11 грудня 2024 рокум. Ужгород№ 260/5788/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 11.03.2021 року по 20.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 11.03.2021 року по 31.12.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
3) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
4) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 20.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
5) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексації грошового забезпечення за період з 11.03.2021 по 31.12.2022 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
6) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 11.03.2021 по 31.12.2022 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
7) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 11.03.2022 по день фактичної виплати індексації;
8) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , додаткової винагороди за період з 08.08.2023 року по 30.09.2023 року та з 02.11.2023 року по 10.12.2023 року в розмірі 100 000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року, на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я;
9) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , додаткову винагороду за період з 08.08.2023 року по 30.09.2023 року та з 02.11.2023 року по 10.12.2023 року в розмірі 100 000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року, на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.01.2020 р. положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. А тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №294-ІХ, Закону №1082-ІХ, Закону №1928-ІХ та Закону №2710-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Також на переконання позивача, індексація його грошового забезпечення відповідачем обчислена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинен бути березень 2018 року, з урахуванням пункту 5 абзацу 4, 5, 6 Порядку №1078. Вважає, що відповідачем у межах спірних правовідносин безпідставно не враховано норми пункту 5 абзаців 3, 4, 5, 6 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановлено, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. Крім того вказує, що у зв'язку з отриманням бойового поранення тяжкого ступеню, позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, відповідно до п.1 постанови КМУ №168 за періоди стаціонарного лікування внаслідок поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, а також за час перебування у відпустці за станом здоров'я з 08.08.2023 року по 30.09.2023 року та з 02.11.2023 року по 10.12.2023 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 визначав, що при обчисленні розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Також вказує, що підвищення посадових окладів відповідно до Постанови № 704 в березні 2018 року не вплинуло на розмір грошового забезпечення позивача в контексті його зменшення або збільшення по відношенню до розміру грошового забезпечення у попередньому місяці, оскільки позивач станом на березень 2018 року не проходив військову службу та на момент початку військової служби позивача означена постанова вже була чинною та підлягала застосуванню до позивача, підвищення посадового окладу під час проходження служби внаслідок підвищення тарифних ставок не відбулось. Щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. зазначає, що відповідачем усунуто всі порушення та недоліки щодо здійснення соціально-правового захисту ОСОБА_1 , здійснено перерахунок додаткової винагороди, передбаченої постановою КМ України №168 за оспорюваний позивачем період.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач з 11.03.2021 року по 20.12.2023 проходив військову службу в складі військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №360 від 20.12.2023 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 20 грудня 2023 року.
Сторонами не заперечується, що при нарахуванні позивачу грошового забезпечення з 11.03.2021 року по 20.12.2023, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, відповідач використовував як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.
Відповідно до довідки №141/53/5373 від 16.10.2024 про суми індексації згідно Постанови КМУ від 17.07.2003 №1078, які виплачені ОСОБА_1 за період з 11.03.2021 року по 20.12.2023, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року за період з 11.03.2021 року по 31.12.2022.
Відповідно до довідки про обставини травми №3034 від 15.08.2023 року ОСОБА_1 07.06.2023 року отримав вибухову травму під час виконання бойового завдання, приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №11166 ОСОБА_1 за наслідками травми 07.06.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 08.08.2023 по 31.08.2023.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №3087 від 31.08.2023 травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2315381 ОСОБА_1 за наслідками травми 07.06.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 02.11.2023 по 10.11.2023.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №199 від 10.11.2023 травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Потребує відпустки для лікування після поранення на тридцять календарних днів.
Згідно витягу з наказу №282 від 18.09.2024 командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) пункт 2 параграфу 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20 грудня 2023 року №360 доповнено наступним змістом: старшому солдату ОСОБА_1 , колишньому старшому стрільцю-оператору 2 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 4 гірсько-штурмової роти 2 гірсько-штурмового батальйону, виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року (зі змінами) у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень за період стаціонарного лікування у зв'язку з отриманою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини з 08 по 31 серпня 2023 року, за період відпустки для лікування після поранення з 01 по 28 вересня 2023 року, за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини з 02 по 10 листопада 2023 року та за період відпустки для лікування після поранення з 11 листопада по 10 грудня 2023 року.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, індексації грошового забезпечення із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон 2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою - третьою статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 у редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Як зазначалося вище, Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Отож на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
В цій справі позивач оспорює правомірність нарахування і виплати йому грошового забезпечення за період з 11.03.2021 по 20.12.2023.
Іншими словами, позивач, апелюючи до дати ухвалення судового рішення 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, доводить, що з цієї дати його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу має визначатися - за правилами пункту 4 Постанови № 704 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (у випадку з позивачем - на 01 січня 2021-2023 року відповідно), а не «на 01 січня 2018 року» (протягом спірного періоду, як було чи могло б бути згідно з пунктом 6 Постанови №103, якби не судове рішення у справі № 826/6453/18) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Своєю чергою, застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у якій зазначено, з-поміж іншого, таке: «на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020-2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що посадовий оклад позивача, його оклад за військовим званням як військовослужбовця, з 11 березня 2021 року до 20 грудня 2023 року мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі № 240/16735/21.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні у період з 11 березня 2021 року до 20 грудня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 11 березня 2021 року до 20 грудня 2023 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд вказує наступне.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
При цьому Порядок № 1078 передбачає два види індексації грошового доходу: поточної та індексації-різниці. Остання врегульована приписами абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Згідно з абзацами 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Якщо в місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації-різниці нараховується, то абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково передбачено, що сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації в розмірі 103 відсотки.
