Справа № 552/5021/24 Номер провадження 22-ц/814/3666/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
03 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.
імена (найменування) сторін:
позивач: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2024 року
по справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території,-
У серпні 2024 року КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» надає послуги з обслуговування будинків м. Полтави, в тому числі будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , але свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого за період з 01.02.2017 по 30.06.2024 утворилася заборгованість за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 11544,77 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2024 року позов комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради заборгованість за отримані за адресою АДРЕСА_3 , послуги за період з 01.02.2017 по 30.06.2024 в розмірі 11544 грн. 77 коп.
Компенсовано Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради понесені судові витрати в розмірі 3028 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити частково, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути заборгованість починаючи з лютого 2017 року, тобто поза межами строку позовної давності, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності.
Оскільки позивач з даним позовом звернувся 06.08.2024, тому на думку апелянта, заборгованість необхідно стягнути за три роки, які передували зверненню до суду у розмірі 5147,38 грн.
Окрім того вказав, що судом не враховано, що іншим співвласником даної квартири був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що на його думку може слугувати підставою для списання боргу в повному обсязі або його частини.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виданою КП «ЖЕО № 2» від 25.07.2024 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 19, 26).
Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 50 від 20.02.2008 КП «ЖЕО № 2» було визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком № 1 (а.с. 10-11).
КП «ЖЕО № 2» надає мешканцям будинку АДРЕСА_1 вичерпний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно тарифу, у строки та з періодичністю, визначеними рішеннями Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 50 від 20.02.2008 (до 01.05.2018) та № 68 від 04.04.2018 (з 01.05.2018).
Даними рішеннями Виконавчого комітету Полтавської міської ради затверджено вичерпний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме: 1) прибирання прибудинкових територій (без червоних ліній); 2) вивезення побутових відходів (збирання, перевезення та захоронення твердих та великогабаритних відходів); 3) технічне обслуговування ліфтів; 4) технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: холодного водопостачання, водовідведення та зливової каналізації, централізованого опалення, гарячого водовідведення; 5) дератизація; 6) дезінфекція; 7) обслуговування димоввентилізаційних каналів; 8) поточний ремонт внутрішньобудинкових систем: холодного водопостачання, водовідведення та зливової каналізації, централізованого опалення, гарячого водовідведення; 9) освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води; 10) енергопостачання ліфтів; 11) технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку.
06 травня 2016 року між КП «ЖЕО № 2» та ОСОБА_1 було укладено типовий договір 1101177 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с. 20).
Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язку з оплати вищевказаних послуг виникла заборгованість за період з 01.02.2017 по 30.06.2024 у сумі 11544,77 грн. (а.с. 17-18).
На підставі вищевказаних обставин справи суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до положень частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належить, зокрема житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Ця послуга включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Такі ж вимоги передбачені в пункті 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 24 січня 2006 року № 45.
Частинами другою - четвертою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Частиною 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що до 22.05.2022 іншим співвласником даної квартири був ОСОБА_2 , проте дане твердження є необгрунтованим та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 17.03.2010 зареєстрував право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 60,8 кв.м. на підставі договору дарування від 25.11.1998.
Згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12.11.2014 здійснено обмін належної ОСОБА_1 частини спадщини на частину належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 (а.с. 48-49).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2014 року роз'яснено, що вищевказане рішення суду є підставою для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 - власником частини квартири АДРЕСА_2 на другу частину даної квартири (а.с. 50).
На підставі даного рішення та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави 22.02.2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власносі на іншу частину квартири.
Таким чином, з даного часу ОСОБА_1 є власником всієї квартири АДРЕСА_4 та відповідно до вимог законодавства зобов'язаний здійснювати оплату комунальних послуг.
Після набуття права власності на вказану квартиру, 06.05.2016 року між КП «ЖЕО № 2» та ОСОБА_1 було укладено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг. Плата вноситься на особовий рахунок НОМЕР_1 .
Даним договором передбачено, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 50 від 20.02.2008, КП «ЖЕО № 2» було визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та затверджено вичерпний Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та встановлено середні тарифи на них.
Вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_2 становила 45,11 грн. (0,742 грн. ? 60,80 м? загальної площі квартири).
Рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 68 від 04.04.2018 для КП «ЖЕО № 2» встановлено: 1) перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мінімально необхідний для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків та прибудинкової території; 2) періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку по АДРЕСА_1 .
З 01.05.2018 вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для відповідача за місяць становила - 156,26 грн. (2,570 грн. ? 60,80 м? загальної площі квартири).
Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 226 від 21.10.2021 «Про питання застосування деяких рішень виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо послуг з поводження з побутовими відходами» з 01.11.2021 послугу по вивезенню побутових відходів (збирання, перевезення та захоронення твердих та великогабаритних відходів) виключено з переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Таким чином, з 01.11.2021 вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_2 становить 136,44 грн. (2,244 грн. ? 60,80 м? загальної площі квартири).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Більше того зазначені акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними лише в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 01 лютого 2017 року по 30 червня 2024 року свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 11544,77 грн., що підтверджується відповідним розрахунком нарахувань та надходжень по особовиму рахунку НОМЕР_1 (а.с. 17-18).
У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61- 11107св18) зроблено висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
В порядку визначеному ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, складав відповідні акти-претензії чи викликав представників позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, ОСОБА_1 на підставі договору отримував від позивача послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак неналежним чином не виконував зобов'язання щодо оплати за такі послуги, тому врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів, які спростовують надання позивачем послуг або надання їх неналежної якості, застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги.
Доводи апеляційної скарги, щодо звернення позивачем з даним позовом поза межами строку позовної давності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1 та 2 статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц).
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 437/2726/13-ц.
Із наданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що відповідач у квітні 2017 року здійснив оплату за надані послуги у розмірі 94,59 грн., сума нарахувань за вказаний місяць становила 45,11 грн., тобто здійснивши оплату комунальних послуг у більшому розмірі відповідач фактично визнав борг, що свідчить про переривання строку позовної давності.
Будь-яких заперечень щодо відомостей, які відображені у наданому позивачем розрахунку ОСОБА_1 не надав.
Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Таким чином, з огляду на те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а також на встановлені судом обставини, а саме звернення КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» з даним позовом 06.08.2024 року, переривання строку позовної давності, тому трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: О. О. Панченко
В. П. Пікуль