2021 року приблизно о 22 годині 20 хвилин ОСОБА_8 на зупинці громадського транспорту «Великотирнівська» в м. Полтава, діючи повторно, умисно, з корисливим мотивом, відкрито, шляхом ривка викрав із рук ОСОБА_13 мобільний телефон «Samsung Galaxy A11» чорного кольору, імеі: НОМЕР_4 , вартістю 3 000 гривень, чим заподіяв останньому майнової шкоди на зазначену суму.
Епізод №4.
На початку серпня 2021 року приблизно о 23 годині ОСОБА_8 біля «Церкви адвентистів сьомого дня» по вул. Великотирнівській, 42 у м. Полтава, діючи повторно, умисно, з корисливим мотивом, застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_14 , що полягало в нанесенні йому одного удару рукою, стиснутою в кулак, у підборіддя, що спричинило падіння ОСОБА_14 на землю, відкрито викрав грошові кошти в сумі 5 900 гривень і мобільний телефон «HUAWEI P smart FIG-LX1» синього кольору, імеі 1: НОМЕР_5 , імеі 2: НОМЕР_6 , вартістю 6 000 гривень, які знаходились в сумці ОСОБА_14 , чим спричинив останньому майнової шкоди на загальну суму 11 900 гривень.
Епізод №5.
20 березня 2022 року приблизно о 18 годині 40 хвилин ОСОБА_8 біля під'їзду №2 по вул. Великотирнівській, 39-А в м. Полтава в умовах воєнного стану, діючи повторно, умисно, з корисливим мотивом, учинив напад поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_15 , що полягало в нанесенні йому одного удару рукою в голову, внаслідок якого ОСОБА_15 впав на асфальтну дорогу та втратив свідомість. ОСОБА_8 , скориставшись безпорадним станом ОСОБА_15 , заволодів належними ОСОБА_15 грошовими коштами в сумі 3 100 гривень, мобільним телефоном «Huawei P40 lite» в корпусі зеленого кольору, імеі: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , s/n: НОМЕР_9 , 128 gb, у силіконовому чохлі чорного кольору, вартістю 4 200 гривень, та сонцезахисними окулярами «Fendi», вартістю 7 000 гривень, які знаходились у кишенях куртки ОСОБА_15 , чим спричинив останньому майнової шкоди на загальну суму 14 300 гривень.
Епізод №6.
23 березня 2022 року приблизно о 13 годині 15 хвилин ОСОБА_8 біля зупинки громадського транспорту «Великотирнівська» в м. Полтава в умовах воєнного стану, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, умисно, з корисливим мотивом, вчинив напад на особу похилого віку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_10 , що полягало в нанесенні йому одного удару ногою в ліву ногу під коліно та одного удару рукою в шию, чим спричинив ОСОБА_10 легке тілесне ушкодження у вигляді синця шкіри шиї обличчя зліва, від якого ОСОБА_10 упав на асфальтну дорогу та втратив свідомість. ОСОБА_8 , скориставшись безпорадним станом ОСОБА_10 , заволодів його грошовими коштами в сумі 3 235 гривень, діставши їх із гаманця, який знаходився у кишені штанів ОСОБА_10 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на зазначену суму.
В апеляційних скаргах:
прокурор ОСОБА_9 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м'якість, просить скасувати вирок Київського районного суду м. Полтава від 21 липня 2023 року та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за: ч.2 ст.186 КК України - 6 років позбавлення волі; ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року - 6 років 6 місяців позбавлення волі; ч.4 ст.187 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю ОСОБА_8 ; ст.71 КК України шляхом приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого, в іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без зміни. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд: безпідставно не призначив ОСОБА_8 покарання із застосуванням, як ст.71 КК України, так і ч.4 ст.70 КК України, оскільки останній вчинив епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України - до ухвалення попереднього вироку, а епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 187 КК України - після ухвалення цього вироку; в порушення вимог ст.59 КК України не зазначив, чи конфіскації підлягає все майно ОСОБА_8 , чи його частина, що унеможливлює виконання додаткового покарання; при призначенні покарання належним чином не врахував тяжкість та обставини вчинених ОСОБА_8 шести епізодів злочинів, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, не відшкодував завдану шкоду, обставини, які обтяжують покарання останнього - рецидив злочинів, учинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку та особи, яка перебувала в безпорадному стані;
обвинувачений ОСОБА_8 (із доповненнями) просить скасувати вирок Київського районного суду м. Полтава від 21 липня 2023 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Такі вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: прокурором не було надано належних, допустимих і достатніх доказів учинення ним за наведених органом досудового розслідування обставин зазначених вище епізодів грабежу та розбою, які він не вчиняв, а висновки щодо його винуватості ґрунтуються лише на показаннях потерпілих; потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 звернулись із заявами про вчинення злочину лише через 9 місяців після події; кримінальне провадження щодо нього сфальсифіковане; стороною обвинувачення не долучено висновок експертизи щодо тяжкості отриманих потерпілим ОСОБА_15 тілесних ушкоджень; під час досудового розслідування не проводився його (обвинуваченого) та свідка ОСОБА_16 одночасний допит, а також пред'явлення для впізнання з цим свідком здійснено з порушенням вимог КПК України. При цьому, обвинувачений посилається на те, що місцевий суд зазначив про правдивість показань свідка ОСОБА_16 , але безпосередньо не допитав останнього, та призначив йому ( ОСОБА_8 ) занадто суворе покарання.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги сторони обвинувачення, позицію обвинуваченого та його захисника про задоволення апеляційної скарги з доповненнями ОСОБА_8 , перевірила матеріали кримінального провадження і долучені стороною захисту в суді апеляційної інстанції дані щодо особи обвинуваченого, обговорила доводи апелянтів та дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого - залишити без задоволення, з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи обвинуваченого, які зводяться до відсутності в кримінальному провадженні доказів вчинення ним інкримінованих грабежів і розбійних нападів позбавлені підстав.