Із системного аналізу вказаних вище норм права можна дійти висновку, що роботодавець саме в місяці підвищення доходу повинен визначити, чи має працівник право на отримання індексації-різниці, та у зв'язку з цим порівняти суму підвищення доходу з нарахованою за цей місяць індексацією.
Не нараховується індексація-різниця в місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням усіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення, і тоді поточна індексація у місяці підвищення доходу не нараховується, а індексація-різниця виплачується працівникові до чергового підвищення тарифних ставок.
За встановленими обставинами справи позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 11 березня 2021 року по 20 грудня 2023 року та відповідно до довідки №141/53/5373 від 16.10.2024 про суми індексації згідно Постанови КМУ від 17.07.2003 №1078, які виплачені ОСОБА_1 за період з 11.03.2021 року по 20.12.2023, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року за період з 11.03.2021 року по 31.12.2022, але протягом цього періоду місяць підвищення доходу (березень 2018 року) не змінювався, а тому у відповідача не виникло обов'язку порівнювати суму підвищення доходу з нарахованою за цей місяць позивачеві індексацією.
Позивачем не враховано, що Порядком № 1078 не передбачено встановлення індексації-різниці (фіксованої індексації), яка виплачується індивідуально за посадою, яку обіймає працівник, тобто у такому самому розмірі, яку отримують інші працівники за тим же тарифним розрядом.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв правомірно при нарахуванні та виплаті позивачу поточної індексації грошового забезпечення без застосування положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у позовній вимозі про нарахування та виплату позивачу індексації-різниці за період 11.03.2021 по 31.12.2022, похідна вимога позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 11.03.2022 по день фактичної виплати індексації також не підлягає задоволенню.
Щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за період з 08.08.2023 року по 30.09.2023 року та з 02.11.2023 року по 10.12.2023 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року, суд вказує таке.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2,3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану № 168» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1-1 Постанови № 168 встановлено, що що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 пункту 1 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402), яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями та поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Розділом 21 визначено порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України. Так, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в т.ч. в таких формулюваннях: а)«Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
Аналіз норми вищевказаних норм дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень передбачене за таких умов:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Так, в ході опрацювання матеріалів доданих до адміністративного позову встановлено, що згідно виписки №11166 медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім.Ю.Липи» з 08.08.2023 року по 31.08.2023 року з діагнозом: вогнепальне осколкове сліпе поранення (07.06.2023р) правої кисті. Травматичне руйнування 4,5 пальців правої кисті на рівні проксимальних фаланг, 3 пальця на рівні середньої фаланги. СПО 07.06.2023р. ПХО ран правої кисті та формування кукси 3,4,5 пальців правої кисті. Фантомні болі в ампутованих пальцях правої кисті. Ускладнений полісегментарний остеохондроз хребта протрузіями МХД С5-С6, С6-С7, Th3-Th4, Th4- Th5, Th5-Th6, Th7-Th8, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1 зі стійким вираженим больовим синдромом, порушенням опорно-рухової функції хребта. Двобічний післятравматичний кохлеоневрит. Розлад адаптації у вигляді порушення емоцій та поведінки.
В подальшому згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №249 від 01.09.2023 року ОСОБА_1 вважати таким, що перебуває у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою терміном 30 календарних днів з 01.09.2023 року по 30.09.2023 року.
Відповідно довідки військово-лікарської комісії ОСОБА_1 отримав поранення пов'язане із захистом Батьківщини, згідно класифікатора тяжкості отриманих травм, дана травма відноситься до тяжких, але з 29 вересня 2023 року старший солдат ОСОБА_1 перебував у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня» м.Київ для проходження військово-лікарської комісії, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №278 від 30.09.2023 року.
Згідно виписки №2315381 з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня №3» м.Київ з 02.11.2023 року по 10.11.2023 року з діагнозом: стан після ВТ (07.06.2023р) Вадні кукси ІІІ-го IV-го V-го пальця правої кисті. Закритий звих п'ястно-фалангового суглобу І-го пальця правої кисті з розривом капсули.
Після чого на підставі довідки військово-лікарської комісії №199 від 10.11.2023 року позивач перебував у відпустці для лікування після поранення терміном 30 днів з 11.11.2023 року по 10.12.2023 року.
Судом встановлено, що згідно витягу з наказу №282 від 18.09.2024 року пункт 2 параграфу 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20 грудня 2023 року №360 доповнено наступним змістом: старшому солдату ОСОБА_1 , колишньому старшому стрільцю-оператору 2 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 4 гірсько-штурмової роти 2 гірсько-штурмового батальйону, виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року (зі змінами) у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень за період стаціонарного лікування у зв'язку з отриманою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини з 08 по 31 серпня 2023 року, за період відпустки для лікування після поранення з 01 по 28 вересня 2023 року, за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини з 02 по 10 листопада 2023 року та за період відпустки для лікування після поранення з 11 листопада по 10 грудня 2023 року.
На виконання вимог наказу №282 від 18.09.2024 року ОСОБА_1 було здійснено нарахування додаткової винагороди за спірні періоди лікування та відпустки за станом здоров'я в загальній сумі 299 677, 41 гривень (з них 4495, 16 гривень військовий збір) та зараховано 28 вересня 2024 року на його картковий рахунок кошти в загальній сумі 295182,25 гривень, що підтверджується відомістю зарахування заробітної плати за 28.09.2024, отриману від АТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, судом встановлено, що відповідач здійснив виплату додаткової винагороди за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманням травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується належними та достатніми доказами.
З огляду на вказане, позовні вимоги про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 08.08.2023 року по 30.09.2023 року та з 02.11.2023 року по 10.12.2023 року в розмірі 100 000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року, не підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні у період з 11 березня 2021 року по 20 грудня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11 березня 2021 року по 20 грудня 2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович