Іменем України
Справа № 133/350/24
03.09.24 Провадження № 2/133/415/24
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 79295,94 грн та судових витрат по справі.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 26.07.2014 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200073803, відповідно до якого на умовах повернення, платності, строковості, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 28150 грн, зі встановленим строком користування з 26.07.2014 по 26.07.2019, а позичальник зобов'язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведених 15.06.2020, зокрема за кредитним договором № 200073803 від 26.07.2014, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за вищезгаданим кредитним договором.
Таким чином, ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила його умови щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 02.02.2024 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить - 51660,94 грн, з яких: 16655,36 грн - заборгованість за кредитом; 35005,58 грн - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. Сума збитків з урахуванням 3 % річних становить 4653,35 грн, а інфляційних втрат - 22981,65 грн.
Разом з тим, приналежність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", та позивачем було предметом спору у справі №910/11298/16. Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об'єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення на його користь із відповідача заборгованості за кредитним договором 200073803 від 26.07.2014 в сумі 79295,94гривень та судові витрати. Також позивач просив суд поновити строк позовної давності для подання даного позову.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» про розгляд справи повідомлявся, що підтверджується наявними в справі довідками про доставку електронного листа від 06.03.2024, жодних заяв чи клопотань від позивача на адресу суду не надходило. Разом з поданням позову представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення судом.
22.05.2024 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Кучер Г.М. надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача зазначає, що з вимогами позовної заяви не згодна з наступних підстав. Позивачем жодних належних доказів на підтвердження наявності суми боргу і його розміру не додано, так як і не надано ніяких банківських документів, або інших передбачених законом первинних докуметів бухгалтерського чи фінансового обліку, на підставі яких можливо було би зробити висновок про використання та погашення відповідачем кредитних коштів та в якому розмірі. Крім того, позивачем також не надано жодного розрахунку заявленої суми заборгованості. надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір, відповідач заперечує проти заборгованості, так як погасила кредитні кошти отримані у ПАТ Банк Михайлівський в повному обсязі. Щодо підстав застосування строку позовної давності до даних правовідносин та відмови в позові за цих підстав, представник відповідача зазначає, що кредитний договір був укладений між ПАТ Банк Михайлівський та відповідачем від 26.07.2014 строком на 5 років, до 26.07.2019. Тобто початком строку позовної давності, у межах якого первісному кредитору необхідно було звернутися до суду з даним позовом, є 27.07.2019. На час укладення 20.07.2020 договору №7_БМ про відступлення прав вимоги між ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» строки позовної давності вже були пропущені. Тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представник позивача своїм правом надання відповіді на відзив не скористався.
Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 26.07.2014 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою (офертою) № 200073803, якою запропонувала банку укласти із нею договір про надання та використання платіжної картки на умовах, викладених в заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку, зазначених в ОП заяви та Тарифах по картках банку. В рамках цього договору відповідач просила для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити їй кредитний ліміт в межах якого вона має право здійснювати операції з використання картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до ст. 1069 ЦК України кредитування рахунку картки. Найменування продукту: прибуткова картка «+Кредитка» (не іменна). При цьому умовами договору передбачено, що розмір кредитного ліміту за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках.
Відповідач підписуючи вищевказану заяву підтвердила, зокрема, що вона ознайомлена з інформацією, вказаною в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 3.6), а також Правилами користування платіжною карткою, які є невід'ємною частиною Умов по Картам (п. 3.7).
26.07.2014 відповідач ознайомилася із умовами кредитування та тарифами по продукту, на вказаних документах містяться підписи останньої.
Того ж дня, 26.07.2014, позивач акцептувала вищевказану оферту.
На виконання умов вищевказаного договору на ім'я відповідача 26.07.2014 було відкрито рахунок та видано платіжну картку.
Відповідно до умов кредитного договору, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 50 000,00 грн, з встановленим строком кредиту 12 місяців (з 26.07.2014 по 26.07.2015), а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
26.07.2014 між відповідачем та ТДВ «Страхова компанія «М-ЛАЙФ», від імені якого діяв повірений ПАТ «Банк Михайлівський», укладено договір добровільного страхування життя.
