Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15554/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/626/24
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
05 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали провадження №295/15554/24 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 17.10.2024,
зазначеною ухвалою частково задоволено клопотання слідчої СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування електронних засобів контролю.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1. прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
2. заборонити спілкуватися з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали до 15.12.2024.
В поданій апеляційній прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 строком на 60 днів. При цьому, зазначає, що на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та встановлено ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що зумовлюють необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що підозрюваний ОСОБА_8 в повній мірі розуміє наслідки вчиненого та підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, останнє свідчить про усвідомлення суворості та невідворотності покарання та з метою уникнення покарання ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, відносно ОСОБА_8 в Корольовському районному суді м.Житомира на розгляді перебувають обвинувальні акти, затверджені та скеровані до суду 30.05.2017, 31.05.2017, 29.06.2017, 22.09.2018 та 18.06.2019 за ч.2 ст.185 КК України. Звертає увагу і на те, що ОСОБА_8 не має міцних соціальних зв'язків, неодружений, на утриманні дітей не має, офіційно не працює, що свідчить про відсутність факторів та обставин, які могли б стримувати підозрюваного від переховування від органів досудового розслідування та/або суду за межами міста Житомира або області. Також на даний час існує ризик незаконного впливу ОСОБА_10 на потерпілого та свідка у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки в ході досудового розслідування встановлено, що в разі обрання підозрюваному ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній буде мати можливість незаконного впливати на потерпілого та свідка. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень (п.5 ч.1 ст.177 КПК України) обумовлений тим, що підозрюваний ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє 20.10.2022 вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області засуджений за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 10 місяців та 20.09.2024 року був звільнений з Житомирської установи виконання покарань №8 м. Житомир у зв'язку із відбуттям строку покарання, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та через короткий проміжок часу після звільнення знову вчинив умисний корисливий злочин. Зазначає, що до Корольовського районного суду м. Житомира раніше направлено декілька обвинувальних актів відносно ОСОБА_8 , що може свідчити про те, що вчинення корисливих злочинів є засобом існування для останнього. Звертає увагу, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 надав суду медичні документи про наявність хвороб, проте, підозрюваним не підтверджено необхідність здійснення його лікування на даний час, оскільки після звільнення з установи виконання покарань ОСОБА_8 не проходив лікування в медичних установах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 в заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання (зміну) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням відповідних обов'язків, не в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як убачається з матеріалів провадження №295/15554/24, в провадженні Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024060400003228 від 15.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Згідно змісту клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що 14.10.2024 близько 18:50 год ОСОБА_8 проник до приміщення кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав пластиковий контейнер, який слугує касою для зберігання коштів від продажу продуктів, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 9800 грн, які належать ФОП ОСОБА_11 , чим завдав потерпілому майнову шкоду.
15.10.2024 о 16 год ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.
16.10.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
16.10.2024 слідча СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді з клопотанням про зміну застосованого до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді застави на тримання під вартою. За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Наявні у провадженні докази, також на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
При цьому, слідчий суддя також вказав, що прокурором на підставі доказів, долучених до клопотання, доведено обґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, разом з цим, не доведено відповідних процесуальних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, таким чином, не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, з врахуванням зазначеного, слідчий суддя, встановивши відсутність процесуальних ризиків, дійшов висновку, що до підозрюваного ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладанням процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що заявлені стороною обвинувачення ризики неможливо усунути при застосуванні такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.
При цьому, слід врахувати і те, що підозрюваний ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, ніде не працює, не має сім'ї та утриманців (відсутні міцні соціальні зв'язки), тобто, встановлено відсутність достатніх стримуючих факторів, які з високою вірогідністю утримували останнього від не залишення свого місця проживання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення.
На думку апеляційного суду, характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винним, свідчать про існування на час постановлення ухвали обґрунтованих підстав для висновку про існування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування та суду. На думку апеляційного суду, цей процесуальний ризик є об'єктивно доведеним та дійсно існуючим.
Крім того, в даному випадку, є висока вірогідність того, що при застосуванні альтернативної міри запобіжного заходу підозрюваному, останній може незаконно впливати на відповідних учасників провадження з метою зміни показів, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини по провадженню.
В даному випадку слід врахувати і той факт, що ОСОБА_8 в попередньому притягувався до кримінальної відповідальності, згідно матеріалів провадження в відносно нього перебувають відповідні обвинувальні акти, затверджені та скеровані до суду першої інстанції 30.05.2017, 31.05.2017, 29.06.2017, 22.09.2018 та 18.06.2019 за ч.2 ст.185 КК України, що об'єктивно свідчить про стійку антисоціальну поведінку останнього, як і соціальну небезпечність особи останнього, як і доводить ризик вчинення останнім інших правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення доведено про існування ризиків зазначених в клопотанні слідчого, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість протиправного впливу на учасників кримінального провадження, як і вчинення інших правопорушень, за встановлених в ході досудового розслідування обставин, а застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не зможе запобігти виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню зазначених ризиків.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та доведеність того, що до ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування доцільно застосувати саме виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень ч.3 ст. 407, 409, 411, 412 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування, із визначенням відповідного розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу з огляду на положення ч.3 ст.183 КПК України.
Так, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, даних про особу ОСОБА_8 , а також ризиків, передбачених ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на відповідних учасників провадження, як і вчинити інші правопорушення), апеляційний суд, відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, визначає заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на думку суду апеляційної інстанції, буде відповідати принципам достатності та виваженості і буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід застосувати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, а відтак апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 17.10.2024, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування електронних засобів контролю, з покладанням відповідних процесуальних обов'язків, з строком дії ухвали до 15.12.2024, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 15.12.2024.
Визначити заставу в у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151400 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою на відповідний депозитний рахунок (Одержувач коштів: Житомирський апеляційний суд, код одержувача: 42261525, МФО: 820172, Банк: ДКСУ у м.Києві, рахунок: UA058201720355279002000085932).
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
4) утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у кримінальному провадженні № 12024060400003228 від 15.10.2024;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії обов'язків у разі внесення застави до 15.12.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :