12 грудня 2024 року Справа № 280/9406/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В, ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області (далі - відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 липня 2024 року № 084550003335 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року, із зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 05 серпня 1987 року по 01 червня 1988 року, з 05 вересня 1988 року по 13 січня 1992 року, з 23 січня 1992 року по 31 грудня 1998 року, з 01 жовтня 2010 року по 06 березня 2011 року, періоду навчання з 01 вересня 1987 року по 28 грудня 1989 року та періоду догляду за дитиною до трьох років з 14 січня 1992 року по 22 січня 1992 року, та із зарахуванням до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи з 23 січня 1992 року по 23 грудня 2020 року, з 04 січня 2021 року по 21 травня 2024 року, починаючи з 27 червня 2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник охорони здоров'я, яка з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ у Волинській області. Однак, рішенням відповідача - 1 від 05 липня 2024 року № 084550003335 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та стажу за вислугу років. Зокрема, до позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 19 жовтня 1987 року, згідно диплому НОМЕР_3 від 28 грудня 1989 року, період догляду до 3 річного віку за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ім'я, яке зазначене в підтверджуючих документах не відповідає даним паспорта ( ОСОБА_2 ). Позивач вказує, що наявність у неї страхового стажу та стажу по вислузі років підтверджується доданими до заяви про призначення пенсії по вислузі років документами, зокрема трудовою книжкою. Також, вказує, що не може нести відповідальність за неправильність записів у трудовій книжці, оскільки такі записи вносились роботодавцем. Відтак, позивач, станом на дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою набула право на призначення пенсії по вислузі років як працівник закладів охорони здоров'я. Позов просить задовольнити.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Також, вказаною ухвалою судді від відповідачів витребувані засвідчені належним чином копії матеріалів звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років разом із документами, доданими до неї.
01 листопада 2024 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області разом із витребуваними доказами до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що в спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області діяло в межах чинного законодавства України. Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ОК-5, диплом, трудова книжка, свідоцтво про народження дитини) страховий стаж складає 24 роки 7 місяців 21 день, стаж по вислузі років відсутній. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 19 жовтня 1987 року, згідно диплому НОМЕР_3 від 28 грудня 1989 року, період догляду до 3 річного віку за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ім'я, яке зазначене в підтверджуючих документах не відповідає даним паспорта ( ОСОБА_2 ). Окрім того, звертає увагу суду на те, що не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу період роботи з 05 серпня 1987 року по 01 червня 1988 року, з 05 вересня 1988 року по 13 січня 1992 року, з 23 січня 1992 року по 31 грудня 1998 року, з 01 жовтня 2010 року по 06 березня 2011 року, періоду навчання з 01 вересня 1987 року по 28 грудня 1989 року та періоду догляду за дитиною до трьох років з 14 січня 1992 року по 22 січня 1992 року та із зарахуванням до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи з 23 січня 1992 року по 23 грудня 2020 року, з 04 січня 2021 року по 21 травня 2024 року, починаючи з 27 червня 2024 року, оскільки обчислення страхового та пільгового стажу є повноваженнями органів Пенсійного фонду, які реалізовуються виключно в процесі прийняття рішення про призначення пенсії з урахуванням того, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 липня 2024 року № 084550003335 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області також надало до суду відзив, в якому представник навів аналогічні попередньому відзиву доводи. У задоволенні позову просить відмовити.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 червня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років. Заява розглянута по принципу екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 липня 2024 року № 084550003335 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно вказаного рішення у позивача відсутній стаж за вислугу років. Страховий стаж позивача становить 24 років 07 місяців 21 днів. Також, вказаним рішенням позивача повідомлено про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 19 жовтня 1987 року, згідно диплому НОМЕР_3 від 28 грудня 1989 року, період догляду до 3 річного віку за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ім'я, яке зазначене в підтверджуючих документах не відповідає даним паспорта ( ОСОБА_2 ).
Позивач вважає вказане рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугою років протиправним, вважаючи, що до страхового стажу мають бути зараховані всі зазначені вище періоди роботи, оскільки вони підтверджені даними трудової книжки. Також, вважає безпідставним не зарахування органом пенсійного фонду до стажу за вислугу років періодів роботи з 23 січня 1992 року по 23 грудня 2020 року, з 04 січня 2021 року по 21 травня 2024 року, оскільки позбавлена можливості надати уточнюючі довідки чи якісь інші документи, у зв'язку із тимчасовою окупацією селища Приазовське, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку підставам прийняття спірного рішення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно положень статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту е статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Проте, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01 квітня 2015 року пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01 січня 2016 року також внесено зміни, відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Враховуючи викладене, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Отже, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Як встановлено судом, відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії за вислугу років, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зазначило, що у позивачу станом на 11 жовтня 2017 року не достатньо як страхового, так і спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії. З цього приводу суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.
Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон № 1788-XII.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно пунктів «д», «ж» вищезазначеної статті до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01 січня 2004 року законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_2 від 19 жовтня 1987 року, копія якої міститься в матеріалах справи, та яка надавалась до органів пенсійного фонду разом із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Згідно записів у трудовій книжці позивача у період з 05 серпня 1987 року по 01 червня 1988 року вона працювала на посаді санітарки в аптеці № 333 м. Красноярськ;
- в період з 05 вересня 1988 року по 13 січня 1992 року позивач працювала на посаді санітарки в дитячому інфекційному відділенні міської клінічної лікарні № 20 м. Красноярськ;
- в період з 23 січня 1992 року по 23 грудня 2020 року - на посаді палатної медсестри гінекологічного відділення Приазовської центральної районної лікарні;
- з 01 січня 2014 року назву посади змінено на «медична сестра гінекологічного відділення»;
- в період з 04 січня 2021 року по 21 травня 2024 року - на посаді сестри медичної станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги виїзної бригади ШМД м. Мелітополь та Мелітопольського району Мелітопольського відділення ЕМД.
Також, з диплому серії НОМЕР_4 від 28 грудня 1989 року, копія кого міститься в матеріалах справи, вбачається, що у період з 01 вересня 1987 року по 28 грудня 1989 року позивач (рос. мовою - « ОСОБА_1 ») навчалася в Красноярському медичному училищі № 2 та в 1989 році закінчила повний курс даного училища за спеціальністю «медична сестра» та здобула кваліфікацію медичної сестри.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 06 січня 1989 року, позивачу змінено прізвище на « ОСОБА_3 ».
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 12 жовтня 1989 року, позивач (рос. мовою - « ОСОБА_1 ») є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із тим, з наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що до страхового стажу позивача зазначені періоди навчання, роботи та догляду до 3-х річного віку за дитиною 16 вересня 1989 року не зараховані.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів , відповідач посилається невідповідність зазначеного у трудовій книжці та дипломі ім'я паспортним даним заявниці.
Так, у трудовій книжці титульний аркуш заповнений російської мовою та ім'я зазначено як « ОСОБА_1 ». В той же час, згідно даних паспорту позивача її ім'я « ОСОБА_1 » російською мовою значиться як « ОСОБА_1 ».
Слід зазначити, що на момент заповнення титульного аркушу трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис. (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Пунктом 2.11 Інструкції № 162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні приписи містить і Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також суд зазначає, що дипломи про освіту видаються відповідними закладами освіти. Дані до вказаних дипломів також вносяться закладами освіти, а не учнями/студентами.
У дипломі НОМЕР_4 від 28 грудня 1989 року зазначено російською мовою ім'я « ОСОБА_5 »
В подальшому, паспорт громадянина України, в якому ім'я позивача зазначено " ОСОБА_5 " російською мовою та " ОСОБА_5 " українською мовою.
Разом з тим, усі інші дані персональні дані позивача є повністю ідентичними паспорту позивача.
Зважаючи на те, що диплом виданий у 1989 році, а паспорт у 1996 році, внесення записів до вказаних документів віднесено не до компетенції позивач, твердження пенсійного органу щодо невідповідності даних диплому паспортним даним є необґрунтованим.
