10 грудня 2024 року м.Київ № 640/11092/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Державної інспекції ядерного регулювання України про визнання протиправною та скасування постанови від 10.03.2021,
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося з позовом до Державної інспекції ядерного регулювання України про визнання протиправною та скасування постанови від 10.03.2021 №02/2021-ЮО про накладення штрафу за порушення вимог Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами розгляду стану виконання запланованих ППР-2020 ремонтних робіт за участі керівництва позивача та відповідача, в п.п.2.3,2.4 «Протоколу технічної наради за результатами 1П1Р-2020, можливості виведення РУ на МКР (тобто реакторної установки на мінімально-контрольований рівень) потужності та пуск енергоблоку № 2 ВП ХАЕС» задокументовано невиконання зазначених умов пунктів Окремого дозволу серії ОД № ЕО 000289/16/15 від 07.11,2019 на пуск ядерної установки енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС після проведення планово-попереджувального ремонту з перевантаженням активної зони. Позивач стверджує, що невиконання умов пунктів Окремого дозволу відбулося з незалежних від ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" причин, оскільки на постачальника запасних частин для дизелів ТОВ "Кігісеппський машинобудівний завод" були накладені санкції, що не уможливило проведення капітального ремонту дизелів та поповнення запасу запчастин до них. При цьому, листом Держатомрегулювання від 09.02.2021 № 15-35/05/1926-3843, було погоджене Технічне рішення про зміну термінів проведення капітальних ремонтів дизелів 78Г 2GV, 2GW у ППР-2020, що підтверджує неможливість виконання позивачем умов Окремого дозволу з об'єктивних підстав. А тому, на думку позивача, відповідачем безпідставно накладено на позивача штрафні санкції. Крім того, позивач вказує на порушення процедури відповідачем накладення штрафу.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, стверджував, що у позивача був достатній час для виконання умов Окремого дозволу та здійснення капітального ремонту дизелів. Звернув увагу суду, що з 07.11.2019 (дата видачі Окремого дозволу і встановлення умов) до 09.02.2021 - дата складання Протоколу від № 01/2021- ЮО минуло більше року, проте станом на закінчення ППР-2020 енергоблоку № 2 ВП ХАЕС позивачем заходи виконані не були, а отже не були виконані пункти 1.8.10, 2.3 та 2.4 Окремого дозволу, за що його було притягнуто до відповідальності. Зазначив, що накладення санкцій на одного з постачальників позивача, а саме: ТОВ «Кінгісепський машинобудівний завод», не може мати відношення до суті справи та не звільняє ліцензіата (позивача) від відповідальності. Щодо порушення процедури проведення перевірки, зазначив, що надсилання позивачу належним чином завіреної копії Постанови № 02/2021-ЮО, не порушило право позивача на отримання Постанови.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що твердження відповідача про те, що невиконання капітальних ремонтів дизелів завдали або могли завдати шкоди навколишньому середовищу не відповідає дійсності, оскільки всі дизелі знаходилися у робочому стані. При цьому, відповідно до ст. 82 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» на підприємства, установи і організації, інші суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення законодавства, умов виданих документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання, якщо ці порушення завдали або могли завдати шкоди здоров'ю людей чи навколишньому природному середовищу, органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки може бути накладено штрафи. Однак, відповідачем не доведено, що ці порушення завдали або могли завдати шкоди здоров'ю. Звернув увагу суду, що в період з 08.09.2020 по 18.12.2020 ТОВ "Inkla Trading&Engineering GmbH", ТОВ "Кігісеппський машинобудівний завод" було подано до Антимонопольного комітету 12 скарг на умови тендерної документації за закупівлю запасних частин для ремонту дизелів та рішення тендерного комітету ДП "НАЕК "Енергоатом". Практично всі скарги задоволено, що унеможливило своєчасне проведення капітального ремонту.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що переведення позивачем ремонту 2РДЕС-1 та 2РДЕС-2 ВП Хмельницької АЕС з капітального на поточний ремонт порушила фундаментальний принцип безпеки АЕС - виконання стратегії глибокоешелонного захисту, а саме, був порушений перший рівень - запобігання порушення нормальної експлуатації, що могло спричинити таку ж аварію як на АЕС "Фукусіма- 1". При цьому, стверджував, що посилання позивача щодо неконкурентної діяльності представника ТОВ "Inkla Trading&Engineering GmbH", ТОВ "Кігісеппський машинобудівний завод", не звільняють ліцензіата від відповідальності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
07.07.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.07.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.
