Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 грудня 2024 року Справа№200/8188/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач -1) , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач -2) в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.11.2024 № 057050010824 про відмову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 13.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-з/2020, з дати набуття такого права;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи: з 07.08.1996 по 04.09.2003 (1 рік 06 міс.02 дні), з 09.09.2003 по 06.05.2009 (05 років 07 міс.28 днів) - до пільгового стажу роботи за списком №1, згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; періоди роботи: з 01.07.1991 по 31.12.1991 ( 05 місяців 29 днів), з 01.01.1992 по 10.03.1994 (02 роки 02 місяців 10 днів), з 11.03.1994 по 08.09.2003 (07 років 11 місяців 26 дні), з 07.05.2009 по 02.08.2016 (07 років 02 місяці 18 днів), з 03.08.2016 по 15.06.2022 ( 05 років 06 місяців 24 дні) - до пільгового стажу роботи за списком №2, згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позову вказано, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мала страховий стаж та вік достатній для призначення пільгової пенсії.
Однак спірним рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки вона не досягла пенсійного віку ту зв'язку із відсутністю необхідної кількості пільгового стажу. Одночасно позивач оскаржує не зарахування до пільгового стажу періодів трудової діяльності.
Вважаючи такі висновки органу пенсійного фонду протиправними, позивач звернулася до суд за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
У встановлений судом строк, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області надано відзив на позовну заяву де зазначено наступне.
13.11.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). 20.11.2024 за принципом екстериторіальності Головним управлінням в Миколаївській області розглянуто заяву від 13.11.2024 та додані до неї документи та прийнято рішення № 057050010824 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058, з урахуванням наступних правових норм.
Основним законом у сфері пенсійного забезпечення є Закон № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, чоловікам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 06 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно із даними паспорта громадянина України на ім'я позивача, її вік станом на день подання заяви про призначення пенсії становив повних 52 роки 01 місяць , що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Щодо посилання позивача на те, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 13 Закону № 1788 відповідач наголошує таке.
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відтак, положення Закону № 1788 в частині визначення права та призначення пенсії за віком пільгових умовах застосуванню не підлягають.
На підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу не зараховано період роботи протягом квітня 2022 року - жовтня 2024 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 02.07.1991 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.
Відповідно страховий стаж позивача склав 36 років 06 місяці 27 днів (в том числі додатково за повних 05 років роботи за Списком №1).
Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 18 років 05 місяців 0 днів.
До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано періоди роботи протягом липня 1991 року - вересня 2003 року, травня 2009 року - червня 2022 року, згідно з довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.03.2023 №№383,384, 385, 386, 388, оскільки довідки не відповідають вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку №637, а саме відсутній підпис директора підприємства. Не підтверджено документально право, виконуючому обов'язки директора з персоналу та соціальних питань, на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком. Крім того, вищевказані довідки не засвідчені печаткою підприємства, наявні лише печатки “Дирекції з персоналу та соціальних питань»
Пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 05 років 04 місяці 13 днів.
До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не зараховано період роботи з 09.09.2003 по 06.05.2009, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.03.2023 № 387, оскільки довідки не відповідають вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637 а саме відсутній підпис директора підприємства. Не підтверджено документально право, виконуючому обов'язки директора з персоналу та соціальних питань, на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком. Крім того, вищевказані довідки не засвідчені печаткою підприємства, наявні лише печатки “Дирекції з персоналу та соціальних питань».
У зв'язку з викладеним, за наслідками розгляду заяви позивача від 20.08.2024 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 13.11.2024 № 057050010824 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах: за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії по Списку № 1 та у зв'язку з недосягненням пенсійного віку; за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із не досягненням позивачем пенсійного віку по Списку № 2.
Отже, виходячи з обставин справи та наведених вимог законодавства, управлінням доведено правомірність дій, а тому, правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
У встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області наданий відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.
Підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961.
Зазначеною постановою були внесені зміни в тому числі до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Внесені зміни передбачають застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 1 квітня 2021 року, відповідно до якого заяви про призначення/перерахунок пенсії опрацьовуються бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає особа, що звернулась із цією заявою.
На підставі викладеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що заяву позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зауважує, що п. 4.10 Порядку № 22-1 не регулює питання призначення пенсії.
Норми п. 4.10 Порядку № 22-1 передбачають передачу електронної пенсійної справи від «органу, що призначає пенсію», який розглядав заяву про призначення пенсії, до «органу, що призначає пенсію», за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто п. 4.10 Порядку № 22-1 врегульовує відносини щодо виплати пенсії, які виникають після того, як визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, прийняв рішення про призначення пенсії.
На підставі вищевказаного відповідач -2 просить суд, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Донецькій області слід відмовити.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Позивач 13.11.2024, у віці 52 роки 01 місяць, звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності.
На підставі поданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 20.11.2024 № 057050010824 про відмову у призначенні пенсії.
За результатами розгляду наданих заявником документів встановлено, що її страховий стаж становить 36 років 06 місяці 27 днів (в том числі додатково за повних 05 років роботи за Списком №1). Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 18 років 05 місяців 0 днів.
До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано періоди роботи протягом липня 1991 року - вересня 2003 року, травня 2009 року - червня 2022 року, згідно з довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.03.2023 №№383,384, 385, 386, 388, оскільки довідки не відповідають вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637, а саме відсутній підпис директора підприємства. Не підтверджено документально право, виконуючому обов'язки директора з персоналу та соціальних питань, на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком. Крім того, вищевказані довідки не засвідчені печаткою підприємства, наявні лише печатки “Дирекції з персоналу та соціальних питань»
До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не зараховано період роботи з 09.09.2003 по 06.05.2009, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.03.2023 № 387, оскільки довідки не відповідають вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637 а саме відсутній підпис директора підприємства. Не підтверджено документально право, виконуючому обов'язки директора з персоналу та соціальних питань, на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком. Крім того, вищевказані довідки не засвідчені печаткою підприємства, наявні лише печатки “Дирекції з персоналу та соціальних питань».
Оскаржуване рішення мотивоване наступним: за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії по Списку № 1 та у зв'язку з недосягненням пенсійного віку; за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 відмовлено у зв'язку із не досягненням позивачем пенсійного віку по Списку № 2.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року».
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного Суду України визнані неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
З вищенаведених підстав спірне рішення відповідача про відмову в призначенні позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 52 роки 01 місяць, мала страховий стаж 36 років 06 місяці 27 днів, стаж роботи за Списком №2 - 18 років 05 місяців, пенсії на пільгових умовах за віком у зв'язку з відсутністю пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону №1058-ІV, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно не врахування спірних періодів при розрахунку стажу позивача.
У відповідності до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд наголошує, що згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб'єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов'язком витребування недостатніх відомостей і документів.
Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов'язку суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 487/68/17.
За даних обставин, пенсійний орган фактично переклав юридичну відповідальність за належне та правильне оформлення додаткових документів для підтвердження пільгового характеру роботи, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні інформації що зазначена у довідці не може бути кваліфікована у якості обґрунтованого, добросовісного та розсудливого рішення.
Таким чином, у разі наявності сумнівів щодо повноважень осіб, які підписали довідки від 27.03.2023 №№383,384, 385, 386, 387, 388, та видані ПРАТ »ММК »Ілліча», відповідач не був позбавлений можливості звернутися до органу який її видав.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження звернення пенсійного органу щодо отримання документів стовно підтвердження характеру роботи позивача, відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Крім того судом установлено, що у довідках наявні посилання про підстави їх видання - особова картка, особові рахунки, штатний розпис, дані наявні в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення в частині відмови у зарахуванні періодів трудової діяльності позивача до пільгового стажу, ухваленого, через відмову у прийнятті документів наданих заявником на підтвердження пільгового характеру роботи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та є таким, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Таким чином, рішення відповідача в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно зобов'язання врахувати спірні періоди, суд враховує дискреційні повноваження органів ПФУ, крім того судом встановлено, що відповідачем -1 не повно розглянуті усі документи подані позивачкою на підтвердження пільгового характеру, отже вказана вимога не підлягає до задоволення.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача - 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, суд вказує, що заява позивача про призначення пенсії розглянута за правилами екстериторіальності ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України) (далі - Порядок №22-1).
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено відповідача-1.
За вказаних обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ в Донецькій області оскільки останнє не наділено владними повноваженнями у спірних правовідносинах.
Ураховуючи викладене позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 та зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-з/2020, з дати набуття такого права та із врахуванням при розрахунку пільгового стажу інформації, що викладена у довідках від 27.03.2023 №№383,384, 385, 386, 387, 388 виданих ПРАТ «ММК Ілліча».
Щодо судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2024 суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача- 1 на підставі ч. 8 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.11.2024 № 057050010824 про відмову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 13.11.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-з/2020, з дати набуття такого права та із врахуванням при розрахунку пільгового стажу інформації, що викладена у довідках від 27.03.2023 №№ 383, 384, 385, 386, 387, 388, виданих ПрАТ «ММК Ілліча».
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) на користь Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2024 року.
Суддя І.В. Буряк