Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про забезпечення позову
12 грудня 2024 року Справа №200/8468/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку заяву ОСОБА_1 про забезпечення його адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було оформлено протоколом від 25 листопада 2024 року № 17 про відмову позивачу у наданні відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву позивача та надати йому відстрочку відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зробити відповідний запис у військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та внести відповідні дані в електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».
Ухвалою від 9 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за даним позовом; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10 грудня 2024 року позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій ОСОБА_1 просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - яка обґрунтована наступним.
Позивач доглядає за хворою матір'ю, яка потребує постійного догляду.
На його звернення до відповідача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за хворою матір'ю, комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 направила позивачу повідомлення від 26 листопада 2024 року, яким відмовила у наданні відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 9 додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року та вказала, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.
Позивач зазначає, що якщо його буде призване на військову службу, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку. У разі задоволення даного позову поновлення його права на відстрочку від мобілізації буде неможливим, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову та наявні у справі матеріали, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (п. 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведені приписи, суд розглядає заяву ОСОБА_1 в письмовому порядку без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених приписів слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків стосовно відновлення порушеного права.
Суд вважає за необхідне зауважити, що інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання судового рішення, яке може бути прийнято на користь позивача за наслідком розгляду справи.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рн/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст. 13) (п. 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23 січня 2014 року № 19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав, що межі обов'язків за ст. 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за ст. 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі «Аксой проти Туреччини», п. 95, та рішення у справі «Кудла проти Польщі» [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (п. 227).
Отже, існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини; ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 2 Закону № 2232-XII громадяни України щодо військового обов'язку поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Як вбачається з військово-облікового документу № 291120236428734000066 (без дати), позивач має статус військовозобов'язаного.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України, резервісти розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; […] проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, […].
Частиною 3 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки […].
При цьому відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 («Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації») Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації н е підлягають військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, […] і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, суд висновує, що:
- військовозобов'язаний, який має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, не повинен підлягати призову на військову службу під час мобілізації;
- військовозобов'язані, які призвані на військову службу під час мобілізації в особливий період, втрачають статус військовозобов'язаних та набувають статусу військовослужбовців;
- законодавством не передбачено надання відстрочки від призову на військову службу військовослужбовцям.
Отже, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, законодавством не передбачено.
Разом із позовною заявою позивачем було надано суду копії наступних документів:
- свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22 червня 1991 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- медичного висновку № 1360/18 від 27 серпня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено ІІ грн інвалідності (безстроково) та за станом здоров'я вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
- медичного висновку ЛКК № 1360/18 від 27 серпня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагноз […]; за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду;
- медичного висновку ЛКК № 1359/17 від 27 серпня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за станом здоров'я може постійно надавати соціальні послуги строком до 27 серпня 2025 року.
Також в матеріалах справи наявна копія повідомлення відповідача від 26 листопада 2024 року № 09/18244, відповідно до якого протоколом від 25 листопада 2024 року Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто заяву позивача та ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та повідомлено, що він підлягаєте призову на особливий період на загальних підставах.
У повідомленні зазначено, що причиною відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є подання заяви про відстрочку та доданих до неї документів не особисто.
Проаналізувавши наведене вище, суд висновує, що негативні наслідки від вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівставними з негативними наслідками, які можуть настати в разі призову позивача на військову службу за підтвердження наявності у нього права на відстрочку від такого призову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 .
Суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак у даному випадку мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави; віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття відповідного судового рішення.
На переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб (заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення у даній адміністративній справі) не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову, а не вжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 156, 248, 256, 262, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.
2. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі № 200/8468/24 за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та підлягає негайному виконанню.
4. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
5. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
6. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
7. Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати сторонам по справі.
8. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна