СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24728/24
пр. № 2-о/759/1037/24
11 грудня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про встановлення фатку, що має юридичне значення,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт, що диплом № НОМЕР_1 , виданий 18.07.1977 року середнім професійно-технічним училищем № 5 м. Києва « ОСОБА_1 » належить йому « ОСОБА_1 ».
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що у період з 01.09.1974 року по 18.07.1977 року він навчався в середньому професійно-технічному училищі № 5 м. Києва та отримав диплом № НОМЕР_1 . Однак під час заповнення диплому середнім професійнотехнічним училищем № 5 м. Києва допущено помилку, а саме прізвище українською мовою написано як « ОСОБА_1 ». 11.09.2024 року він подав звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком, але за результатами розгляду вказаного звернення отримав відмову у призначенні пенсії за віком оскільки до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1974 року по 18.07.1977 року, оскільки її прізвище вказане в дипломі (укр. ОСОБА_1) не відповідає даним паспорту (укр. ОСОБА_1). Під час навчання в середньому професійнотехнічному училищі № 5 м. Києва вся документація в навчальному закладі велась російською мовою. В дипломі ж зазначали відомості як на російській, так і на українській мові, однак, переклад на українську мову було здійснено, з помилкою: замість правильного запису «ОСОБА_1» записали « ОСОБА_1 », у зв'язку з чим звернувся з вказаною заявою та просить її задовольнити.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 16-17).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2024 року відкрито провадження у цивільній справі (а.с. 19).
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, у якій просив проводити засідання без його участі, заяву задовольнити повністю.
Заінтересована особа свого представника у судове засідання не направила, повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Так, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, за змістом ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 18.07.1977 року « ОСОБА_1 » середнім професійно-технічним училищем № 5 м. Києва видано диплом № НОМЕР_1 (а.с. 4).
Відділом обслуговування громадян № 7 Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві від 23.09.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1974 року по 18.07.1977 року, оскільки її прізвище вказане в дипломі (укр. ОСОБА_1) не відповідає даним паспорту (укр. ОСОБА_1) (а.с. 7-9).
Згідно експертного висновку Інституту української мови № 307/406 від 10.12.2024 року правильною, що відповідає нормам української літературної мови, є форма прізвища « ОСОБА_1 », прізвища « ОСОБА_1 » в офіційних українськомовних документах є помилковою, що виникла внаслідок неправильної транслітерації українською мовою російськомовної форми прізвища (рос. мовою ОСОБА_1 ). Записані українською мовою в офіційних документах форми прізвища ОСОБА_1 і ОСОБА_1 входять до антропомічних формул, якими ідентифіковано особу ОСОБА_1 (народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).
Також у свідоцтві про народження сина заявника - ОСОБА_6 заявник вказаний як « ОСОБА_1 » (а.с. 26).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Суд враховує в якості консультативних роз'яснення, викладені у в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», за змістом якого при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Суд враховує в якості консультативних роз'яснення, викладені у листі Верховного Суду України 01.01.2012 "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де зазначено, що громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Встановити факт належності диплому № НОМЕР_1 , який виданий 18.07.1977 року середнім професійно-технічним училищем № 5 м. Києвав інший спосіб, як через встановлення даного факту судовим рішенням, заявник не має змоги.
Вбачається, що помилка у написанні прізвища власника у дипломі (« ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 ») є результатом не вірного перекладу прізвища з російської мови на українську.
Згідно з ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Факт належності вказаного правовстановлюючого документа ОСОБА_1 підтверджується співпадінням інших особистих даних зазначених у дипломі та інших документах, наданих заявником, а саме паспортом громадяна України, ідентифікаційним кодом, свідоцтвом про народження, експертним висновком, які додані до матеріалів справи та в яких збігається ім'я та по батькові, проте не збігається одна літера прізвища, а саме вказано« ОСОБА_1 » - в паспорті, « ОСОБА_1 » - в дипломі, що в свою чергу дає суду підстави вважати, що вказані докази є належними та містять достатню інформацію для встановлення обставин, що обґрунтовують вимоги заявника.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
При цьому, суд враховує, що метою встановлення заявленого факту є реалізація заявником права на отримання пенсії за віком, при цьому в іншому порядку встановити факт належності правовстановлюючого документа заявник не має можливості, остільки вирішення питання приведення його у відповідність наразі за діючим законодавством вбачається лише у судовому порядку.
З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог заяви і встановлення факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - диплому № НОМЕР_1 , який виданий 18.07.1977 року середнім професійно-технічним училищем № 5 м. Києва.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 76-81, 263-265, 273, 293, 315, 319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про встановлення фатку, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити юридичний факт, належності ОСОБА_1 , правовстановлюючого документу - диплому № НОМЕР_1 , який виданий 18 липня 1977 року середнім професійно-технічним училищем № 5 м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, ЄДРПОУ 42098368, адреса: м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16.
Текст рішення складено 11.12.2024.
Суддя Ю.О. Твердохліб