ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" грудня 2024 р. справа № 300/7341/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій, -
Адвокат Лихачов Р.Б., в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 05.03.2024 по 18.09.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 05.03.2024 по 18.09.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2024 по 18.09.2024;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.03.2024 по 18.09.2024;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом житлового приміщення за період проходження військової служби з 05.03.2024 по 18.09.2024;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом житла у розмірі, визначеному законодавством, виходячи з норм грошової компенсації для інших населених пунктів за 2024 рік у розмірі 4 542 грн щомісяця, за період з 05.03.2024 по 18.09.2024;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 18.09.2024;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 18.09.2024;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 18.09.2024;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 30.10.2019 по 18.09.2024;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення за період затримки їх виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день звільнення згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №284 від 18.09.2024 з військової служби, відповідач не провів з ОСОБА_1 розрахунків щодо:
- грошового забезпечення з 05.03.2024 по 18.09.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2024. Грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року;
- індексації за період з 05.03.2024 по 18.09.2024;
- підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення;
- грошової компенсації за піднайом житлового приміщення за період проходження військової служби;
- компенсації за неотримане речове майно.
При цьому, позивач неодноразово звертався до відповідача щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, однак відповідачем відповіді не надано. Представник позивача вважає таку бездіяльність відповідача щодо не проведення вищевказаних виплат протиправною.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 17.10.2024 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти позову (а.с. 106-109). У відзиві представник відповідача зазначив, зокрема, що з 20.05.2023 року набрала чинності Постанова КМУ від 12.05.2023 №481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та викладено абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». З урахуванням вказаного, відповідач вважає помилковими доводи представника позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення з 05.03.2024 по 18.09.2024 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024. Як наслідок, відповідач наголошує і на правомірності виплати індексації грошового забезпечення позивача в серпні 2024 року в розмірі 130,20 грн та вересні 2024 року в розмірі 78,12 грн, а тому вимоги позивача щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2024 по 18.09.2024 є безпідставними.
Щодо нарахування та виплати підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби, представник відповідача повідомив, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №199 від 01.04.2024 ОСОБА_1 нараховано підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення у сумі 21 598,20 грн та станом на 17.10.2024 очікується фінансування відповідно до поданих заявок на фінансування. Після надходження коштів підйомна допомога ОСОБА_1 у розмірі 21 598,20 грн буде виплачена встановленим порядком.
Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за піднайом житла, представник відповідача зазначив, що така грошова компенсація за період проходження служби ОСОБА_1 не здійснювалася у зв'язку з відсутністю звернення (рапорту/рапортів) та підтверджуючих документів на отримання компенсації військовослужбовцем відповідно до Постанови КМУ від 26.06.2013 №450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям ЗСУ, Нацгвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку та Держспецтранспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень» (зі змінами) та наказу МОУ №380 від 31.07.2018 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями» (зі змінами).
Щодо довідки про вартість речового майна та компенсацію за неотримане речове майно, відповідач наголосив, що на ім'я солдата ОСОБА_1 виготовлена довідка №156 про вартість речового майна, що належить до видачі від 16.09.2024 та станом на 17.10.2024 очікується фінансування відповідно до поданих заявок на фінансування.
Також відповідач зазначив, що грошове забезпечення, а також всі інші належні додаткові види грошового забезпечення позивачу нараховано та виплачено відповідачем вчасно, відповідно до чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, на думку представника, не підлягають задоволенню.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.
ОСОБА_1 , згідно відомостей військового квитка, починаючи з 30.10.2019, проходив військову службу за контрактом.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №68 від 06.03.2024, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом від 01.03.2024 №91-РС на посаду старшого стрільця третього відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 , з 06.03.2024 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с. 67).
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №284 від 18.09.2024, солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас за ст. 26 ч. 5 п. 3 пп. «б» (за станом здоров'я) з 18.09.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення (а.с. 68).
При цьому, на думку позивача, відповідачем не проведено повного розрахунку із ним всіх належних йому виплат, в тому числі в належному розмірі, а тому, вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не проведення відповідних виплат протиправною, представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Також статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018.
Згідно з пунктом 2 цієї постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, у спірних правовідносин суд зважає на те, що 17.05.2023 на веб-сторінці «Урядовий портал» (Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України) розміщено повідомлення про прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704» від 12.05.2023 за №481 (надалі - Постанова №481).
Так, Постановою №481 вирішено:
1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, пунктом 4 Постанови КМУ №704 (в редакції Постанови КМУ №481 від 12.05.2023) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З огляду на вищенаведене, після набрання чинності 20.05.2023 Постановою №481, змінились правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за якими станом на 01.01.2024 розмір грошового забезпечення не підвищився.
Таким чином, суд констатує, що доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення з 05.03.2024 по 18.09.2024 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 є помилковими. Відтак, позовні вимоги щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 05.03.2024 по 18.09.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2024 по 18.09.2024, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги, у зв'язку з переїздом на нове місце служби, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Пунктом 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 (далі - Порядок №45), передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №45, право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду.
Пунктом 3 Порядку №45 передбачено, що виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
Відповідно до пункту 13 Порядку №45, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
Суд зазначає, що в даному випадку відповідач не заперечує право позивача на отримання підйомної допомоги, у зв'язку з переїздом на нове місце служби. Так, як зазначено у відзиві, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №199 від 01.04.2024 ОСОБА_1 нараховано підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення у сумі 21 598,20 грн та станом на 17.10.2024 очікується фінансування відповідно до поданих заявок на фінансування.
Проте, станом на дату розгляду справи, у суду відсутні відомості щодо здійснення виплати позивачу вказаної підйомної допомоги, зокрема, на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №199 від 01.04.2024.
У зв'язку із цим суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом житла, суд виходить зазначає наступне.
Відповідно до абзаців 1, 3-5 та 11 частини першої статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках.
Відповідно до приписів пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006, у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою КМУ від 26.06.2013 №450 (далі - Порядок №450).
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Розділу 5 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 (далі - наказ №380), компенсація за піднайом виплачується за місцем проходження військової служби (навчання) відповідно до Порядку №450.
Водночас, суд зауважує, що пунктом 4 Порядку №450 визначено, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця: особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини; курсантам - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Окрім цього, пунктом 5 Порядку №450 визначено документи, які подаються разом із рапортом для отримання грошової компенсації за піднайом житла.
Суд звертає увагу що в даному випадку позивачем на надано доказів його звернення до відповідача з рапортом та доданими до нього необхідними документами для здійснення грошової компенсації за піднайом житла, а тому суд погоджується із відповідачем про відсутність правового спору між сторонами щодо протиправності дій відповідача стосовно ненарахування та невиплатити такої компенсації за піднайом жилого приміщення ОСОБА_1 . Відтак, в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині видачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 18.09.2024, то суд зазначає, що відповідачем разом із відзивом долучено довідку ім'я солдата ОСОБА_1 №156 від 16.09.2024 про вартість речового майна, що належить до видачі (а.с. 112).
Як наслідок, суд констатує про відсутність протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо невидачі ОСОБА_1 відповідної довідки про вартість речового майна.
При цьому, щодо фактичної виплати позивачу згідно вказаної довідки, відповідачем у відзиві зазначено, що станом на 17.10.2024 очікується фінансування відповідно до поданих заявок на фінансування. Після надходження коштів компенсація за неотримане речове майно ОСОБА_1 буде виплачена встановленим порядком.
Таким чином, станом на дату розгляду справи, у суду відсутні відомості щодо здійснення виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 , зокрема, згідно згаданої довідки про вартість речового майна, що належало до видачі, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, то суд зазначає таке.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з статтею 3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
На реалізацію положень Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 подібні за змістом положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відтак, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов:
нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії);
порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги;
доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Вищенаведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли саме виплачений такий платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050 та в пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Водночас, як уже встановлено у межах даної справи, грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 05.03.2024 по 18.09.2024 виплачено відповідачем у вірному розмірі та, відповідно, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення позивачу у цей період із використанням іншого показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024, а також індексації грошового забезпечення.
Окрім того, в частині задоволених позовних вимог стосовно виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги, у зв'язку з переїздом на нове місце служби та компенсації за неотримане речове майно, то суд зауважує, що такі виплати відповідачем ще не проведені, тобто відсутній факт сплати відповідачем відповідних коштів, що в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог у частині компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення через їх передчасність та не настання умов для розрахунку компенсації.
Схожий правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 12.01.2024 у справі №200/7529/20-а.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) підйомну допомогу, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 18.09.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за неотримане речове майно за період з 30.10.2019 по 18.09.2024.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача, відповідачу та третій особі рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.