Справа №442/9339/24
Провадження №2-а/442/125/2024
12 грудня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючої судді Нагірної О.Б.,
з участю секретаря судового засідання Томан Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу № 442/9339/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3405012 від 03.11.2024, винесену поліцейським Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Біляком Андрієм Івановичем у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити. Стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 03.11.2024 відносно нього поліцейським ВРПП Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Біляком Андрієм Івановичем була винесена постанова серія ЕНА №3405012, за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. З даної постанови вбачається, що 03.11.2024 о 19:00 год в м. Дрогобичі по вул. Трускавецькій позивач, керуючи транспортним засобом на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу в русі автомобілю, який наближався праворуч, чим порушив п.16.12 Правил дорожнього руху.
Позивач вважає, що дана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем п.16.12 Правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Ухвалою від 11.12.2024 зазначену справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи на 25.11.2024. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.
В зазначений в ухвалі строк відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.
12.11.2024 від позивача надійшло заява про розгляд справи без його участі.
25.11.2023 розгляд справи відкладено на 12.12.2024, у зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суду причини неявки. Відзиву на позов у встановлений судом строк не подав.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 289 КАСУ, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним.
Із змісту позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що із оскаржуваною постановою позивач ознайомився 03.11.2024.
Із позовною заявою про оскарження постанови ЕНА №3405012 від 03.11.2024 позивач звернувся до суду 07.11.2024, а тому суд вважає, що позивач звернувся до суду із даним позовом у строк визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 03.11.2024 відносно ОСОБА_1 була винесена постанова серія ЕНА №3405012 від 03.11.2024 в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафікссоване не в автотоматичному режимі, відповідно до якої притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.
Скоєння адміністративного правопорушення полягає в тому, що 03.11.2024 о 19.00 год. в м. Дрогобич по вул. Трускавецькій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу в русі автомобілю, який наближався праворуч, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з пунктом 16.12 Правил дорожнього руху, на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, в тому числі Порушення правил проїзду перехресть.
Згідно із статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч.2 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №660/575/16-а від 31.01.2018 року.
У пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №15 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у графі «До постанови додаються» відсутній будь який запис щодо доручення доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 .
На підтвердження доводів своєї невинуватості позивачем долучено до матеріалів справи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 .
Отже суд вважає, що в даній ситуації не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_1 порушив п. 16.12 ПДР, що дає підстави стверджувати про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідачем не надано суду достатніх та вагомих доказів вини у інкримінованому ОСОБА_1 правопорушенні, що в свою чергу ставить під сумнів правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
Суд роз'яснює, що поліцейські відповідного органу поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції і її територіальних органів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дії інспектора ВРПП Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Біляка Андрія Івановича задоволенню не підлягає.
Виходячи із системного аналізу норм КУпАП та КАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення ВСУ у справі №490/843/15-а, адміністративне провадження №К/9901/45370/18 дійшов висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статті 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області, який був відповідачем уданій справі, на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн., які підтверджуються квитанцією про сплату судового збору.
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст.5, 19-21, 122, 159-164, 242, 244-245 КАС України, ст.ст. 122, 251, 283-284 КУпАП, суд
ухвалив:
позов задоволити.
Скасувати постанову серії ЕНА №3405012 від 03.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Біляком Андрієм Івановичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн сорок вісім коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, адреса: м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3.
Суддя Нагірна О.Б.