Справа № 947/37725/23
Провадження № 2/947/1168/24
04.12.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Споживче товариство «Будова- Фінанс», ОСОБА_3 про визнання майнових прав на об'єкт інвестування -
До Київського районного суду м. Одеси 29.11.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_4 про визнання за нею 100% частки (паю та цільового внеску) за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві №4/14-НП-БФ від 18.05.2020, укладеним між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 , що відповідає вартості в розмірі 50322 дол. США; визнати за нею 100% частки (паю та цільового внеску) за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві №220/М-БФ від 30.09.2020, укладеним між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 , що відповідає її вартості в розмірі 15000 дол. США.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що під час її постійного проживання у місті Маріуполі у 2020 році намагаючись за власні кошти придбати у місті Одесі майнові права на об'єкти нерухомого майна для подальшого переїзду на постійне місце проживання до міста Одеси , вона доручила своєму рідному брату ОСОБА_2 , проживаючому у місті Одесі, придбати для неї майнові права у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому у АДРЕСА_1 , який вона обрала раніше, для чого під розписки передала, необхідний для повного придбання майнових прав, розмір грошей, з домовленістю про реєстрацію майнових прав саме на брата а у подальшому переоформлення майнових прав на позивачку.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі та підтвердив обставини зазначені у позовної заяві.
Представник третій особи ОСОБА_3 просив у задоволенні позову відмовити враховуючи що вказані майнові права вже були предметом дослідження суду під час розгляду справи №947/2273/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя під час розгляду якої відповідач ОСОБА_2 зазначав що майнові права були придбані за його особисті кошти які йому подарувала сестра, та рішенням суду , яке набрало законної сили, визначено що вказані майнові права є спільним майном подружжя так як придбані під час шлюбу за спільні кошти, а тому дана справа є штучної із намаганням знову переглянути правовий статус вказаних майнових прав.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.11.2023 року ( залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18.06.2024) у справі №947/2273/23 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: - визнано за ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частину частки (паю та цільового внеску) за договором асоційованого членства в споживчому товаристві №4/14-НП-БФ від 18.05.2020 року, укладеним між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 , що відповідає її вартості в розмірі 24 546,50 (двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок шість) доларів США 50 центів; - визнано за ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частину частки (паю та цільового внеску) за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 220/М-БФ від 30.09.2020 року, укладеним між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 , що відповідає її вартості в розмірі 4 900,00 (чотири тисячі дев'ятсот) доларів СШ.
Вказаним рішенням суду були встановлені наступні обставини:
- 18.05.2020 року між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/14-НП-БФ. Відповідно до п.1.2 Договору пайовик зобов'язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення товариством фінансування будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску частину витрат, пов'язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а товариство зобов'язується забезпечити фінансування будівництва будинку, і після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовикові об'єкт за умови виконання пайовиком зобов'язань за цим договором, розмір частки, зазначений в пункті 2.1., є остаточним і включає в себе витрати товариства на забезпечення фінансування будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію (пай), а також, витрати на утримання Товариства та реалізацію ним заданих цілей і завдань (цільовий внесок), крім випадків, зазначених у п.2.8 цього договору. Зі змісту вказаного Договору вбачається, що об'єктом є приміщення з певною площею та характеристиками, згідно з Додатком № 1 цього Договору, яке отримує у володіння пайовик після внесення в повному обсязі своєї частки в товариство та введення будинку в експлуатацію. Будинком є група житлових будинків з вбудованими приміщеннями та паркінгом, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п.2.1 Договору пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується внести частку в розмірі еквівалентному 50322,00 доларів США, що на момент укладення договору становить 1378319,00 грн виходячи з комерційного курсу, що на дату укладення договору становить 27.3900 грн за 1 долар США;
- відповідно до Додатку № 2 до Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/14-НП-БФ (Порядок розрахунків), ціна договору сплачується чотирма періодичними платежами: 9 700,00 доларів США до 15.05.2020 року; 13 542,00 дол. США до 15.11.2020 року; 13 542,00 доларів США до 15.05.2021 року; 13 538,00 доларів США до 15.11.2021 року;
- відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення № 215 (будівельний № 14-НП) у збудованому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок АДРЕСА_2 , у зв'язку з введенням в експлуатацію групи житлових будинків з паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , укладеному між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 , вбачається, що сторони не мають жодних претензій одна до одної за взаємними зобов'язаннями, вважають їх належним чином і в повному обсязі виконаними;
- 30.09.2020 року між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 220/М-БФ, за змістом якого вбачається, що предметом договору є машино-місце за будівельним АДРЕСА_3 . Відповідно до п.1.2. вказаного Договору, пайовик зобов'язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску частини витрат, пов'язаних з утриманням Товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а товариство зобов'язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовикові закріплене за ним машино-місце, за умови виконання пайовиком зобов'язань за цим Договором. Відповідно до п.2.1 вказаного Договору пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується внести частку в розмірі еквівалентному 15 000,00 доларів США, що на момент укладення договору становить 425 100,00 грн, виходячи з комерційного курсу, що на дату укладення договору становить 28,3400 грн за 1 доларів США;
Відповідно до Додатку № 2 до Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 220/М-БФ від 30.09.2020 року (Порядок розрахунків) пайовик зобов'язується та гарантує внести частку, у відповідності з нижческазаним графіком: 5000,00 доларів США до 30.09.2020 року; 3334,00 доларів США до 30.03.2021року; 3334,00 дол. США до 30.09.2021 року; 3332,00 доларів США до 30.03.2022 року ;
- згідно Акту огляду машино-місця будівельний номер № 220, було змінено на машино-місце № НОМЕР_1 , що знаходиться у паркінгу за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , згідно Договору № 220/М-БФ від 30.09.2020 року, загальна площа об'єкту згідно технічної інвентаризації - 13,7 кв. м;
- згідно відповіді Споживчого товариства «Будова-Фінанс» від 27.02.2023 року на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2023 року про витребування доказів, з якої вбачається, що за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/14-НП-БФ від 18.05.2020 року ОСОБА_2 було сплачено частку у розмірі еквівалентному 49 093,00 доларів США, що становить 1 338 204,00 грн. За Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 220/М-БФ від 30.09.2020 року ОСОБА_2 сплачено частку у розмірі еквівалентному 9 800 доларів США, що становить 274 742,00 грн також, споживче товариство повідомило, що житловий будинок АДРЕСА_4 , введено в експлуатацію 01 лютого 2021 року. ОСОБА_2 отримано нежитлове приміщення за будівельним номером № 14-НП та машино-місце за будівельним номером АДРЕСА_5 , проте за отриманням документів для реєстрації права власності на зазначені об'єкти він не звертався;
при дослідженні судом Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/14-НП-БФ від 18.05.2020 року вбачається, що загальний розмір частки за нежитлове приміщення становить 50 322,00 доларів США, також при дослідженні Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 220/М-БФ від 30.09.2020 року вбачається, що загальний розмір частки становить 15 000,00 доларів США.
Вказані обставини не спростовувались позивачем ОСОБА_1 , тому вважаються судом такими, що у відповідності до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України є такими що не потребують додаткового доказування.
Також при розгляді вищевказаної справи судами встановлено, що спірне майно, а саме: пай та цільовий внесок за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/14-НП-БФ від 18.05.2020 року, укладений між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 фактично сплачений ОСОБА_2 у розмірі еквівалентному 49 093,00 доларів США, пай та цільовий внесок за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 220/М-БФ від 30.09.2020 року, укладений між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 фактично сплачений ОСОБА_2 у розмірі еквівалентному 9 800 доларів США. Зазначене майно було придбано сторонами за час перебування у шлюбі, а відтак, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними, що повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Вказані обставини спростовуються позивачем ОСОБА_1 , яка не була стороною у вказаної вище справі, тому вони є предметом окремого дослідження у даної справі.
