Справа № 756/9185/24
Провадження № 2/756/4254/24
25 листопада 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Карпенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її донька, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , про що виконавчим комітетом Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 19.04.2013, актовий запис №5. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 04.02.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області. Проживаючи у шлюбі, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 систематично зловживали спиртними напоями, яке продовжилося і після народження дитини. У кінці 2015 року ОСОБА_3 залишила ОСОБА_4 і разом з малолітнім сином стала проживати разом з позивачем та її чоловіком ОСОБА_6 , який є батьком відповідача, за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, відповідач продовжувала зловживати спиртними напоями, періодично залишала онука на позивача та її чоловіка, а сама зникала під різними приводами. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 передчасно помер. Позивач і ОСОБА_6 до останнього тішили себе думкою, що ОСОБА_3 перестане зловживати алкогольними напоями і стане доглядати за дитиною, однак сподівання виявилися марними. ОСОБА_3 веде ненормальний для звичайної людини спосіб життя, постійно змінює місце свого проживання. Наразі позивачу невідомо, де зараз проживає відповідач, бо ОСОБА_3 не підтримує жодного зв'язку. Останній раз бачила ОСОБА_3 01.09.2020, коли остання прийшла додому, щоб провести свого сина до 1 класу. З цього дня остаточно був втрачений будь-який зв'язок з відповідачем. На даний час, ОСОБА_4 перейшов у 5-Б клас ліцею №240 «Соціум» Оболонського району м. Києва. 3 кінця 2015 року малолітній ОСОБА_5 постійно проживає зі позивачем і знаходиться на її повному утриманні. Лише позивач доглядає та утримує дитину, піклується про його стан здоров'я та всебічний розвиток. Дієву допомогу в утриманні і вихованні дитини позивачеві надає лише її чоловік, батько відповідача ОСОБА_6 . 18.10.2019 ОСОБА_1 підписала декларацію про вибір лікаря, який надає первинну допомогу малолітньому ОСОБА_5 , де також зазначений номер телефону позивачки. Відповідача не цікавить стан здоров'я її дитини. ОСОБА_3 не дбає про фізичний та духовний розвиток малолітнього ОСОБА_5 , не займається його вихованням, не спілкується з дитиною, чим не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, доступу до культурних та духовних цінностей. Інформація про поточний розмір доходів ОСОБА_3 у позивача відсутня, її дохід можливий лише з неофіційних джерел. Враховуючи, що ОСОБА_3 є працездатною особою, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей або повнолітніх дітей, які потребують її матеріальної допомоги, не утримує своїх батьків чи інших осіб, розмір аліментів повинен складати 1/4 заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Враховуючи викладене, позивач просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту звернення до суду з цим позовом і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 01.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини та призначено підготовче засідання.
23.09.2024 представник позивача подав до суду заяву про долучення додаткових доказів.
09.10.2024 до суду від Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок від 08.10.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10.10.2024 задоволено клопотання представника позивача про допит свідків, підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, закрито, призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позов у повному обсязі та просили його задовольнити, не заперечили щодо заочного розгляду справи
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та дату судового засідання повідомлялася, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення про виклик на сайті Судової влади України. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що є сусідкою позивача, її дитина навчається в одному класі з онуком позивача. Зазначила, що бачилась з відповідачкою, коли їх діти були ще маленькими, у візочках. Востаннє бачила відповідачку, коли діти йшли в перший клас у 2019 році. Їй невідомо, де зараз проживає відповідачка. Також показала, що в школу ОСОБА_5 завжди водила його бабуся (позивач). ОСОБА_8 розповідав її сину, що його мама (відповідачка) далеко, працює, тому не може приїжджати до нього. Вихованням дитини займається лише позивачка.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.02.2014, у графі батько вказано ОСОБА_4 , у графі мати ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 07.11.2016.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 16.12.1983 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що позивач ОСОБА_1 є її матір'ю.
За таких обставин, позивач ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до інформації, наданої в.о. директора Ліцею №240 «Соціум» Оболонського району м. Києва, від 02.08.2024 за №06/92, ОСОБА_5 - учень 5-Б класу Ліцею №240 «Соціум» Оболонського району м. Києва. Навчається в закладі з 01.09.2022 року. Влаштувала дитину до 1-го класу бабуся, ОСОБА_1 , яка бере активну участь у житті класу та закладу, допомагає в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям онука, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, контролює рівень навчання дитини. Мати, ОСОБА_3 , із дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає. У вихованні та навчанні дитини участі не бере. З класним керівником ОСОБА_9 на зв'язок не виходила, на батьківські збори не з'являлася жодного разу за чотири роки навчання.
Згідно з довідки ст.о/у ВКП Оболонського УП ГУ НП в м. Києві від 01.08.2024, у ході перевірки щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_3 було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4, користується мобільним номером НОМЕР_5 . Також розшукувана в телефонній бесіді повідомила, що нікуди не зникала та підтримувати зв'язок з рідними не бажає.
Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією надано висновок №104-7866 від 08.10.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, серед іншого зазначається, що малолітній ОСОБА_10 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а проживає разом з бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 . Працівниками Служби, 12.09.2024 було здійснено обстеження проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт. У вищезазначеній квартирі створені належні умови для проживання та виховання ванни. Хлопчик забезпечений усім необхідним для повноцінного розвитку, навчання та виховання: одягом, взуттям, харчуванням, медичним обслуговуванням, належними умовами проживання. Усім цим малолітнього ОСОБА_8 забезпечує, бабуся, ОСОБА_1 , дідусь та дядько, ОСОБА_11 . Під час обстеження хлопчик повідомив, що останній раз бачив маму коли йшов до першого класу, також один раз вона на Новий рік йому прислала цукерки. Зі слів бабусі, мати дитини протягом всього часу не приймає ніякої участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям, успіхами, навчанням, здоров'ям, вихованням матеріально не утримує. Мати 04.02.2014 заключила декларацію з лікарем, вказавши контактний номер телефону бабусі, ОСОБА_1 . Хлопчик відвідує курси англійської мови та музичну школу. Матір дитини, ОСОБА_3 , двічі було запрошено на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, але запрошення вона відмовилась отримувати і на засідання не з'явилась. Ураховуючи викладене, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, рекомендує за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58). Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов'язання піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 258 Сімейного кодексу України визначено, що баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У пунктах 15,16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до статей 150, 155 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У контексті приписів ч. 6 ст. 19 СК України, рішення органу опіки та піклування не є для суду обов'язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами.
Надаючи оцінку висновку Оболонської РДА в міста Києві, наданому в порядку ст. 19 СК України, суд виходить з того, що згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд погоджується з висновком Оболонської РДА в міста Києві як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт неналежного виконання нею батьківських обов'язків, відсутність прояву інтересу до здоров'я, виховання дитини, його долі, що свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач із заявами про вчинення їй перешкод у спілкуванні та вихованні сина до служби не зверталася.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись принципом найкращого забезпечення інтересів дітей, закріпленим у Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, суд приходить до висновку про доведеність невиконання відповідачем батьківських обов'язків, умисність таких дій та свідоме нехтування ними, безвідповідальне ставлення до їх виконання. Провівши ретельний аналіз можливих наслідків позбавлення відповідача батьківських прав в аспекті встановлених обставини, суд приходить до висновку, що саме застосування до неї крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відносно сина забезпечить захист інтересів дитини, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів, що узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п. 48 рішення від 18.12.2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України» та в п. 65 рішення № 46544/99 у справі «Кутцнер проти Німеччини».
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач дійсно не виконує свого батьківського обов'язку по утриманню та вихованню дитини, а тому позовні вимоги щодо позбавлення її батьківських прав підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, то суд також дійшов до висновку про наявність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Частиною 3 статті 166 Сімейного кодексу України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН "Про права дитини" 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Одним із способів утримання, відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, є стягнення аліментів за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст.181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, суд виходить із наданих стороною позивача доказів, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на спростування обставин, наведених позивачем в обґрунтування позову, відповідачем до суду не надано.
Крім того, судом не здобуто жодних відомостей, які б вказували на наявність обставин, що мають істотне значення при вирішенні питання про стягнення аліментів.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, проаналізувавши встановлені вище обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, виходячи із засад розумності та справедливості, і з урахуванням найкращих інтересів дитини, а також межі заявлених вимог, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки, на думку суду, саме такий розмір є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 05.12.2024.
Відомості про сторін:
1. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,, РНОКПП: НОМЕР_7 );
2. Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 );
3. Третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, (місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2-Д , код ЄДРПОУ 37445484 ).
Суддя М. М. Ткач