Те ж саме стосується і трудової книжки позивача та свідоцтва про народження НОМЕР_6 від 12 жовтня 1989 року, згідно якого « ОСОБА_1 ») є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки трудова книжка була заповнена у 1987 році, Свідоцтво про народження - у 1989 році, а паспорт 1996 році, тобто за довго до видачі позивачу паспорту. Разом з тим, усі інші дані персональні дані позивача є повністю ідентичними паспорту позивача. При цьому суд акцентує увагу відповідачів на те, що заповнення жодного із документів, наданих до органів пенсійного фонду на підтвердження факту наявності у неї страхового стажу не належить до компетенції позивача.
Більш того, дана помилка в частині зазначення імені позивача, на переконання суду, не є підставою для неврахування стажу, а тому заявлені позивачем періоди навчання згідно її трудової книжки, диплому та свідоцтва про народження мали бути враховані органом пенсійного фонду до її страхового стажу.
Що ж стосується висновків органів пенсійного фонду щодо відсутності у позивача стажу за вислугу років суд зазначає.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунку пенсії бекофісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Так, пунктом 1.1. Розділу І Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 4.2. Порядку Розділу IV № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно пункту 4.8. Порядку Розділу IV № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Згідно пункту 4.7. Порядку Розділу IV № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що у разі звернення із заявою про призначення пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні пенсії. При цьому, рішення про відмову в перерахунку пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Судом встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії за вислугу років позивачем до органів пенсійного фонду надано трудову книжку серії НОМЕР_2 від 19 жовтня 1987 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 06 січня 1989 року, ксерокопію паспорту, свідоцтва про народження дітей, диплом НОМЕР_4 та ряд інших документів.
Згідно розподілу в системі електронного документообігу, документи про перерахунок пенсії позивача передані на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 липня 2024 року № 084550003335 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю, зокрема, у зв'язку із відсутністю пільгового стажу.
Суд зазначає, що зі змісту вищезазначеного рішення не вбачається за можливе зрозуміти, з яких правових підстав позивачу не зараховано до стажу за вислугу років жодного дня роботи за доданим до заяви про призначення пенсії за вислугу років пакету документів, оскільки у спірному рішенні із вказаного приводу процитовано норми Порядку № 637 та зроблено висновок щодо відсутності у позивача стажу за вислугу років.
Жодної інформації щодо неможливості врахування наданих позивачем документів під час вирішення питання щодо зарахування до її стажу за вислугу років періодів роботи, зокрема, за трудової книжкою серії НОМЕР_2 від 19 жовтня 1987 року, яка є основним документом на підтвердження стажу роботи особи, оскаржуване рішення не містить.
Інформації щодо переліку документів, які мали бути надані/мають бути надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії за вислугу років з метою зарахування до її стажу за вислугу років, зокрема, заявлених періодів роботи з 23 січня 1992 року по 23 грудня 2020 року, з 04 січня 2021 року по 21 травня 2024 року оскаржуване рішення також не містить.
З огляду на вказане, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 липня 2024 року № 084550003335 не містить належних підстав відмови у здійсненні призначенні пенсії за вислугу років, є необґрунтованим та не відповідає вимогам пунктів 3, 4, 5, 6 частини 2 статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню.
З приводу вимог щодо зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію суд зазначає наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Пунктом 3 частини 2 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана здійснювати функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУПФУ в Київській області) повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на перерахунок пенсії.
З урахуванням наведених повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про перерахунок пенсії та визначення підстав, за яких перераховується пенсія або приймається рішення про відмову в її перерахунку, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 липня 2024 року № 084550003335 про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років від 27 червня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного в даній справі та перегляду заяви позивача про призначення пенсії за віком органом пенсійного фонду, яким воно було прийнято, вимоги позивача заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).
Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
З урахуванням положень частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 липня 2024 року № 084550003335 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 27 червня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення суду в адміністративній справі № 280/9406/24.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов