Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 грудня 2024 року Справа№200/7955/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області №056350012389 від 04.06.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву від 28.05.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, зарахувавши до загального стажу періоди роботи з 11.09.1989 по 27.04.1990; до спеціального стажу: періоди роботи з 29.05.1990 по 01.07.2002, 13.01.2003 по 29.05.2003; з 02.06.2003 по 30.07.2003; з 31.07.2003 по 25.09.2003; з 22.10.2003 по 17.12.2003.
В обґрунтування позову вказано, що враховуючи свій трудовий стаж, маючи намір вийти на пенсію на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення», позивач звернувся до Пенсійного фонду України щодо можливості призначення пенсії на пільгових умовах.
Однак, 04.06.2024 отримав рішення про відмову у призначенні пенсії №056350012389 від Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, в якому встановлено, що вік заявника становить 55 років 4 місяці 18 днів, страховий стаж особи становить 32 роки 6 місяців 17 днів. Відповідно до наданих документів зараховано пільговий стаж на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 - 1 рік 1 місяць 27 днів.
Не підтвердженими до страхового стажу залишаються - періоди роботи з 11.09.1989 року по 27.04.1990, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, відтиск якої не придатний для сприйняття змісту.
Пільговий стаж зарахований частково згідно спецстажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважаючи такі висновки органу пенсійного фонду протиправними, позивач звернувся до суд за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Вказана ухвала суду отримана відповідачем 18.11.2024 о 05 год. 19 хв., що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету користувача.
У встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву не надано.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2024 суд повторно витребував від відповідача докази визначені ухвалою суду від 15.11.2024, розрахунок стажу, копію рішення №056350012389 від 04.06.2024, а також довідку форми ОК-5 на ім'я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідачем витребувані докази не надані, натомість заявлено клопотання про залучення у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у задоволенні клопотання про залучення у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено.
Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, розгляд справи здійснив за наявними у ній матеріалами. Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,.
Позивач 28.05.2024, у віці 55 роки 04 місяці, 18 днів звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності.
На підставі поданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення від 04.06.2024 № 056350012389 про відмову у призначенні пенсії.
За результатами розгляду наданих заявником документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 32 роки 6 місяців 17 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 1 рік 1 місяць 27 днів.
Оскаржуване рішення мотивоване відсутністю необхідної кількості пільгового стажу, не підтверджені до страхового стажу та не зараховані - періоди роботи з 11.09.1989 року по 27.04.1990 роки, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, відтиск якої не придатний для сприйняття змісту. Пільговий стаж зарахований частково згідно спецстажу в індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно змісту абзацу першого пункту другого частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих-актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, на пільгових, умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим-повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу - не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, а з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків.
Інформація про спірний стаж роботи позивача міститься в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 11.09.1989, з якої судом встановлено, що позивач у період:
з 11.09.1989 по 27.04.1990 позивач обіймав посаду на Артемівському електромеханічному заводі монтажника приладів (записи №№3,4);
з 29.05.1990 по 01.07.2002 обіймав посаду забійника худоби на Артемівському м'ясокомбінаті (записи №№ 5-11);
з 13.01.2003 по 29.05.2003 обіймав посаду забійника худоби за трудовим договором від 13.01.2003 №2595 (зареєстрований в державній службі зайнятості м. Костянтинівка 16.01.2003) з приватним підприємцем ОСОБА_2 , свідоцтво про державну реєстрацію №4846 від 01.07.2002 (записи №№ 12,13);
з 02.06.2003 по 30.07.2003 обіймав посаду забійника худоби на АОЗТ “Костянтинівська колбасна фабрика (записи №№14,15);
з 31.07.2003 по 25.09.2003 обіймав посаду забійника худоби за трудовим договором від 31.07.2003 №3350 (зареєстрований в державній службі зайнятості м. Костянтинівка 04.08.2003) з приватним підприємцем ОСОБА_3 , свідоцтво про державну реєстрацію №5683 від 28.07.2003 (записи №№ 16,17);
з 22.10.2003 по 17.12.2003 обіймав посаду забійника худоби на АОЗТ “Костянтинівська колбасна фабрика (записи №№18,19)
Посада забійник (забивач) худоби, входить до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 (діяли на період роботи позивача).
Також, на підтвердження пільгової періоду роботи позивача, ним були надані окрім трудової книжки, архівні довідки, відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу нарахованого (перерахованого) податку та військового збору із даними за період з І кварталу 1998 року по IV квартал 2004 року.
Отже, згідно матеріалів справи, судом встановлено, що за спірний період позивач працював на посаді забійником худоби, що входить до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р. та постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р.
Згідно оскаржуваного рішення, відповідач зазначив, що до пільгового стажу за списком №2 не зараховано періоді 31.03.1989 р. та з 17.04.1989р. по 13.05.1996р., оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про результати розгляду заяви про підтвердження пільгового стажу роботи в шкідливих і важких умовах праці.
Між тим, слід вказати, що пенсійний орган дійшов передчасних висновків, з огляду на те, що в трудовій книжці позивача містяться відповідні записи щодо прийняття на роботу та звільнення, у тому числі і за спірні періоди.
Як і висновок відповідача стосовно того, що у трудовій книжці печатка непридатна до читання є безпідставними, оскільки питання щодо ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і облік регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 № 301 «Про трудові книжки працівників" та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110. Чинним законодавством на власника, чи уповноваженого ним органу, покладається обов'язок належного оформлення та ведення трудових книжок.
Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу позивача у спірні періоди наявні дані про його посаду та зазначені реквізити документів, на підставі яких такі відомості внесені, тому суд зазначає, що у даному випадку неврахування відповідачем вказаних періодів до пільгового стажу позивача є необґрунтованим.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідності до п.2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пільгової пенсії протиправно не зараховано спірні періоди його роботи, як до страхового так і до пільгового стажу.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, ухваленого з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу, через відмову в зарахуванні до такого, спірних періодів роботи позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та є таким, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Таким чином, рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на проведення перевірки поданих для призначення пенсії документів та прийняття рішення, суд вважає що позивачем обраний вірний спосіб захисту, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем, а саме шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням до страхового стажу та пільгового стажу спірних періодів.
Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненська область, 33004, ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області №056350012389 від 04.06.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву від 28.05.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, зарахувавши до загального стажу періоди роботи з 11.09.1989 по 27.04.1990; до спеціального стажу: періоди роботи з 29.05.1990 по 01.07.2002, 13.01.2003 по 29.05.2003; з 02.06.2003 по 30.07.2003; з 31.07.2003 по 25.09.2003; з 22.10.2003 по 17.12.2003.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненська область, 33004, ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2024 року.
Суддя І.В. Буряк