На підтвердження наявності заборгованості відповідача та її розміру ТОВ «Діджи Фінанс» надало до суду виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 23.05.2016 по 27.07.2020. Однак розрахунку заборгованості за відсотками за кредитним договором № 200073803 від 26.07.2014 позивачем до суду не надано.
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ, у відповідності до якого ПАТ «Банк Михайлівський» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200073803 від 26.07.2014.
Згідно із п. 2 вищевказаного договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» набуває усі права кредитора до боржників в день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання ПАТ «Банк Михайлівський» у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору.
На виконання вимог п. 4 договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» було у повному обсязі сплачено на користь ПАТ «Банк Михайлівський» ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) - № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, переможцем яких стало ТОВ «Діджи Фінанс»
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги ( Додаток № 1) до Договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200073803 від 26.07.2014 в сумі 51660,94 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 16655,36 грн, заборгованість по відсотках - 35005,58 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2022 на адресу відповідача було надіслано претензію про сплату заборгованості за кредитним договором в строк до 31.01.2023 у розмірі 51660,94 грн, з яких: 16655,36 грн - заборгованість за кредитом, 35005,58 грн - заборгованість за відсотками.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідачем факт отримання коштів не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано. Також, відповідачем не заявлено заперечень стосовно заміни кредитора у зобов'язанні.
З матеріалів справи також вбачається, що представник відповідача, звертаючись з відзивом на позовну заяву, просив суд у позові ТОВ «Діджи Фінанс» відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності пред'явлення позовних вимог.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із статтею 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вже зазначалось, між ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 № 7_БМ.
До ТОВ «Діджи Фінанс» від ПАТ «Банк Михайлівський» перейшли права та обов'язки тільки за визначеним переліком кредитних договорів, тобто ТОВ «Діджи Фінанс» не є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський» за всією діяльністю банку.
Із матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором № 200073803 від 26.07.2014, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , останній були надані у користування кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 50 000 грн на строк з 26.07.2014 по 26.07.2015.
Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту, ПАТ «Банк Михайлівський» мав право від дня завершення строку кредиту, 26.07.2015, та протягом наступних трьох років, звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права. Однак, вказаним правом не скористався. Відтак, загальний строк позовної давності сплинув 26.07.2018.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто позивач, як набувач прав кредитора (новий кредитор), мав реальну можливість дізнатися про пропуск строку позовної давності станом на час укладення договору відступлення прав вимоги. Таким чином, позивач міг передбачити обсяг прав, що перейде до нього в разі укладення договору про відступлення права вимоги. При цьому, мав би врахувати строки пред'явлення вимоги до боржника в судовому порядку та ризики, що існують у стягувача у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Так, з позовною заявою ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду лише 07.02.2024.
Позивач вказує, що причини пропуску строку позовної давності є обґрунтованими та строк позовної давності останнім було пропущено саме з поважних причин.
Так, 26.07.2014 між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем було укладено кредитний договір № 200073803. Далі, 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. Крім того, оригінали документів, а саме: кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020, були отримані позивачем лише на початку 2023 року.
Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів, на переконання позивача призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови, що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності оскільки кредитор з об'єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (частина п'ята статті 267 ЦК України).
Суд вважає, що наведені вище обставини, не дають підстав для поновлення або не застосування строку позовної давності з урахуванням викладеного .
Посилання позивача на Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а також введення на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення, та, як наслідок продовження строків позовної давності, не змінює обставин справи. Вказані події виникли після 26.07.2018, тобто, після спливу загального строку позовної давності за кредитним договором № 200073803 від 26.07.2014.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України ід 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Судом встановлено, що відповідачкою не були виконані умови кредитного договору, таким чином було порушено право стягувача на повернення кредиту з відсотками за його користування. Однак пропуск строку позовної давності за обставин цієї справи є підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -
Залишити без задоволення позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 03.09.24