Справа № 752/20492/24
Провадження № 2/752/7240/24
Іменем України
12 грудня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У вересні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_3 стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів платника аліментів щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дітьми повноліття. Після досягнення повноліття ОСОБА_3 позивач просить стягувати аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1\4 частини від усіх видів доходів платника аліментів щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до його повноліття.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони з відповідачем з 11.06.2008 по 25.08.2023 перебували у шлюбі, в якому у них народилися діти - сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач посилається на те, що діти проживають з нею, повністю перебувають на її утриманні, після розірвання шлюбу грошових коштів на утримання синів відповідач не надає, хоча має таку можливість.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
За результатами запиту до Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстрованого місця проживання відповідача не встановлено (відповідь № 816946 від 30 вересня 2024 року).
Відповідач ОСОБА_2 , згідно наданих позивачем відомостей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відповідач повідомлявся судом про розгляд справи, копію ухвали суду та позовну заяву з додатками отримав, про що проставлено підпис на повідомленні про врученні поштового відправлення.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із ч. 11 цієї статті, зокрема, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Крім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про повідомлення відповідача про судовий розгляд справи. Відзиву на позов та клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не подавав.
На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач був належним чином сповіщений про проведення судового розгляду цивільної справи.
На підставі положень ст.274-279 ЦПК України та відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.
Відповідно до наданих суду доказів, а саме копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.11.2008 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №2975, та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14.05.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1699, відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно інформації про задекларованезареєстроване місце проживання особи №89064904 від 13.02.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Спільні діти сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (інформаційні довідки про задекларованезареєстроване місце проживання особи №8965008,89064779 від 13.02.2024).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За змістом статті 180 Сімейного Кодексу (СК) України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Мінімальний розмір аліментів в силу положень ст.182 СК України на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 року» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема для дітей віком від 6 років до 18 років становить 3 196 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи убачається, що позивачка проживає разом з неповнолітніми дітьми, які перебувають на її утриманні. При цьому, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, у зв'язку з чим враховуючи вимоги ст. 182 СК України, беручи до уваги те, що відповідачем на спростування доводів позивачки про його спроможність сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі не подано доказів про його майновий стан, стан здоров'я, працездатність, наявність на утриманні інших осіб, приймаючи до уваги приписи ст. 183 СК України, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання двох неповнолітній дітей аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, як і просить позивачка, - 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення даної позовної заяви до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей та відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
У відповідності до ст. ст.141,430 ЦПК України, суд стягує з відповідача 1 211,00 грн. судового збору на користь держави, рішення в частині стягнення аліментів підлягає виконанню негайно, але у межах платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.180,182,191 Сімейного Кодексу України, ст. ст.12,13,81,141,263-265,268,274,279, 430 Цивільного процесуального Кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 вересня 2024 року та до досягнення повноліття найстаршою дитиною.
Після досягнення повноліття старшою дитиною, стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проводити у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення меншою дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць, відповідно до вимог статті 430 частини 1 пункт 1 Цивільного процесуального Кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Текст судового рішення складений 12 грудня 2024 року.
Суддя А.В. Слободянюк