12 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/14890/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 січня 2024 року нарахування та виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом на 01 січня календарного року.
В обґрунтування позову зазначає, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у Відповідача. У зв'язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, Відповідач, на думку Позивача, повинен був з 01.01.2024 року нараховувати та виплачувати їй доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак таке підвищення не виплачується.
Ухвалою від 09.08.2024 року було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню принцип незворотності дії закону в часі, відповідно до якого має застосовуватися стаття 39 Закону №796-Х-ІІ в редакції після 01.01.2016. Чинна редакція статті 39 Закону №796-Х-ІІ передбачає, що громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Позивач у зоні відчуження не працює та не проживає, а тому права на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, не має, оскільки таке право не передбачено чинним законодавством, а саме ст. 39 Закону № 796-XII.
Ухвалою від 04.11.2024 витребувано у Овруцької територіальної громади довідку, якою підтвердити факт реєстрації та постійного проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
На виконання ухвали від Овруцької міської ради надійшов лист, зі змісту якого встановлено, що факт постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , не підтверджується.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що Позивач звернулася до Відповідача із заявою, в якій просила її повідомити, чи відновив Відповідач виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, відповідно дост.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (надалі - Закон №796-XII) з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року.
За результатами розгляду заяви, Відповідач повідомив Позивача листом від 21.05.2024 року , що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру з 01.01.2024 року по даний час йому не нараховується і не виплачується.
Вважаючи таку бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону №796-ХІІу редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена наступним чином: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата; пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати; громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
Встановлено, що 28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18 березня 2020 року у справі №240/4937/18 (номер провадження №Пз/9901/55/18), з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39Закону №796, яка була чинною до 01 січня 2015 року та відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
Тобто, необхідною умовою для отримання доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення щомісячно, відповідно дост.39 Закону України № 796-ХІІє саме проживання непрацюючого пенсіонера у зоні гарантованого добровільного відселення, в даному випадку.
Так, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що проживає за адресою АДРЕСА_1 .
В свою чергу, відповідно до листа від 22.11.2024 року Овруцької міської ради факту постійного проживання за вказаною адресою Позивача не підтверджено.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року село Велика Чернігівка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Тобто, ОСОБА_1 хоч і зазначає, що проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, однак доказів на підтвердження цього не надала.
Зважаючи на встановлене, суд дійшов висновку, що Позивач, хоча має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та є непрацюючим пенсіонером, однак фактично не проживає в населеному пункті, який належить до зони гарантованого добровільного відселення, про що свідчить лист від 22.11.2024 року Овруцької міської ради, а тому Позивач не має права на нарахування та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення щомісячно, відповідно дост.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зазначене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область,10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
12.12.24