ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" грудня 2024 р. справа № 300/7519/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Бай Сергій Едуардович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання до вчинення дій,
Бай Сергій Едуардович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (Відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовано порушенням порядку проведення огляду військово-лікарською комісією, яке полягає в неналежному, поверхневому огляду та неврахуванні повідомлень позивача про наявні проблеми зі здоров'ям. З цих підстав просить суд скасувати довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання придатним позивача до військової служби. Як наслідок, на думку представника позивача, такі протиправні дії, в подальшому призвели до винесення відповідачами оскаржуваних наказів про призов на військову службу та про зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 , які також слід скасувати.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.
08.10.2024 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
29.10.2024 від Відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих мотивів, що позивачем жодним чином не підтверджено наведених в позовній заяві підстав. Водночас, процедура мобілізації позивача здійснена на підставі та в межах чинного законодавства.
Відповідач-2 на адресу направив відзив на позовну заяву від 29.10.2024, в якому просить відмовити в задоволенні позову з підстав правомірності оскаржуваного наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Представник позивача своїм правом на подання відповіді на відзив, не скористався.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.
05.09.2024 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено огляд ОСОБА_1 , що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду за №1055 (а.с.37).
За результатами обстеження складено довідку від 05.09.2024 за №183/2062 згідно якої ОСОБА_1 на підставі графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ визнаний придатним до військової служби (а.с.38).
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.09.2024 за №322, солдата ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період в складі команди до в/ч НОМЕР_1 , із подальшим зняттям із військового обліку (а.с.39).
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частин НОМЕР_1 від 06.09.2024 за №251 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду солдата резерву та зараховано до особового складу 332 роти резерву (а.с.48).
Вважаючи довідку від 05.09.2024 за №183/2062, наказ від 05.09.2024 за №322 та наказ від 06.09.2024 за №251 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжений та не скасований, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною десятою статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, призиваються або приймаються на військову службу, та військовозобов'язані, які проходять службу у військовому резерві або призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України, а також центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Положеннями частини п'ятої статті 22 Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За змістом пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема : добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я.
Підпунктом 2.8.4. пункту 2.8 розділу І Положення №402 визначено, що на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
За визначенням пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом та інших категорій осіб, передбачених цією нормою.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, у мирний та воєнний час.
За змістом пункту 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402 кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації (пункт 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402).
Як зазначено судом вище, 05.09.2024 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено огляд ОСОБА_1 , що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду за №1055, результати якого оформлені постановою у формі довідки від 05.09.2024 за №183/2062 із висновками про придатність позивача до військової служби (а.с.37,38).
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду (за формою згідно з Додатком 13 до Положення №402) ОСОБА_1 був оглянутий лікарями ВЛК, а саме: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОРом, дерматологом, психіатром, травматологом., якими зроблено записи про придатність позивача до військової служби та підписано висновок і скріплено особистою печаткою.
Позивач вважає протиправною вказану постанову, посилаючись на недотримання відповідачем порядку проведення медичного огляду, зокрема, без врахування його зауважень щодо стану здоров'я.
З цього приводу суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є повноваженнями військово-лікарської комісії.
Надання оцінки стану здоров'я позивача та його діагнозам, що визначають ступінь придатності до військової служби, не входять до компетенції суду при вирішенні адміністративної справи.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
В свою чергу, позивачем не надано жодних доказів порушення відповідачем процедури медичного огляду та порядку прийняття постанови про придатність позивача до військової служби.
Більше того, представником позивача не надано суду доказів наявності у позивача встановлених діагнозів наведених у позовній заяві.
Суд також враховує, що згідно із підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України покладається на ЦВЛК.
ЦВЛК має право, зокрема переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії) Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
Позивач не позбавлений права на звернення до ЦВЛК з метою ініціювання перегляду спірної постанови в порядку підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402.
Разом з тим, доказів того, що позивач використав таке право на проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби, представником позивача не надано.
Як наслідок, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо допущення порушень під час проведення медичного обстеження позивача військово-лікарською комісією, а тому позов в цій частині не підлягає до задоволення.
Зважаючи на те, що вимоги про визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.09.2024 за №322 та наказу тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частин НОМЕР_1 від 06.09.2024 за №251, є похідним від вимоги про визнання протиправною та скасування довідки від 05.09.2024 за №183/2062, а інших підстав їх протиправності представником позивача не наведено, то суд доходить висновку, що в цій частині позовні вимоги також не підлягають до задоволення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.