12 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/32482/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №104050001069 від 12.10.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 20.05.1981 по 21.01.1982 в Ворошиловградському домобудівельному комбінаті та період отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до запису №28 трудової книжки з 08.10.2004 по 22.04.2005;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що досягнувши 62-річного віку, вона звернулась до ГУ ПФУ в Київській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ГУ ПФУ в Житомирській області розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності та ним прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Крім того, під час вирішення питання щодо призначення пенсії протиправно та необґрунтовано, на думку позивача, не зараховано до страхового стажу період роботи з посиланням на те, що у трудовій книжці відсутній номер наказу на звільнення, не врахований також період отримання допомоги по безробіттю відповідно до запису №28 вищевказаної трудової книжки, оскільки відсутній запис щодо припинення виплати допомоги по безробіттю.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
19.12.2023 на адресу суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшло клопотання про залучення другого відповідача вх. №85157/23 та відзив на позовну заяву вх. №85151/23, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач 05.10.2023 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Враховуючи принцип екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто надані документи та 12.10.2023 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років.
Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи, що досягли віку 59 років 6 місяців, за наявності страхового стажу у 2023 році не менше 27 років.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви та на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача складає 18 років 11 місяців 17 днів.
До страхового стажу позивача не зараховані період роботи з 20.05.1981 по 21.01.1982 на Ворошиловградському домобудівельному комбінаті та період отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до запису №28 трудової книжки з 08.10.2004 по 22.04.2005, оскільки у трудовій книжці відсутній номер наказу про звільнення та відсутній запис про припинення виплати допомоги по безробіттю.
На момент звернення позивача до територіальних органів Пенсійного фонду України, вік заявниці становив 62 роки 11 місяців 22 дні.
Згідно поданих документів загальний (страховий) стаж позивача становить 18 років 11 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27.12.2023 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області до участі у справі №240/32482/23, як другого відповідача.
ГУ ПФУ в Київській області відзив на адміністративний позов не надало, про причини неподання відзиву не повідомило, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , після досягнення нею 62-річного віку, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області 05.10.2023 із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.34-35).
Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 12.10.2023 №104050001069 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 27 років (а.с.33).
Підставою для винесення вказаного рішення слугувало те, що згідно наданих до заяви документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 20.05.1981 по 21.01.1982 на Ворошиловградському домобудівельному комбінаті та період отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до запису №28 трудової книжки з 08.10.2004 по 22.04.2005, оскільки у трудовій книжці відсутній номер наказу про звільнення та відсутній запис про припинення виплати допомоги по безробіттю.
Позивач, вважаючи протиправним рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до абзацу двадцять четвертого частини 1 статті 26 Закону №1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Стосовно зарахування періоду роботи до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Пунктом 2 статті 24 Закону 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як підтверджено матеріалами справи, на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії, вона мала вік 62 роки 11 місяців 22 дні.
Суд зазначає, що відповідно до ст.62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Обов'язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №58.
Пунктом 2.6 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідачем було підтверджено страховий стаж 18 років 11 місяців 17 днів за індивідуальними відомостями про застраховану особу в системи персоніфікованого обліку (на звороті а.с.19).
Згідно відомостей зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 страховий стаж позивача становить 18 років 11 місяців 17 днів, у тому числі:
- період роботи позивача з 20.05.1981 по 21.01.1982 на Ворошиловградському домобудівельному комбінаті (записи трудової книжки №5-6) (на звороті а.с.15);
- період отримання допомоги по безробіттю під час перебування на обліку у Луганському міському центрі зайнятості з 08.10.2004 (запис трудової книжки №28) (а.с.18).
Також необхідно зазначити, що відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених положень встановлено, що страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Щодо незарахування у спірному рішенні періоду роботи позивача з 20.05.1981 по 21.01.1982 на Ворошиловградському домобудівельному комбінаті, оскільки у трудовій книжці відсутній номер наказу про звільнення, суд зазначає, що територіальні управління Пенсійного фонду України мають право запитувати та отримувати відомості, необхідні для виконання покладених на них завдань, а не покладати такий обов'язок на позивача.
При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17).
Зважаючи на відсутність суперечностей у поданих позивачем документах, а також відсутності обґрунтованих сумнівів у тому, що мова в наданих документах йде про іншу особу, суд вважає, що надана позивачем трудова книжка серії НОМЕР_1 від 15.03.1980 (а.с.15-18) підтверджує стаж роботи позивача, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи позивача.
Щодо зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю, суд зазначає наступне.
Приписами п. «ж» ч.1 ст.4 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Так, п.12 ч.1 ст.1 Закону України від 02.03.2000 №1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-ІІІ) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
Відповідно до ст.21 Закону №1533-ІІІ передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
Згідно з ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.
Відповідно до підпункту "е" п.2.18 Інструкції №58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.
Позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Верховний Суд у постанові №677/277/17 від 06.03.2018 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17.
Також, згідно ст.62 Закону №1788-ХІІ та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, пенсійним органом не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Оскільки право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене у залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, відтак слідує, що відповідач діяв протиправно відмовляючи позивачу у зарахуванні спірного періоду.
Згідно з відомостями з трудової книжки, а саме: записом №28 від 08.10.2004 у відомостях про роботу зазначено «Луганський міський центр зайнятості" (а.с.18). Розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» (наказ від 08.10.2004).
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що період з 08.10.2004, коли позивач фактично отримував допомогу по безробіттю, підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача для призначення пенсії.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача та періоду отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу є безпідставними. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 20.05.1981 по 21.01.1982 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 на Ворошиловградському домобудівельному комбінаті та періоду отримання допомоги по безробіттю є протиправним, та наявні підстави для зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з дати виникнення права на призначення пенсії, як способу відновлення прав позивача, суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вже встановлено судом, у позивача наявний необхідний страховий стаж 27 років та позивач досяг 63-річного віку, що є достатнім для призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати пенсійний орган призначити та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону №1058-IV пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати період роботи та період отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком, то суд вважає за необхідне вказати наступне.
На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.02.2021 за №339/35961, якою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.12.2005 за №1566/11846, органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій.
Принцип екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій та прийняття відповідних рішень структурними підрозділами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Згідно з п.1.1 розділу І Порядку заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після прийняття рішення про призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто органом, який приймав рішення за принципом екстериторіальності є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а органом, який призначає пенсію є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.05.1981 по 21.01.1982 на Ворошиловградському домобудівельному комбінаті та період отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до запису №28 трудової книжки з 08.10.2004 по 22.04.2005, а також зобов'язати призначити ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону №1058-IV пенсію за віком з 14.10.2023, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як вважає позивач.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, суд задовольняє частково позов та стягує судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул.Варшавська (Пушкіна), 3Б, смт.Макарів, Київська область, 08001, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.10.2022 №104050001069 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області:
- зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.05.1981 по 21.01.1982 на Ворошиловградському домобудівельному комбінаті та період отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до запису №28 трудової книжки з 08.10.2004 по 22.04.2005;
- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14.10.2023.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
12.12.24