Ухвалою суду від 11.07.2023 справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з матеріалів справи Держатомрегулюванням було надано позивачу Окремий дозвіл серії ОД №ЕО 000289/16/15 від 07.11.2019 на пуск ядерної установки енергоблоку №2 Хмельницької АЕС після проведення планово-попереджувального ремонту (далі - ППР-2020) з перевантаженням активної зони, яким зокрема було передбачено такі умови (пункти):
- п. 1.8.10 Виконати капітальний ремонт ДГ енергоблоку №2 ХАЕС згідно «Графіка проведення ТОиР дизель-генераторних установок ДГ-78 в складі агрегата АСД-5600 на 2017-2030 р.р.»;
- п. 2.3 Забезпечити наявність незнижуваного запасу запасних частин резервних дизель-генераторних електростанцій (далі - РДЕС) для ліквідації відмов або аварій;
- п. 2.4 Забезпечити наявність запасних частин РДЕС на майданчиках АЕС для своєчасного та повного виконання технічного обслуговування і ремонтів.
За результатами розгляду стану виконання запланованих на ППР-2020 ремонтних робіт відбулася нарада за участі керівництва ДП «НАЕК «Енергоатом, ВП «Хмельницька АС» та Держатомрегулювання, результати якої відображено в «Протоколі технічної наради за результатами виконання ППР-2020, можливості виведення РУ на МКР (тобто реакторної установки на мінімально-контрольований рівень) потужності та пуск енергоблоку № 2 ВП ХАЕС».
Згідно з п. пп. 2.3, 2.4 Протоколу задокументовано невиконання зазначених вище умов пунктів Окремого дозволу серії ОД №ЕО 000289/16/15 від 07.11.2019 на пуск ядерної установки енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС після проведення ППР з перевантаженням активної зони. Протокол технічної наради був завізований та затверджений уповноваженими представниками ДП «НАЕК «Енергоатом» та Держатомрегулювання.
У протоколі відсутні пояснення позивача щодо невиконання чи неналежного виконання зазначених вище пунктів Окремого дозволу.
За невиконання та неналежне виконання заходів з ППР-2020 ядерної установки державним інспектором відділу ліцензування діючих ядерних установок Департаменту з питань безпеки ядерних установок Держатомрегулювання, відповідно до статті 17-1 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» із врахуванням статті 82 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», складено Протокол від 09.02.2021 № 01/2021-ЮО, який був направлений позивачу 10.02.2021.
Як зазначає у відзиві на позовну заяву відповідач, з метою надання позивачу достатньої кількості часу для залучення до розгляду справи експертів, фахівців з відповідних напрямів діяльності, третіх осіб, а також підготовки письмових обґрунтувань та пояснень, що стосуються справи, розгляд справи про порушення вимог законодавства та застосування санкцій Держатомрегулюванням до суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії було вирішено провести через місяць - 10.03.2021.
Позивачу направлено повідомлення про розгляд справи 23.02.2021 (поштова квитанція №0101131461276), що не заперечувалось позивачем.
За результатами розгляду справи 10 березня 2021 року Директор Департаменту з питань безпеки ядерних установок - заступник Головного державного інспектора з ядерної та радіаційної безпеки України виніс Постанову № 02/2021-ЮО про накладення на позивача штрафу за порушення вимог Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії». у розмірі 510 000 грн.
Копія постанови направлена позивачу 10.03.2021.
Не погоджуючись з винесеною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ліцензіат - юридична або фізична особа, що має виданий у встановленому порядку дозвіл органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на здійснення певного виду діяльності.
Ліцензіат уповноважується власником джерела іонізуючого випромінювання, ядерної установки на виконання якого-небудь з видів діяльності, передбачених статтею 27 цього Закону. Повноваження ліцензіата, що визначаються власником ядерної установки, джерела іонізуючого випромінювання, мають бути достатніми для виконання ним функцій щодо відповідальності за безпеку і не повинні суперечити вимогам законодавства України.
Ліцензіат несе всю повноту відповідальності за радіаційний і фізичний захист та безпеку ядерної установки, об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, іншого джерела іонізуючого випромінювання незалежно від діяльності та відповідальності постачальників і органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.
Ліцензіат повинен мати фінансові, матеріальні та інші ресурси, відповідну організаційну структуру і персонал для підтримання рівня безпеки, передбаченого нормами, правилами і стандартами з безпеки, а також вимогами виданого дозволу.
Ліцензіат повинен мати фінансові можливості відшкодування збитків від аварій, що можуть статися під час використання ядерної енергії, власними коштами або за рахунок коштів страхових компаній (організацій).
Зазначеним вище Законом прямо передбачено, що саме ліцензіат несе всю повноту відповідальності за радіаційний і фізичний захист та безпеку ядерної установки, об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, іншого джерела іонізуючого випромінювання незалежно від діяльності та відповідальності постачальників і органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 363 основними завданнями Держатомрегулювання є, зокрема: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії; здійснення державного регулювання безпеки використання ядерної енергії.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» державне регулювання безпеки використання ядерної енергії передбачає:
- встановлення нормативних критеріїв і вимог, що визначають умови використання ядерної енергії (нормування);
- видачу документів дозвільного характеру на здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії (провадження дозвільної діяльності);
- здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства, умов документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання, включаючи примусові заходи (державний нагляд).
Відповідно до пункту 4 статті 1 «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» документи дозвільного характеру це ліцензії, дозволи, у тому числі окремі дозволи, сертифікати про затвердження у разі перевезення радіоактивних матеріалів.
Згідно зі статтею 17-1 цього Закону суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії несуть відповідальність за:
- провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії, щодо якої цим Законом встановлені вимоги обов'язкового отримання ліцензії та/або іншого документа дозвільного характеру і реєстрації, без одержання таких документів або реєстрації - штраф у розмірі від п'ятисот до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- невиконання чи неналежне виконання умов ліцензії та/або іншого документа дозвільного характеру - штраф у розмірі від однієї до ста тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення про накладення штрафів, передбачених частиною першою цієї статті, приймається головним державним інспектором з ядерної та радіаційної безпеки України або його заступниками від імені органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на підставі протоколу про порушення вимог цього Закону, складеного державним інспектором органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» державний нагляд за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки від імені органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки здійснюють державні інспектори з ядерної та радіаційної безпеки, які мають право застосовувати у встановленому порядку фінансові санкції до підприємств, установ, організацій та підприємців за порушення законодавчих актів, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії, щодо якої законодавством установлені вимоги щодо отримання відповідного документа дозвільного характеру і реєстрації, без одержання таких документів або реєстрації, а також за невиконання чи неналежне виконання умов наданих документів дозвільного характеру, притягати у встановленому порядку до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про ядерну та радіаційну безпеку.
Відповідно до статей 6 та 8 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», Умов та порядку видачі окремих письмових дозволів на види робіт або операцій на етапах введення в експлуатацію, експлуатації та зняття з експлуатації ядерної установки, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України 27.02.2004 № 38, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17.03.2004 за № 331/8930, Держатомрегулюванням видаються окремі письмові дозволи на пуск ядерної установки після планово- попереджувального ремонту з перевантаженням активної зони.
Як убачається з матеріалів справи, Держатомрегулюванням було надано позивачу Окремий дозвіл серії ОД № ЕО 000289/16/15 від 07.11.2019 на пуск ядерної установки енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС після проведення планово-попереджувального ремонту (далі - ППР-2020) з перевантаженням активної зони, яким зокрема було передбачено такі умови (пункти):
- п. 1.8.10 Виконати капітальний ремонт ДГ енергоблоку №2 ХАЕС згідно «Графіка проведенння ТОиР дизель-генераторних установок ДГ-78 в складі агрегата АСД-5600 на 2017-2030 р.р..»;
- п. 2.3 Забезпечити наявність незнижуваного запасу запасних частин резервних дизель-генераторних електростанцій (далі - РДЕС) для ліквідації відмов або аварій;
- п. 2.4 Забезпечити наявність запасних частин РДЕС на майданчиках АЕС для своєчасного та повного виконання технічного обслуговування і ремонтів.
Судом встановлено, що за результатами розгляду стану виконання запланованих на ППР-2020 ремонтних робіт за участі керівництва ДП «НАЕК «Енергоатом, ВП «Хмельницька АС» та Держатомрегулювання в пп. 2.3, 2.4 «Протоколу технічної наради за результатами ППР-2020, можливості виведення РУ на МКР (тобто реакторної установки на мінімально-контрольований рівень) потужності та пуск енергоблоку № 2 ВП ХАЕС» задокументовано невиконання зазначених вище умов пунктів Окремого дозволу серії ОД № ЕО 000289/16/15 від 07.11.2019 на пуск ядерної установки енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС після проведення планово- попереджувального ремонту з перевантаженням активної зони. Протокол технічної наради був завізований та затверджений уповноваженими представниками ДП «НАЕК «Енергоатом» та Держатомрегулювання, при цьому позивачем не було надано обґрунтувань щодо невиконання чи неналежного виконання зазначених вище пунктів Окремого дозволу під час підписання протоколу.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», визначені в дозволі умови та межі безпечного використання ядерної установки, джерела іонізуючого випромінювання повинні забезпечувати необхідний і достатній рівень ядерної та радіаційної безпеки
Відповідно до статті 82 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» на підприємства, установи і організації, інші суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення законодавства, умов виданих документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання, якщо ці порушення завдали або могли завдати шкоди здоров'ю людей чи навколишньому природному середовищу, органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки може бути накладено штрафи. Розміри штрафів встановлюються законом.
У зв'язку з невиконанням умов Окремого дозволу, відповідачем складено Протокол від 09.02.2021 №01/2021 -ЮО, у якому встановлено порушення позивачем пунктів 1.8.10, 2.3 та 2.4 Окремого дозволу, а саме невиконання та неналежне виконання заходів з планово-попереджувального ремонту ядерної установки, могли завдати шкоди здоров'ю людей чи навколишньому природному середовищу, тому державним інспектором відділу ліцензування діючих ядерних установок Департаменту з питань безпеки ядерних установок Держатомрегулювання.
За результатами розгляду справи 10 березня 2021 року Директор Департаменту з питань безпеки ядерних установок - заступник Головного державного інспектора з ядерної та радіаційної безпеки України виніс Постанову № 02/2021-ЮО про накладення на Позивача штрафу за порушення вимог Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії».
А тому, на думку суду, відповідач цілком правомірно виніс рішення про накладення на позивача штрафних санкцій за невиконання до умов Окремого дозволу, що не заперечувалося позивачем.
При цьому, суд не приймає доводи позивача про те, що діяльність одного з постачальників, внесеного до переліку юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), є причиною невиконання закупівлі запасних частин, необхідних для капітальних ремонтів 2 РДЕС-1, 2РДЕС-2 та не поновлення незнижуваного запасу запасних частин РДЕС ХАЕС, оскільки наданий до суду перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) і до якого внесено одного з постачальників позивача, затверджений рішенням Ради національної безпеки і оборони України 23.03.2021.
У той же час, Окремий дозвіл був виданий 07.11.2019, а перевірка була проведена у лютому 2021 року, що свідчить про наявність у позивача достатнього часу для виконання умов Окремого дозволу.
Також, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідач сам визнав неможливість виконання ППР-2020, що підтвердив Листом Держатомрегулювання від 09.02.2021 №15-35/05/1926-3843, яким було погоджене Технічне рішення про зміну термінів проведення капітальних ремонтів дизелів 78Г 2GV, 2GW у ППР-2020, що є підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій за невиконання умов Окремого дозволу.
Однак суд вважає такі доводи помилковими, оскільки вищезазначений лист також був виданий після встановлення порушень, при цьому під час проведення технічної наради позивач не повідомляв відповідачів про неможливість проведення ППР, а проведення капітального ремонту РДЕС є обов'язковою для безпечної експлуатації ядерної установки.
Доводи позивача про те, що невиконання капітальних ремонтів дизелів завдали або могли завдати шкоди навколишньому середовищу не відповідає дійсності, оскільки всі дизелі знаходилися у робочому стані, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 82 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» на підприємства, установи і організації, інші суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення законодавства, умов виданих документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання, якщо ці порушення завдали або могли завдати шкоди здоров'ю людей чи навколишньому природному середовищу, органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки може бути накладено штрафи.
Суд зазначає, що важливість працездатності РДЕС каналів систем безпеки для запобігання та ліквідації аварій АЕС загальновідома. Більшість елементів систем безпеки АЕС, які експлуатуються в України, є активного типу. Отже, для їх експлуатації потрібне електроживлення.
Як зазначив у відзиві на позовну заяву відповідач, відповідно до Доповіді Генерального директора МАГАТЕ щодо аварії на АЕС «Фукусіма-1» Японія зазначено, що саме працездатність одного з РДЕС № 6 АЕС «Фукусіма-1» дозволила забезпечити розхолоджування активних зон та басейнів витримки ядерного палива на енергоблоках № 5 та № 6 АЕС «Фукусіма-1», які були охолоджені до безпечного стану. Одночасно повне знеструмлення майданчика (включно з непрацездатністю дизель-генераторів) призвело до руйнування енергоблоків № 1, 2, 3, 4 АЕС «Фукусіма-1» у березні 2011 року і як наслідок забруднення радіонуклідами навколишнього природнього середовища, переопромінювання членів аварійних бригад, евакуації та подальшого відселення населення.
Щодо доводів позивача на порушення відповідачем процедури надсилання постанови на адресу позивача, а саме, належним чином завіреної копії, а не оригіналу, суд зазначає, що це жодним чином не порушує право позивача. Доказів зворотного позивачем суду не надано.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.