Справа № 947/36165/24
Провадження № 1-кс/947/16478/24
03.12.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001144 від 09.09.2024, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 332 КК України,-
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, в провадженні слідчого управління ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12024160000001144 від 09.09.2024, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 332 КК України.
Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово в клопотанні.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході досудового розслідування 27.11.2024, в період часу з 20 години 06 хвилин по 20 годину 20 хвилин, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, проведено обшук автомобіля марки «Opel Zafira», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у користуванні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході проведення обшуку вказаного автомобіля виявлено та вилучено: автомобіль марки «Opel Zafira», 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , та ключі від нього.
В подальшому, вказаний автомобіль було визнано речовим доказом та винесено відповідну постанову від 28.11.2024.
Слідча звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Слідча в судове засідання не з'явилася, направила заяву відповідно до якої клопотання підтримала, просила задовольнити та розглянути у її відсутності.
Представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 на електронну адресу суду направив письмові заперечення, в яких вказав, що клопотання слідчої є необґрунтованим. Звернув увагу на те, що слідчим не надано жодного доказу належності, користування транспортним засобом «Opel Zafira», 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час вчинення кримінально-протиправних дій, останній використовував автомобіль на законних підставах за згодою власника. Просив відмовити у задоволенні клопотання в частині заборони користування зазначеним автомобілем.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 332 КК України.
Так, слідчим суддею встановлено, у ході слідства в порядку ст.208 КПК України затримано та повідомлено про підозру: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з цим, в даному клопотанні слідчий зазначає, що вилучене майно, має доказове значення для даного злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є таким, що підлягає конфіскації, спеціальній конфіскації.
Однак, ані в клопотанні, ані в доданих до клопотання матеріалах, слідчим жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а саме в клопотанні не було наведено відповідного обґрунтування необхідності арешту транспортного засобу марки «Opel Zafira», 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 та використання автомобіля підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час вчинення кримінально-протиправних дій, його відповідності критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів.
До клопотання також мають біти додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, слідчим в клопотанні не було наведено кому належить тимчасово вилучене майно, контактних номерів телефонів для належного виклику власника.
Таким чином, будь-якого обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), дане клопотання не містить.
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001144 від 09.09.2024, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 332 КК України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1