12 грудня 2024 року Справа № 280/9560/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії,-
14.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- поновити позивачу строк для звернення до суду із даною позовною заявою;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (адміністративно - господарської діяльності) від 05.08.2024 №818 в частині не встановлення премії за липень 2024 року позивачу;
- зобов'язати відповідача встановити, нарахувати та додатково виплатити позивачу грошове забезпечення за липень 2024 року у повному обсязі, в тому числі належні суми преміювання військовослужбовця, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 16.10.2024 відкрито провадження у справі №280/9560/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№47323 від 14.10.2023). Зокрема зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.01.2024 позивача зараховано до штату військової частини НОМЕР_2 про, що зокрема, свідчить відповідна відмітка у військовому квитку. Зауважено, що за період проходження військової служби позивач не мав жодного порушення порядку несення військової служби, проте за липень 2024 року останнім отримано заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі 5 596,40грн, що не відповідає належній до виплати сумі. Водночас вказано про незгоду позивача з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (адміністративно - господарської діяльності) «Про встановлення та виплату премії військовослужбовцям військової частини за липень 2024 року» від 05.08.2024 №818 в частині не встановлення позивачу премії за липень 2024 року, оскільки такий не містить жодної мотивації та належних правових підстав на позбавлення позивача щомісячної премії за липень 2024 року. Лише з наданих у відповідь на адвокатські запити листів відповідача позивачу стало відомо, що позбавлення премії за липень 2024 року відповідач мотивує скоєнням у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовця під час виконання ним службових обов'язків, чи злочинів. Із посиланням на статтю 62 Конституції України вказано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на вищевикладене вказано про відсутність у відповідача правових підстав для позбавлення позивача частини грошового забезпечення військовослужбовця у вигляді премії за липень 2024 року у зв'язку із чим представник позивача просить задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№49880 від 31.10.2024), в якому зокрема зазначено, що командування військової частини НОМЕР_2 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами. Водночас вказано, що питання щодо виплати військовослужбовцям грошового забезпечення врегульовані Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260). Згідно з пунктом 2 Розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до абзацу 11 частини 5 розділу XVI «Преміювання» Порядку № 260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов'язана із загибеллю людей. Зауважено, що позивач своїми діями щодо незаконного зберіганні наркотичних засобів, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024053490000107 від 02.07.2024 про внесення даних щодо вилучення 01.07.2024 за адресою АДРЕСА_3 речовини, зовні схожої на наркотичну, у військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_1 та висновком експерта № СЕ-19/105-24/4669-НЗПРАП від 16.07.2024 у кримінальному провадженні №12024053490000107 від 02.07.2024, відповідно до якого надана на експертизу речовина рослинного походження масою 2,24 грами є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, порушив вимоги статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких військовослужбовець має дотримуватись Законів України, вимог дисципліни, та про все, що сталось з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків має доповідати безпосередньому командиру. Наголошено, шо оскільки факт скоєння злочину військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби підтверджений витягом про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, то наказ командира військової частини НОМЕР_2 «Про встановлення та виплату премії військовослужбовцям військової частини за липень 2024 року» від 05.08.2024 №818 про не встановлення премії за липень 2024 року ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим. З огляду на викладені обставини, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.
Не погодившись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву представник позивача подала до суду відповідь на відзив (вх.№50873 від 06.11.2024), у якій додатково зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідачем засвідчено, що позбавлення позивача премії за липень 2024 року мотивовано скоєнням позивачем у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовця під час виконання ним службових обов'язків, чи злочинів. Водночас зауважено, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано належним чином засвідченої копії обвинувального вироку по відношенню до ОСОБА_1 , а тому вина останнього на момент винесення спірного наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про встановлення та виплату премії військовослужбовцям військової частини за липень 2024 року» від 05.08.2024 №818 не доведена належними та допустимими доказами. На підставі наведеного вказано, що позивача очевидно протиправно позбавлено належного грошового забезпечення, в тому числі його складових частин, а саме премії та додаткової винагороди за липень 2024 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 08.01.2024 проходить військову службу у військовій частини НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_4 від 11.08.2023 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.01.2024 №5 (а.с.15-23, 84).
Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 03.05.2024 (а.с.13).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» від 02.07.2024 №688 з доповіді підполковника ОСОБА_2 , командира 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини, стало відомо, що 01.07.2024 у відділенні «Нової пошти» №1 за адресою « АДРЕСА_3 , працівниками Національної поліції було перевірено надіслану посилку у військовослужбовця призваного за мобілізацією солдата ОСОБА_1 , номера обслуги 5 самохідної батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини. У ході перевірки було виявлено поліетиленовий пакет із речовиною, зовні схожою на наркотичну. З метою з'ясування причин та умов, що сприяли даному випадку, виявлення винних осіб та встановлення ступеня їх вини відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 призначено службове розслідування (а.с.77).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про продовження службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності №688 від 02.07.2024» від 12.07.2024 №747 продовжено строк проведення службового розслідування до 11.08.2024 (а.с.79).
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про продовження службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності №688 від 02.07.2024» від 10.08.2024 №866 продовжено строк проведення службового розслідування до 21.08.2024 (а.с.81).
20.08.2024 було складено Акт проведення службового розслідування, затверджений тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 , у якому, окрім іншого, зазначено: «Службовим розслідуванням підтверджено факт вчинення солдатом ОСОБА_1 , номером обслуги 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , дій, що призвели до внесення відносно нього відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12024053490000107 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, а саме незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту. Також його діями порушено вимоги статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абзацу 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» (а.с.70-75).
20.08.2024 командиром військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) винесено наказ №758 «Про результати службового розслідування та покарання винних» згідно з пунктом 1 якого: «Службове розслідування вважати завершеним» (а.с.67-69).
Водночас, відповідно до пунктів 4, 5 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.08.2024 №758 «Про результати службового розслідування та покарання винних»:
«За порушення вимог статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу шостого статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, на підставі пункту "б" статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, на номера обслуги 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 солдата, який проходить службу за призовом, під час мобілізації, ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «догана».
Командиру 2 самохідного артилерійського дивізіону після надходження вироку суду відносно солдата ОСОБА_1 подати рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 для прийняття рішення щодо преміювання військовослужбовця».
Крім того, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.08.2024 №818 «Про встановлення та виплату премії військовослужбовцям військової частини за липень 2024 року» солдата ОСОБА_3 позбавлено премії за липень 2024 року (а.с.34).
Листом військової частини НОМЕР_2 від 11.09.2024 №4757, наданим у відповідь на адвокатські запити від 28.08.2024 та 30.08.2024 представнику позивача, окрім іншого, повідомлено, що відповідно до абзацу 11 частини 5 розділу XVI «Преміювання» Порядку №260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов'язана із загибеллю людей. Зважаючи, що факт скоєння злочину військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби підтверджений витягом про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 818 про не встановлення премії за липень 2024 року ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим. Крім того, роз'яснено, що у випадку прийняття органом досудового розслідування або судом процесуального рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі пунктів 1-3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України питання про виплату ОСОБА_1 премії за липень 2024 року може бути переглянуто за його заявою після проведення відповідного службового розслідування (а.с.35-40).
Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_2 (адміністративно - господарської діяльності) від 05.08.2024 №818 в частині не встановлення позивачу премії за липень 2024 року необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Приписами статей 1-2 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 Постанови №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання Постанови №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, який застосовується з дня набрання чинності Постановою №704.
Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Пунктом 5 Розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі відрахування з ад'юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування; у разі неуспішного закінчення ад'юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання; у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення; у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п'ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності,- за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності; у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов'язана із загибеллю людей.
У відповідності до пункту 6 Розділу XVI Порядку №260 забороняється не виплачувати премію військовослужбовцям або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне й те саме допущене порушення (крім випадків, визначених в абзаці дев'ятому пункту 5 цього розділу).
Суд звертає увагу, що кожна з наведених у пункті 5 розділу ХVI Порядку №260 обставин є самостійною підставою для позбавлення військовослужбовця премії на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.
Так, судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.08.2024 №818 «Про встановлення та виплату премії військовослужбовцям військової частини за липень 2024 року» солдата ОСОБА_1 позбавлено премії за липень 2024 року.
Дослідивши оскаржуваний наказ, яким позивача позбавлено премії за липень 2024 року, суд вважає за необхідне звернути увагу, що у ньому відсутні жодні посилання на передбачені Пунктом 5 Розділу XVI Порядку №260 підстави для позбавлення премії.
Разом з тим, в наказі командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.08.2024 №818 відсутня будь-яка інформація про те, що позивач неналежно виконував свої службові обов'язки чи порушив військову дисципліну, а лише наказано не встановлювати солдату ОСОБА_1 , номер обслуги 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини премію за липень 2024 року.
З огляду на вказане, суд зауважує, що оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії, не містить належної мотивації його висновків, зокрема встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання щодо позбавлення позивача премії за липень 2024 року, посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин його винесення.
Не наведення мотивів винесеного наказу не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких відповідач дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Суд зауважує, що невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості спірного наказу має наслідком визнання його протиправним та є самостійною підставою для його скасування.
Разом із тим, суд звертає увагу, що з долученої до матеріалів справи копії листа військової частини НОМЕР_2 від 11.09.2024 №4757, зокрема, вбачається, що у якості підстави для позбавлення позивача премії за липень 2024 року відповідач посилається на абзац 11 пункту 5 розділу XVI «Преміювання» Порядку № 260, яким передбачено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов'язана із загибеллю людей та зазначає, що факт скоєння позивачем злочину під час виконання обов'язків військової служби підтверджений витягом про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Водночас, суд зазначає, що сам по собі факт внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про вчинення злочину не є беззаперечним доказом того, що особа, яка його вчинила є винною.
Для визнання діяння кримінальним правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій беззаперечною та головною обставиною є необхідність встановлення в діянні особи складу кримінального правопорушення.
Тобто, основним та беззаперечним доказом вчинення чи не вчинення особою кримінального правопорушення є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено вину або невинуватість особи.
При цьому, суд виходить з того, що згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічні положення закріплені у статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.
У розумінні Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні Суду від 06.12.1988р. у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії», принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов'язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб'єктів владних повноважень. Поширюється він не лише на прийняття такими суб'єктами певних рішень, а й на публічні висловлювання певних посадових осіб.
За таких обставин, суд зауважує, що як на момент винесення спірного наказу так і на час розгляду даної адміністративної справи вина позивача у вчинені злочину є недоведеною, оскільки не підтверджується належними, достовірними та допустимими доказами, зокрема вироком суду, а тому посилання відповідача у цій частині судом відхиляються.
З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.08.2024 №818 «Про встановлення та виплату премії військовослужбовцям військової частини за липень 2024 року» є протиправним в частині не встановлення позивачу премії за липень 2024 року, у зв'язку з чим спірний наказ в цій частині підлягає скасуванню.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача встановити, нарахувати та додатково виплатити позивачу грошове забезпечення за липень 2024 року у повному обсязі, в тому числі належні суми преміювання військовослужбовця, з урахуванням раніше виплачених сум та вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» від 02.07.2024 №688 з доповіді підполковника ОСОБА_2 , командира 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини, стало відомо, що 01.07.2024 у відділенні «Нової пошти» №1 за адресою « АДРЕСА_3 , працівниками Національної поліції було перевірено надіслану посилку у військовослужбовця призваного за мобілізацією солдата ОСОБА_1 , номера обслуги 5 самохідної батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини. У ході перевірки було виявлено поліетиленовий пакет із речовиною, зовні схожою на наркотичну. З метою з'ясування причин та умов, що сприяли даному випадку, виявлення винних осіб та встановлення ступеня їх вини відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 призначено службове розслідування, строк проведення якого продовжувався, відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про продовження службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності №688 від 02.07.2024» від 12.07.2024 №747 та від 10.08.2024 №866.
За результатами проведення службового розслідування 20.08.2024 було складено Акт проведення службового розслідування, затверджений тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 , у якому, окрім іншого, зазначено: «Службовим розслідуванням підтверджено факт вчинення солдатом ОСОБА_1 , номером обслуги 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , дій, що призвели до внесення відносно нього відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12024053490000107 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, а саме незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту. Також його діями порушено вимоги статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абзацу 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України».
20.08.2024 командиром військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) винесено наказ №758 «Про результати службового розслідування та покарання винних» згідно з пунктом 1 якого: «Службове розслідування вважати завершеним».
Водночас, відповідно до пунктів 4, 5 вказаного наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 20.08.2024 №758 «Про результати службового розслідування та покарання винних»:
«За порушення вимог статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу шостого статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, на підставі пункту "б" статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, на номера обслуги 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 солдата, який проходить службу за призовом, під час мобілізації, ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «догана».
Командиру 2 самохідного артилерійського дивізіону після надходження вироку суду відносно солдата ОСОБА_1 подати рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 для прийняття рішення щодо преміювання військовослужбовця».
Суд звертає увагу, що жодних зауважень чи заперечень до Акту проведення службового розслідування від 20.08.2024, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини НОМЕР_2 та наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування та покарання винних» №758 від 20.08.2024 позивачем під час розгляду справи не висловлено.
Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування та покарання винних» №758 від 20.08.2024 позивачем не оскаржувався, а отже на час розгляду даної справи є чинним та підлягає виконанню.
Враховуючи, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування та покарання винних» №758 від 20.08.2024 питання щодо встановлення позивачу премії за липень 2024 року буде вирішено відповідачем після встановлення обставин, що мають значення для його вирішення, зокрема після надходження вироку суду, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог про зобов'язання відповідача встановити, нарахувати та додатково виплатити позивачу грошове забезпечення за липень 2024 року у повному обсязі, в тому числі належні суми преміювання військовослужбовця, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат в цій частині не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про встановлення та виплату премії військовослужбовцям військової частини за липень 2024 року» від 05.08.2024 №818 в частині не встановлення солдату ОСОБА_1 премії за липень 2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.12.2024.
Суддя І.В.Садовий