Натомість, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України (за епізодами №№1-4), ч.4 ст.187 КК України (за епізодами №№5-6), є обґрунтованим, його зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.
Такий висновок по епізоду №1 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який підтвердив те, що на початку червня 2021 року ввечері за ним із зупинки громадського транспорту «Великотирнівська» в м. Полтава прослідував ОСОБА_8 (якого він знав у обличчя) та біля гаражів по пров. Космічному в м. Полтава правою рукою наніс йому удар у ділянку грудної клітини («сонячного сплетіння»), від чого він ( ОСОБА_11 ) впав на землю. Затим обвинувачений відкрито викрав у нього: мобільний телефон «Samsung J3» чорного кольору (імеі: НОМЕР_1 ), який був у чохлі-книжці чорного кольору - з правої кишені джинсів; гаманець коричневого кольору з грошовими коштами в сумі 400 гривень - із лівої кишені куртки, після чого втік із місця злочину.
18 квітня 2022 року потерпілий ОСОБА_11 в ході пред'явлення для впізнання впізнав ОСОБА_8 як особу, яка на початку червня 2021 року ввечері між гаражами по пров. Космічному в м. Полтава відкрито викрала його грошові кошти в сумі 400 гривень і мобільний телефон «Samsung J3», що підтверджується протоколом цієї слідчої дії з додатком (т.1 а.п.147-150).
Згідно з протоколом слідчого експерименту від 18 квітня 2022 року з додатками потерпілий ОСОБА_11 на місці вчиненого злочину детально відтворив наведені вище обставини відкритого викрадення його майна обвинуваченим, у тому числі спосіб, механізм і локалізацію нанесення йому ОСОБА_8 удару кулаком у ділянку живота (т.1 а.п.138-146).
За даними ж долученого потерпілим ОСОБА_11 товарного чека встановлено факт придбання ним мобільного телефону «Samsung J3» чорного кольору (імеі: НОМЕР_1 ) і його вартість - 1 800 гривень (т.1 а.п.137).
Наведені вище докази об'єктивно підтверджуються довідкою ломбарду ПТ «Ломбард «Онікс» Анохіна, Яценко» (адреса: вул. Івана Мазепи, 9 м. Полтава), відповідно до якої 02 червня 2021 року ОСОБА_8 здав під заставу за власним паспортом громадянина України викрадений ним у потерпілого ОСОБА_11 мобільний телефон «Samsung J3», імеі: НОМЕР_1 (т.2 а.п.37-38).
По епізоду №2 висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, суд першої інстанції правильно обгрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_12 про те, що 07 червня 2021 року приблизно о 21 годині на зупинці громадського транспорту «Латишева» в м. Полтава раніше незнайомий йому ОСОБА_8 відкрито викрав у нього з правої кишені куртки мобільний телефон «Lenovo A Plus», вартістю 1 500 гривень (імеі 1: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 ). Далі він ( ОСОБА_12 ) попросив обвинуваченого віддати згаданий телефон, проте останній висловив умову надання за це 200 гривень. Не маючи при собі такої суми грошових коштів він (потерпілий) запропонував ОСОБА_8 60 гривень, але обвинувачений не погодився та втік із викраденим телефоном.
За змістом протоколу пред'явлення для впізнання від 20 квітня 2022 року з додатком потерпілий ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка 07 червня 2021 року на зупинці громадського транспорту «Латишева» в м. Полтава відкрито викрала в нього мобільний телефон (т.2 а.п.158-160).