Цивільний процесуальний кодекс України ( скорочене ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Правовідносини пов'язані із захистом права власності врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ).
Згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Предметом позову у даної справі є вимоги щодо визнання за позивачем майнових прав за Договорами асоційованого членства в споживчому товаристві укладеними між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 .
Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі N 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15,від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).
В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
У даному випадку сторона позивача повинна спростувати обставини які встановлені стосовно майнових прав у іншої цивільної справі а також спростувати що у Договорах асоційованого членства в споживчому товаристві укладених між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 , саме відповідач зазначено належним асоційованим членом.
Презумпція правомірності правочину ( договору) визначена ст.204 ЦК України та розповсюджується як на весь правочин у цілому так і на його суттєві обставини ( сторони договору тощо).
Для підтвердження заявлених вимог стороною позивача надавались розписки від 14.05.2020, 25.09.2020,03.05.2021, 01.10.2021 про отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_1 задля внесення їх в якості оплати часток відповідно до умов Договорів асоційованого членства ( а/с 163-166).
Судом у даної справі не приймається факт визнання позову відповідачем так як таке визнання порушує права третій особи, яка визнана рішенням суду власником частини предмету спору а крім того таке визнання явно суперечить позиції самого відповідача у інших справах в яких також розглядались вказані обставини.
Судом також враховується що під час розгляду цивільної справи №947/2273/23 ОСОБА_2 , який у тієї справі також був відповідачем зазначав, у заявах по суті справи, що саме ц спірні майнові права були придбані їм за власні кошти, якими були гроші передані йому членами сім'ї для придбання їм вказаних майнових прав, що суперечить визнання ОСОБА_2 позовних вимог у даної справі та його підтвердження що майнові права були придбані не за власні кошти відповідача а за кошти його сестри задля придбання саме нею вказаних майнових прав.
Також при подач заяв по суті вказаної вище справи ОСОБА_2 стверджував що наявність довірливих стосунків у сім'ї стала причиною того що він не писав розписок про отримання грошей, що також суперечить визнання їм факту наявності розписок про отримання грошей від сестри у цієї справі.
Крім того, зі змісту вказаних розписок не вбачається обов'язок у ОСОБА_2 придбати майнові права саме для сестри або передати у подальшому майнові права сестрі, тому самі по собі вказані розписки не можуть бути достовірним доказом що зазначені у розписках гроші були отримані відповідачем в якості послуги задля придбання майнових прав для сестри.
Сам факт укладення Договорів асоційованого членства на ім'я брата , при можливості позивачці, яка намагалась придбати майнові права у свою власність, доручити придбати майнові права на власне ім'я шляхом видачі довіреності,викликає сумніви у правової природи вказаних розписок, а також використання будь-яких грошей отриманих у сестри за вказаним призначенням.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що позивачкою належними та допустимими доказами не було спростовані правомірність правочину, за яким придбання майнових прав сталась на ім'я ОСОБА_2 а також встановлені судом у справі №947/2273/23 обставини того що вказані майнові права були придбані у період шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя, що є підставою для відмови у задоволенні позовним вимог у повному обсязі внаслідок їх недоведеності.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ) третя особа Споживче товариство «Будова- Фінанс» (код ЄДРПОУ 41257261, місцезнаходження: м. Одеса, вул Осипова, буд. 25 ), ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) про визнання 100% частки (паю та цільового внеску) за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві №4/14-НП-БФ від 18.05.2020, укладеним між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 , що відповідає вартості в розмірі 50322 дол. США; визнати за нею 100% частки (паю та цільового внеску) за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві №220/М-БФ від 30.09.2020, укладеним між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та ОСОБА_2 , що відповідає її вартості в розмірі 15000 дол. США.
Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 12.12.24.
Суддя В. О. Луняченко