Справа № 947/31689/24
Провадження № 2/947/5810/24
12.12.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.
за участю секретаря судового засідання - Сопової А.Є.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення від сплати пені за прострочення сплати аліментів,
03 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким звільнити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від сплати пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 32751 (тридцять дві тисячі сімсот п'ятдесят одна) гривня 74 копійки, яка стягується на підставі виконавчого листа № 521/2769/21 від 09.09.2024 року, виданого Малиновським районним судом м. Одеси.
Ухвалою судді від 07.10.2024 року відкрито провадження в цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням та участю сторін.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
У судове засідання, призначене на 12.12.2024 року, з'явилася представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , позовну заяву підтримала та просила її задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_3 а у судове засідання не з'явилася без поважних, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, із будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не зверталася. Відзив у визначений судом строк не подала.
Представник третьої особи - Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у судове засідання, не з'явився без поважних, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, із будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, яка сповіщена про розгляд справи належним чином, від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Судовим наказом Київського районного суду м. Одеси по справі №947/25953/19 від 01 листопада 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платник аліментів, але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У 2019 році ОСОБА_3 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси (справа №521/2769/21) з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів, уточнивши який просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 130204,54 гривень, а також пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 382203,08 гривень.
17 листопада 2021 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення по справі №521/2769/21, яким вирішено позовну заяву ОСОБА_3 и задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 и пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 32751,74 гривень.
25.07.2024 року ухвалою Київського районного суду м. Одеса по справі №947/25953/19 заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа - судового наказу №947/25953/19 від 01 листопада 2019 року, виданого Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що не підлягає виконанню в порядку статті 432 ЦПК України задоволено. Визнано судовий наказ №947/25953/19 від 01 листопада 2019 року, виданий Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь томілко анни олегівни аліментів на малолітніх томілко олександра вікторовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та томілко софії вікторівни, ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що не підлягає виконанню.
07.08.2024 року головним державним виконавцем Малиновського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) було винесено постанову про закриття виконавчого провадження по ВП №60800246, яке було відкрито на підставі судового наказу №947/25953/19, виданого 19.11.2019 року.
Постановою головного державного виконавця Малиновського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Мітєвою Л.В. від 23.09.2024 року відкрито виконавче провадження №76099656 на підставі виконавчого листа №521/2769/21, виданого 09.09.2024 року.
Таким чином, відбувається стягнення пені за прострочення сплати аліментів за судовим наказом №947/25953/19 від 01.11.2019 року, який визнано таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки обов'язок щодо сплати аліментів за судовим наказом №947/25953/19 від 01 листопада 2019 року, виданого Київським районним судом м. Одеси відсутній, тому заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
При несвоєчасній оплаті аліментів у платника виникає заборгованість, на яку нараховується пеня (1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості). При цьому заборгованість і пеня виникають як у працевлаштованих платників, так і в безробітних. За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків, матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Проте, судовий наказ №947/25953/19 від 01 листопада 2019 року визнаний таким, що не підлягає виконанню. Пеня нараховується тільки у разі існування заборгованості.
Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч.1 ст. 196 СК можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Оскільки відсутня заборгованість, то і пеню за неіснуючу заборгованість стягнути неможливо.
Сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Така позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року по справі №362/4462/16-ц.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду уточнив висновок, викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі №572/1689/16-ц (провадження №61-311св17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постанові від 10.02.2021 року у справі №461/7406/18 (провадження №61-2128св20).
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів.
Судовий наказ по цивільній справі №947/25953/19 від 01 листопада 2019 року визнаний таким, що не підлягає виконанню, отже вина особи, щодо якої було винесено рішення про стягнення пені відсутня.
Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч.1 ст. 196 СК, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів, він повинен надати докази на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в Постановах від 10.01.2024 року у справі №359/240/21, від 19.02.2024 року у справі №761/893/23.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та доведені.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 182, 184 СК України, ст.ст. 2-5, 11-13, 211, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення від сплати пені за прострочення сплати аліментів, - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від сплати пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 32751,74 гривень, яка стягується на підставі виконавчого листа №521/2769/21 від 09.09.2024 року, виданого Малиновським районним судом м. Одеси.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя О. М. Куриленко