20 квітня 2022 року потерпілий ОСОБА_12 на місці вчиненого злочину наглядно продемонстрував зазначені вище обставини (спосіб і механізм) відкритого викрадення його майна з кишені куртки обвинуваченим, що підтверджується протоколом вказаної слідчої дії з додатками (т.2 а.п.164-172).
А за змістом долученої потерпілим ОСОБА_12 копією коробки виробника засобів зв'язку також засвідчено належність йому мобільного телефону «Lenovo A Plus» чорного кольору, імеі 1: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 .
При цьому, показання потерпілого ОСОБА_12 й відповідні їм письмові докази підтверджуються даними довідки ломбарду ПТ «Ломбард «Онікс» Анохіна, Яценко» (адреса: вул. Івана Мазепи, 9 м. Полтава) про те, що 08 червня 2021 року ОСОБА_8 заклав під заставу за власним паспортом громадянина України викрадений ним у ОСОБА_12 мобільний телефон «Lenovo», імеі НОМЕР_2 (т.2 а.п.37-38).
У свою чергу, за епізодом №3 винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_13 про те, що в червні 2021 року приблизно о 22 годині 20 хвилин на зупинці громадського транспорту по вул. Великотирнівській у м. Полтава обвинувачений розпочав розмову та коли він ( ОСОБА_13 ) вийняв свій мобільний телефон «Samsung Galaxy A11» (імеі: НОМЕР_4 ) із сім-картою НОМЕР_10 , для того, щоб подивитись час, ОСОБА_8 вихопив цей телефон у нього з рук та втік із викраденим майном.
18 квітня 2022 року потерпілий ОСОБА_13 в ході пред'явлення для впізнання впізнав ОСОБА_8 як особу, яка на початку червня 2021 року приблизно о 22 годині 20 хвилин на зупинці громадського транспорту по вул. Великотирнівській у м. Полтава відкрито викрала в нього мобільний телефон «Samsung Galaxy A11», що підтверджується протоколом цієї слідчої дії з додатком (т.2 а.п.128-131).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 18 квітня 2022 року з додатками потерпілий ОСОБА_13 на місці злочину детально відтворив викладені вище обставини (механізм та спосіб) відкритого викрадення обвинуваченим його мобільного телефону шляхом ривка (т.2 а.п.123-127).
Належність потерпілому ОСОБА_13 мобільного телефону «Samsung Galaxy A11» чорного кольору, імеі: НОМЕР_4 і його вартість у сумі 2 700 гривень підтверджено й копіями наданих ОСОБА_13 документів виробника мобільних телефонів, фіскального чеку та квитанції (т.2 а.п.116- 119). Виходячи зі змісту цих доказів, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив неточність при зазначенні вартості викраденого ОСОБА_8 у ОСОБА_13 мобільного телефону, а саме помилково вказав 3 000 гривень, замість 2 700 гривень, проте така неточність не впливає на висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, оскільки кваліфікуюча ознака грабежу, пов'язана із вартістю викраденого, обвинуваченому не інкримінувалась, а вартість мобільного телефону, яким він заволодів, у будь-якому випадку перевищує 0, 2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто межу, з якої настає кримінальна відповідальність за відкрите викрадення чужого майна (на момент вчинення злочину - 227 гривень).
Аналізуючи наведені вище докази, суд апеляційної інстанції вважає, що вони узгоджуються з даними довідки ломбарду ПТ «Ломбард «Онікс» Анохіна, Яценко» (адреса: вул. Івана Мазепи, 9 м. Полтава), згідно з якою 12 червня 2021 року обвинуваченим було здано під заставу за власним паспортом громадянина України викрадений ним у ОСОБА_13 мобільний телефон «Samsung А11», імеі: НОМЕР_11 (т.2 а.п.239-240).
Водночас місцевий суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за епізодом №4.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_14 звернувся до ВП №1 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, а саме за фактом того, що ОСОБА_8 наніс йому удар рукою в підборіддя та відкрито викрав його мобільний телефон «HUAWEI P smart FIG-LX1» синього кольору, імеі 1: НОМЕР_5 , імеі 2: НОМЕР_6 , вартістю 6 000 гривень, і грошові кошти в сумі 5 900 гривень (т.1 а.п.155).
На підтвердження належності йому викраденого мобільного телефону ОСОБА_14 долучив у ході досудового розслідування відповідні дані з детальними ідентифікуючими ознаками цього майна (мобільного телефону «HUAWEI P smart FIG-LX1» синього кольору, імеі 1: НОМЕР_5 , імеі 2: НОМЕР_6 ) (т.1 а.п.157).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 18 квітня 2022 року з додатками потерпілий ОСОБА_14 на місці злочину біля «Церкви адвентистів сьомого дня» по вул. Великотирнівській, 42 у м. Полтава відтворив спосіб, механізм і локалізацію нанесення йому на початку серпня 2021 року у вечірній час обвинуваченим удару кулаком у підборіддя, що спричинило його падіння на землю, та обставини подальшого відкритого заволодіння ОСОБА_8 із сумки належними йому ( ОСОБА_14 ) грошовими коштами й мобільним телефоном «HUAWEI P smart» (т.1 а.п.158-167).
18 квітня 2022 року потерпілий ОСОБА_14 у ході пред'явлення для впізнання впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка на початку серпня 2021 року біля «Церкви адвентистів сьомого дня» по вул. Великотирнівській, 42 у м. Полтава відкрито викрала його мобільний телефон і грошові кошти із застосуванням до нього насильства, що зафіксовано протоколом названої слідчої дії з додатком (т.1 а.п.168-171).
Викладені вище дані за результатами проведених із ОСОБА_14 слідчих дій він підтвердив і під час допиту в суді першої інстанції, а саме те, що в серпні 2021 року ОСОБА_8 біля «Церкви адвентистів сьомого дня» (по вул. Великотирнівській, 42 у м. Полтава) наніс йому один удар кулаком у підборіддя та відкрито викрав у нього грошові кошти в сумі приблизно 6 000 гривень і мобільний телефон «HUAWEI P smart», які знаходились у сумці.
У сукупності з наведеними вище доказами факт вчинення саме обвинуваченим грабежу щодо ОСОБА_14 вбачається також зі змісту довідки ломбарду ПТ «Ломбард «Онікс» Анохіна, Яценко» (адреса: вул. Івана Мазепи, 9 м. Полтава), в якій установлено те, що 08 серпня 2021 року ОСОБА_8 заклав під заставу за власним паспортом громадянина України мобільний телефон «HUAWEI P smart», імеі 1: НОМЕР_12 , який він викрав у ОСОБА_14 (т.2 а.п.239-240).
Далі за епізодом №5 винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_15 про те, що 20 березня 2022 року приблизно о 18 годині біля під'їзду №2 по вул. Великотирнівській, 39-А в м. Полтава ОСОБА_8 наніс йому кулаком удар у ділянку лоба, від чого впав на асфальт і втратив свідомість. Підвівшись за допомогою третіх осіб, він ( ОСОБА_15 ) виявив у себе кровотечу на голові та зникнення його мобільного телефону «Huawei P40 lite» у корпусі зеленого кольору, сонцезахисних окулярів «Fendi» та грошових коштів у сумі 3 100 гривень.
Також даними долучених потерпілим ОСОБА_17 під час досудового розслідування документів підтверджено належність йому мобільного телефону «Lenovo A Plus» чорного кольору, імеі 1: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 , яким у нього заволодів ОСОБА_8 (т.2 а.п.154).
Свідок ОСОБА_18 підтвердив показання потерпілого ОСОБА_15 в тому, що ОСОБА_8 , поводячи себе агресивно, раптово вдарив кулаком ОСОБА_15 в обличчя та від отриманого удару останній відразу впав на асфальт і не подавав ознак життя. Затим обвинувачений почав обшукувати кишені ОСОБА_17 та заволодів його речами. На місці злочину будь-яких речей не залишилось.
31 березня 2022 року свідок ОСОБА_18 у ході пред'явлення для впізнання впізнав ОСОБА_8 як особу, яка 20 березня 2022 року приблизно о 19 годині біля під'їзду №2 по вул. Великотирнівській, 39-А в м. Полтава нанесла удар у голову ОСОБА_15 та незаконно заволоділа речами останнього, що засвідчено протоколом цієї слідчої дії з додатком (т.2 а.п.158-161).
За даними протоколів слідчих експериментів від 17 квітня 2022 року з додатками потерпілий ОСОБА_15 та ОСОБА_18 на місці злочину (біля під'їзду №2 по вул. Великотирнівській, 39-А в м. Полтава) детально продемонстрували наведені вище обставини вчинення обвинуваченим розбійного нападу на ОСОБА_15 , зокрема, спосіб, механізм і локалізацію заподіяного ОСОБА_8 удару кулаком у голову ОСОБА_15 , від чого він упав на асфальтну дорогу й утратив свідомість, обставини подальшого заволодіння обвинуваченим майном ОСОБА_19 коли останній перебував без свідомості (т.2 а.п.216-223, 225-234).
Далі свідок ОСОБА_16 під час пред'явлення для впізнання впізнав ОСОБА_8 як особу, яка в двадцятих числах березня 2022 року попросила його продати мобільний телефон «Huawei» зеленого кольору в чохлі чорного кольору, що зафіксовано в протоколі названої слідчої дії з додатком (т.2 а.п.162-165).
Пред'явлення для впізнання зі свідком ОСОБА_16 було проведено з дотриманням приписів ст.ст.228, 231 КПК України та порушень вимог кримінального процесуального закону, які би свідчили про недопустимість результатів зазначеної слідчої дії перевіркою матеріалів справи не встановлено, а також не наведено й самим апелянтом, окрім формального констатування їх наявності.
Свідок же ОСОБА_20 підтвердив те, що в березні 2022 року в кіоск, де він здійснює господарську діяльність, пов'язану із ремонтом та обслуговуванням мобільних телефонів, ОСОБА_16 надав йому на продаж мобільний телефон «Huawei P40 lite» в корпусі зеленого кольору із чохлом, який він придбав. Через певний час ним ( ОСОБА_20 ) було видано цей телефон поліцейським, які здійснювали пошук викраденого обвинуваченим у ОСОБА_15 майна.
Факт видачі свідком ОСОБА_20 поліції мобільного телефону «Huawei» в корпусі зеленого кольору, імеі: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , в процесуальний спосіб зафіксовано в даних протоколу огляду огляду місця події біля кіоску «Мобайл Сервіс» на ринку «Мотель» у м. Полтава, де ОСОБА_20 здійснював згадану вище господарську діяльність, від 01 квітня 2022 року (т.2 а.п.167-172).
01 квітня 2024 року свідок ОСОБА_20 у ході пред'явлення особи впізнав ОСОБА_16 як особу, в якої він придбав мобільний телефон «Huawei P40 lite» в корпусі зеленого кольору, імеі: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , що підтверджується протоколом означеної слідчої дії з додатком (т.2 а.п.173-176).
Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/117-22/3596-ТВ від 13 квітня 2022 року з додатком вартість мобільного телефону «Huawei P40 lite» в корпусі зеленого кольору, імеі: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , s/n: НОМЕР_9 , об'єм пам'яті 128 gb, із уразуванням його попереднього використання, яким обвинувачений незаконно заволодів у ОСОБА_15 , станом на 20 березня 2022 року (дата вчинення злочину) становила 4 200 гривень (т.2 а.п.207-215).
Посилання ж обвинуваченого на відсутність висновку експертизи щодо тяжкості отриманих потерпілим ОСОБА_15 тілесних ушкоджень не спростовують наявність у його ( ОСОБА_8 ) діях події та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, з огляду на наступне.
У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" визначено, що небезпечне для життя чи здоро'я насильство (ст.187, ч.3 ст.189 КК України - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, й насильство, що призвело до втрати свідомості.
Однією з характерних ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність і спрямованість таких дій на подолання опору щодо особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.
Зазначеними вище доказами (показання потерпілого ОСОБА_15 , свідка ОСОБА_18 , протоколами проведених із ними слідчих експериментів із додатками, протоколом пред'явлення для впізнання за участю свідка ОСОБА_18 ) підтверджено те, що ОСОБА_8 поводив себе агресивно та, вчиняючи розбійний напад, неочікувано застосував насильство щодо ОСОБА_15 , яке призвело до втрати останнім свідомості. У такий спосіб обвинувачений відразу подолав опір ОСОБА_15 й незаконно заволодів його майном. Отже, дії ОСОБА_8 були спрямовані проти життя та здоров'я ОСОБА_15 з огляду на спосіб їх вчинення (свідчить про вчинення саме розбою) та характер насильства, яке було небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (призвело до втрати нею свідомості).
За епізодом №6 суд першої інстанції обгрунтовано встановив те, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_21 про те, що 23 березня 2022 року приблизно о 13 годині ОСОБА_8 спостерігав за зняттям ним грошових коштів у банкоматі та біля зупинки громадського транспорту «Великотирнівська» в м. Полтава намагався витягти з його кишені гаманець, проте не зміг це здійснити, так як він ( ОСОБА_21 ) вчасно зреагував та відштовхнув обвинуваченого. Затим ОСОБА_8 наніс йому удар в ділянку шиї ззаду, а також удар у ліву ногу в ділянку коліна, від чого він упав і втратив свідомість. Відкривши очі, він ( ОСОБА_21 ) помітив, що ОСОБА_8 у цей час заволодів його грошима з гаманця і в подальшому зник з місця злочину з викраденим майном.
30 березня 2022 року потерпілий ОСОБА_21 в ході пред'явлення для впізнання впізнав ОСОБА_8 як особу, яка вчинила на нього розбійний напад 23 березня 2022 року біля зупинки громадського транспорту «Великотирнівська» в м. Полтава, що підтверджується протоколом названої слідчої дії з додатками (т.2 а.п.69-77).
Окрім того, відповідно до протоколу слідчого експерименту з додатками потерпілий ОСОБА_21 на місці злочину (біля зупинки громадського транспорту «Великотирнівська» в м. Полтава) наглядно відтворив наведені вище обставини вчинення обвинуваченим розбійного нападу щодо нього, зокрема, спосіб, механізм і локалізацію заподіяних йому ОСОБА_8 ударів у ділянки шиї та коліна, спосіб заволодіння його грошовими коштами обвинуваченим (т.2 а.п.78-93).
За змістом висновку додаткової судово-медичної експертизи №261 від 13 квітня 2022 року встановлено спроможність продемонстрованих ОСОБА_21 в ході слідчого експерименту обставин співвідносно об'єктивних даних його судово-медичної експертизи (т.2 а.п.122-123).
У свою чергу, випискою по картковому рахунку з банківської картки потерпілого ОСОБА_21 підтверджуються його показання про факт зняття ним 23 березня 2022 року в обідіній час в банкоматі готівкових грошових коштів у сумі 3 000 гривень (т.2 а.п.95-96).
Наведені вище докази об'єктивно узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (поліцейські УПП у Полтавській області ДПП), ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (перехожих осіб), які підтвердили те, що поліція наздогнала ОСОБА_8 , який втікав із місця вчинення злочину щодо ОСОБА_21
06 квітня 2022 року свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 в ході пред'явлень для впізнання впізнали ОСОБА_8 як особу, яка тікала із зупинки громадського транспорту «Великотирнівська» в м. Полтава та яку в подальшому було затримано, що підтверджується протоколами вказаної слідчої дії з додатками (т.2 а.п.101-108).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №232 від 07 квтіня 2022 рокуПід час розбійного нападу ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_21 легке тілесне ушкодження у вигляді: синця шкіри шиї-обличчя зліва, яке утворилось від однократної дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею і не є характерним для утворення при падінні (т.2 а.п.120-121).
Окрім того, показання потерпіло ОСОБА_21 та свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 відповідають змісту протоколів оглядів технічних носіїв інформації з відеозаписами від 07 та 14 квітня 2022 року з додатками (оптичними дисками), якими зафіксовано спробу обвинуваченого втекти з місця вчинення розбійного нападу на ОСОБА_10 , його виявлення та зупинення поліцією (т.2 а.п.114, 124-138, 141-149).
Таким чином, наведені вище показання потерпілих, свідків, відеозаписи на технічних носіях інформації, докази за результатами проведення слідчих дій із додатками, довідки з ломбарду, матеріали щодо належності й вартості майна потерпілих, висновки експретиз узгоджуються між собою та підтверджують зміст один одного, через це об'єктивних підстав не довіряти вказаним доказам немає та місцевий суд правильно поклав їх до доказової бази при ухваленні вироку. При цьому, перевіркою матеріалів справи не встановлено підстав обмовити обвинуваченого з боку потерпілих та свідків чи для визнання вказаних вище доказів неналежними, недопустимими або недостовірними.
Тому неспрожними є доводи сторони захисту про те, що висновки суду першої інстанції про те, що винуватість ОСОБА_8 грунтуються лише на показаннях потерпілих, а кримінальне провадження щодо нього сфальсифіковане.
Усупереч доводам сторони захисту, час протягом якого потерпілі звернулись за захистом своїх порушених прав із заявами про вчинення щодо них кримінальних правопорушень, не ставить під сумнів правильність визнання винуватим і засудження ОСОБА_8 за ч.2 ст.186, ч.4 ст.187 КК України з огляду на наявність сукупності беззаперечених і взаємоузгоджених викладених вище доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні цих злочинів. Окрім того, положеннями кримінального процесуального закону, зокрема, ст.214 КПК України передбачено обов'язок проведення досудового розслідування та виконання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК України (захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура), незалежно від дати надходження заяви чи повідомлення про кримінальне проворушення.
При цьому, сам ОСОБА_8 у суді апеляційної інстанції підтвердив його перебування у встановлених місцевим судом місцях у зазначені у вироку дату й час, здачу ним майна потерпілих у ломбард.
Разом з тим, показання ОСОБА_8 і доводи його апеляційної скарги про те, що він не застосовував насильство до потерпілих осіб, незаконно не заволодівав їх майном підлягають критичній оцінці та є способом захисту ОСОБА_8 від пред'явленого йому обвинувачення, оскільки повністю спростовуються сукупністю наведених вище взаємоузгоджених доказів, якими поза розумним сумнівом підтверджено вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому грабежів і робійних нападів за епізодами №№1-6.
На переконання колегії суддів, установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані під час досудового розслідування й надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред'явлено обвинувачення, в тому числі допитавши очевидців злочинів, надавши доказам оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_8 за ч.2 ст.186 та ч.4 ст.187 КК України.
Разом з тим, колегія суддів, керуючись положеннями ч.2 ст.404 КПК України, вважає, що місцевий суд під час викладу формулювання доведеного обвинувачення та кваліфікації дій ОСОБА_8 за епізодом №5 помилково послався на наявність у діях ОСОБА_8 кваліфікуючої ознаки повторності.
Адже за змістом ч.2 ст.187 КК України, п.1 примітки до ст.185 КК України, п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" розбій вважається повторним лише у випадку його вчинення особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм.
Тобто для розбою, на відміну від інших кримінальних правопорушень проти власності, закрпілено спеціальний вид повторності.
Однак, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що, в тому числі на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, щодо ОСОБА_15 (епізод №5) ОСОБА_8 не мав незнятої чи непогашеної судимості за вчинення раніше розбою чи бандитизму та вчинив розбій за названим епізодом уперше.
За таких обставин, із мотивувальної частини оскаржуваного вироку слід виключити посилання на наявність у діях обвинувчаеного за епізодом №5 кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину повторно.
Але таке виключення не впливає на необхідність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.4 ст.187 КК України, оскільки розбійний напад щодо ОСОБА_15 він здійснив в умовах воєнного стану, що і є кваліфікуючою ознакою цієї норми кримінального закону.
Також колегія суддів уважає необґрунтованими доводи сторін обвинувачення та захисту щодо призначення ОСОБА_8 несправедливого покарання.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Термін же «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким (ч.4 ст.187 КК України) і тяжким (ч.2 ст.186 КК України) злочинами, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, вчинив два епізоди злочину в період іспитового строку, не працює, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставин, що його обтяжують - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку та особи, яка перебувала в безпорадному стані.
За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши останньому захід примусу у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям у місцях позбавлення волі у визначених санкціями ч.2 ст.186, ч.4 ст.187 КК України межах, яке не є максимальним, та з додатковим покаранням у вигляді конфіскації всього майна, яке є власністю обвинуваченого.
При цьому, доводи прокурора про наявність обставини, яка обтяжує покарання, у вигляді рецидиву злочинів слід визнати неспроможними, оскільки відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч.4 ст.67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
ОСОБА_8 попередньо (до ухвалення вироку) судимий за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України.
У цьому провадженні дії ОСОБА_8 в межах обвинувального акта підлягають кваліфікації за ч.2 ст.185, ч.4 ст.187 КК України, однією з кваліфікуючих ознак яких є повторність. Тому, оскільки раніше ОСОБА_8 неодноразово засуджувався за вчинення виключно злочинів, які утворюють повторність із тими, за якими його засуджено за оскаржуваним вироком, то підстави для визнання обставиною, що обтяжує покарання у вигляді рецидиву злочинів, є відсутніми.
Посилання ж сторони обвинувачення на невідшкодування обвинуваченим шкоди, з огляду на викладені вище обставини в їх сукупності, не є достатньою підставою для посилення обраного йому місцевим судом покарання, зважаючи також на те, що для стягнення призначеного судом відшкодування законодавство передбачає інші цивільно-правові заходи.
Таким чином, призначене ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.186, ч.4 ст.187 КК України за своїм видом і розміром справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстави для його посилення чи пом'якшення відсутні.
Окрім того, не ґрунтуються на вимогах закону і доводи прокурора про те, що місцевий суд у вироку не визначив, чи конфіскації підлягає все майно, чи його частина.
Згідно з ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Тобто зазначена вище норма кримінального закону зобов'язує суд зазначати яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються лише в разі, якщо конфіскується частина майна.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання, зазначив у резолютивній частині вироку про застосування до обвинуваченого додаткового покарання - конфіскації майна (тобто всього майна), а не його частини, при цьому в мотивувальній частині оскарженого рішення наголосив на застосуванні конфіскації всього майна ОСОБА_8 . А це, на переконання колегії суддів, не свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як стверджує прокурор у апеляційній скарзі.
Наведений вище підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі №462/853/18, 28 березня 2019 року у справі №234/7160/16-к і 19 квітня 2018 року у справі №705/2628/14-к.
І хоча колегія суддів погоджується з обраними першою судовою інстанцією видом та розміром заходу примусу ОСОБА_8 , однак доводи прокурора про безпідставне незастосування при ухваленні оскаржуваного вироку положень ч.4 ст.70 КК України та, як наслідок, недотримання визначеного законом алгоритму призначення покарання обвинуваченому, є слушними.
У силу п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує вирок частково та ухвалює новий вирок.
Системний аналіз ст.ст.408, 420 та 421 КПК України вказує на те, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, до чого належить, у тому числі необхідність застосування судо апеляційної інстанції положень ч.4 ст.70 КК України, які безпідставно не були застосовані місцевим судом.
За змістом п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України визнається незастосування судом закону, що підлягає застосуванню.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа №511/37/16-к, провадження №51-830 км 18) коли після ухвалення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після ухвалення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст.70, так і ст.71 КК України: спочатку - за правилами ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до ухвалення першого вироку; після цього - за правилами ч.4 ст.70 КК України, потім - за сукупністю злочинів, вчинених після ухвалення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків відповідно до ч.1 ст.71 КК України.
У кримінально-правовій ситуації, коли вчинення нового злочину в період іспитового строку стає фактичною підставою для визнання (скасування) призначеного за попереднім вироком покарання у вигляді позбавлення волі, від відбування якого звільнялась особа, таким що належить відбувати реально, його самостійне виконання при застосуванні ч.4 ст.70 КК України не допускається за наявності підстав для подальшого призначення остаточного покарання за правилами ч.1 ст.71 КК України.
Виходячи із законодавчих приписів, у разі, якщо порушується хоча б один із принципів кримінального права, то руйнуються окремі елементи відповідної структури, і як наслідок - судове рішення стає помилковим.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 учинив епізоди кримінальних правопорушень, передбачених:
ч.2 ст.186 КК України - у червні та серпні 2021 року (4 епізоди);
ч.4 ст.187 КК України - у березні 2022 року (2 епізоди).
Проте, як з'ясовано при судовому розгляді, ОСОБА_8 за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року був визнаний винуватим і засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки (т.3 а.п.22-24).
Таким чином, епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, обвинувачений вчинив до, а епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України - після ухвалення попереднього вироку.
За таких обставин, місцевому суду належало призначити ОСОБА_8 покарання спочатку за ч.2 ст.186 КК України (кримінальне правопорушення, яке вчинено до ухвалення попереднього вироку), потім - за правилами ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, та ч.2 ст.185 КК України, за якою ОСОБА_8 засуджено за попереднім вироком, затим - за ч.4 ст.187 КК України (кримінальне правопорушення, яке вчинено після ухвалення попереднього вироку), та остаточно - за правилами ст.71 КК України за сукупністю вироків.
Між тим, суд першої інстанції наведене вище залишив поза увагою, в ухваленому вироку не розмежував стадій і порядку призначення покарання та не застосував приписи ч.4 ст.70 КК України, які підлягали застосуванню, що в подальшому порушило порядок визначеного законом стадійного процесу обрання заходу примусу.
Зазначене вище є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, через це оскаржуваний вирок у частині призначення ОСОБА_8 покарання належить скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, оскільки помилку, допущену місцевим судом, неможливо усунути без погіршення становища обвинуваченого шляхом додаткового застосування принципу складання покарань, передбаченого ч.4 ст.70 КК України.
При призначенні покарання колегія суддів ураховує обставини і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким (ч.4 ст.187 КК України) і тяжким (ч.2 ст.186 КК України) злочинами, особу обвинуваченого, який \неодноразово судимий, вчинив два епізоди злочину в період іспитового строку, не працює, має матір, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставин, що його обтяжують - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку та особи, яка перебувала в безпорадному стані.
Ураховуючи наведені вище дані та обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям на строк, визначений судом першої інстанції, та конфіскацією всього належного обвинуваченому майна, але, окрім призначення остаточного покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України, ще й попередньо із застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України на відповідній указаній вище стадії обрання заходу примусу.
Саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65, 70 та 71 КК України, буде законним, справедливим і сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Отже, апеляційну скаргу обвинуваченого з доповненнями слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Полтава від 21 липня 2023 року в частині призначення ОСОБА_8 покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Уважати ОСОБА_8 засудженим до покарання за ч.2 ст.186 КК України, призначеного судом першої інстанції - на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року більш суворим покаранням за новим вироком апеляційного суду призначити ОСОБА_8 покарання - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Уважати ОСОБА_8 засудженим до покарання за ч.4 ст.187 КК України, призначеного судом першої інстанції - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання - 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
У порядку ч.2 ст.404 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції посилання на наявність у діях ОСОБА_8 за епізодом №5 кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину повторно.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - у той же строк з дня вручення йому копії вироку апеляційного суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4