іменем України
Справа № 126/1283/23
Провадження № 2/126/97/2024
"06" грудня 2024 р.
м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Гуцола В. І.
із секретарем Шевчуком С.П.
за участі представника позивача Приданчука В.В., відповідача
ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу,
Позивач акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Вінницягаз» звернувся до суду до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу з тих підстав, що як стверджує, що він здійснює розподіл природного газу споживачам в межах території Вінницької області (крім сіл Якушенці і Зарванці Вінницького району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутір Марково Тульчинського району, сіл Пилипи-Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутір Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території м. Гайворон Кіровоградської області на підставі ліцензії виданої Постановою Національної комісії, що здійснює державне енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП / від 19.06.2017 № 811 зі змінами. Отже позивач є оператором газорозподільної системи, що надає послугу розподілу природного газу в межах зони ліцензійної діяльності, а відтак є надавачем комунальних послуг в трозумінні законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про ринок природного газу». Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 40 Закону про ринок газу розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 13798/2724, зі змінами (далі - Кодекс ГРМ) та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір затверджується постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції від 06.11.2015 за № 1384/27829 (зі змінами, далі-Договір). За умовами п.п. 1.1, 1.2 та 1.3 Типового договору, цей Договір є публічним та регламентує порядок і умови цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем.
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 от. 205 ЦК України, укладання договору, шляхом вчинення виключно конкретних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
За вимогами, встановленими Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (зокрема п. 2.6) Оператор ГРМ зобов'язаний розміщувати на своєму веб-сайті Типовий договір розподілу природного газу, затверджений НКРЕКП.
Відтак, на виконання Ліцензійних умов, а також вимог Закону про ринок природного газу та Кодексу газорозподільних систем AT «Вінницягаз» розміщено на власному офіційному веб-сайті договір розподілу природного газу за посиланням https://vn.dsoua.com/ua/services/pidkliuchiti-qaz/distribution-terms?paqe=2.
Як зазначено в п. 4 ч. 2 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ, укладення Договору розподілу природного газу між Оператором ГРМ та Споживачем не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Стверджує, що для приєднання до умов договору розподілу та фактичного укладення договору споживачу необов'язково мати підписану заяву приєднання, а достатньо здійснити одну із передбачених законодавством дій, а саме:
- сплатити за послуги Оператора ГРМ;
- мати документально підтверджене споживання природного газу.
Стверджує, що з урахуванням зазначеного, Відповідач є споживачем та отримувачем послуги з розподілу природного газу в розумінні Законів України «Про ринок природного газу» та «Про житлово-комунальні послуги», оскільки:
його будинок (об'єкт споживання) газифікований та приєднаний до газорозподільної системи AT «Вінницягаз», в зв'язку із чим в Автоматизованій системі обліку споживання і розрахунків (бази даних абонентів) на нього відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 ;
здійснює фактичний відбір газу (що підтверджується зміною показників лічильника по рахунку № , відображеному у сформованому фінансовому стані);
частково сплачував кошти за отриману послугу розподілу природного газу (що відображено у сформованому фінансову стані).
А відтак, Відповідач, здійснюючі зазначені вище дії, приєднався до умов договору розподілу природного газу - акцептував договір, зміст якого розміщений на офіційному веб-сайті Позивача та відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженого НКРЕКП та обов'язкового до :виконання всіма суб'єктам/ ринку природного газу (в т.ч. і побутовими споживачами).
Відповідно до п. 2.1. Типового договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Згідно положень пунктів 6.1, 6.2 розділу VI Договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, що є побутовим до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ (абз. 2 та 3 п. 6.6. розділу VI Договору розподілу природного газу).
Згідно вимог п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Пунктом 6.3 розділу VI Договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу).
Згідно пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
В свою чергу, за приписами п. 4 глави 6 розділу VI Кодексу, для побутових споживачів, на об'єктах у яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність визначається Оператором ГРМ на рівні:
39 м3 - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;
126 м3 - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;
314 м3 - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
З урахуванням вказаного, на 202-2022 роки Позивач (Оператор ГРМ) розрахував річну замовлену потужність об'єкта споживання Відповідача, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за минулі газові роки наступним чином:
Постановою НКРЕКП від 30.12.2020 № 2765 для AT «Вінницягаз» з 011 січня 2021 року встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,68 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ).
Таким чином, з врахуванням ПДВ (20%) вартість послуг з розподілу природного газу з 01 січня 2021 р. по грудень 2021 року складав 2,016 грн. за 1 м.куб.
Протягом періоду з жовтня 2019 року по вересень 2020 року включно Відповідачем було використано 1374,52 м куб. природного газу (інформація про обсяги споживання та розрахунок оплати річної замовленої потужності відображений у сформованому фінансовому стані).
Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2021 року наступним чином:
1117,00 м.куб. х 2,016 грн. за 1 м.куб. 112 міс. = 187,66 грн. (щомісячна плата для Відповідача у 2021 році).
Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2741 для AT «Вінницягаз» з 01 січня 2022 року на весь 2022 рік встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,76 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ).
Таким чином, з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу в 2022 році складає 2,112 грн. за 1 м.куб.
Протягом періоду з жовтня 2020 року по вересень 2021 року включно Відповідачем було використано 903,37 м. куб. природного газу (інформація про обсяги споживання та розрахунок оплати річної замовленої потужності відображений у сформованому фінансовому стані).
Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2022 року наступним чином:
903,37 м.куб. х 2,112 грн. за 1 м.куб. 112 міс. = 158,99 грн. (щомісячна плата для Відповідача в 2022 році). Протягом періоду з жовтня 2021 року по вересень 2022 року включно Відповідачем було використано 851,47 м. куб. природного газу (інформація про обсяги споживання та розрахунок оплати річної замовленої потужності відображений у сформованому фінансовому стані).
Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2023 року наступним чином:
851,47 м.куб. х 2,112грн. за 1 м.куб. 112 міс. = 149,86 грн. (щомісячна плата для Відповідача в 2023 році).
Розділом VI Типового договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Боржник за отримані послуги з розподілу природного газу не розрахувався у повному обсязі, протягом 2020-2023 років.
Таким чином, станом на дату подання цієї позовної заяви заборгованість Відповідача за послугу з розподілу природного газу, надану протягом січня 2020 - лютого 2023 років складає 6219,13 грн.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до обов'язків споживача належить оплата за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. В свою чергу, абзац 2 даної норми встановлює, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
В свою чергу як встановлено в пункті 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч,1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові норми ст. 525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння заміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач, являючись споживачем послуги з розподілу природного газу, в розумінні Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок природного газу» та Кодексу газорозподільних систем, своїх обов'язків по оплаті за надану йому послугу з розподілу природного газу належно не виконує, у зв'язку з чим у нього перед Позивачем виникла заборгованість, що підтверджується доданим до позовної заяви витягом з особового рахунку (фінансовим станом) Відповідача.
Згідно із зазначеними в позовній заяві законодавчими нормами, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати житлово-комунальних послугу повному обсязі. Таким чином, у Відповідача перед Позивачем виник обов'язок щодо сплати послуг з розподілу природного газу попри відсутність двосторонньої підписаної письмової форми договору про надання послуг з розподілу природного газу.
Стверджує, що відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362. 559. 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України» встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 N 239. від 20.05.2020 N 392, від 22.07.2020 N 641, від 26.08.2020 N 760, від 13.10.2020 N 956, від 09.12.2020 N 1236, від 21.04.2021 N 405, від 16.06.2021 N 611, від 11.08.2021 N 855, від 22.09.2021 N 981, від 15.12.2021 N 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року строк дії карантину було встановлено до 30.04.2023 року.
Крім того, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 р., № 259/2022 від 18.04.2022; № 341/2022 від 17.05.2022; № 573/2022 від 12.08.2022 року; № 757/2022 від 07.11.2022 року. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022 року.
У зв'язку із збройною агресією РФ проти України, введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022, також прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259. 362. 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З огляду на те, що строки, визначені ст. 257 Цивільного кодексу України продовжені на строк дії карантину в Україні та на період дії в Україні воєнного стану, враховуючи вищенаведені постанови КМУ про продовження строку дії карантину та Указів Президента України про продовження воєнного стану, строк позовної давності Стягувачем не пропущено.
Орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс у зв'язку із розглядом даної справи складає 2684,00 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , на їх користь Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Вінницягаз» заборгованість за послугу розподілу природного газу в сумі 6219,13 гривень, що виникла за період з січня 2020 по лютий 2023 року включно та понесені Позивачем витрати за оплату судового збору в розмірі 2684,00 гривень.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю адвокат Приданчук В. підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити, також просить не брати до уваги докази, надані відповідачем, оскільки їх копії йому не надані.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що він як особа більш як 74 річного віку, є старою та хворою людиною не є ніяким боржником, ніякого договору ні з ким на розподіл природного газу він не укладав, не розуміє, що це таке розподіл газу, як позивач його розподіляє. Він як платив раніше за газ так і платить. А з нього зробили боржника внаслідок чого він позбавлений субсидії, яка для нього при його мізерній пенсії є вкрай необхідною. Газові труби по селі та до його житлового будинку прокладені за його кошти та кошти жителів села, що позивачем ніяк не враховано. Його онук ОСОБА_3 загинув на війні з РФ, батько ОСОБА_3 був учасником АТО, отримав численні поранення, від котрих помер, обидва похоронені в Бершаді. Просить в позові відмовити.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав суду, що люди в селі проводили газопровід за свої кошти, котрий в 2006 році Чернятською сільською радою було передано на баланс Вінницяоблгаз, а в 2023 році вони дали в користування без права власності, є договори. Бершадське газове господарство здійснює повністю обслуговування. Не знає як всі, але вони зверталися в НКРЕ в 2021 році, коли все це лише появилось, то НКРЕ їм дало відповідь, що транспортування газу і розподіл все рівно будуть за кошти споживачів. Це було так, а як воно зараз він не може сказати.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ч.1 ст. 129 Конституції України).
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Щодо твердження представника позивача адвоката Приданчука В,В. про недопустимість доказів, наданих відповідачем ОСОБА_1 до суду без надання їх копій представнику відповідача, суд це твердження оцінює критично, оскільки представник відповідача, як адвокат, мав доступ до цих доказів в системі електронного суду, не врахування цих доказів судом буде носити ознаки надлишкового формалізму.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Як вбачається із змісту позовної заяви, що AT «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» є оператором газорозподільної системи, суб'єктом господарювання.
Відповідно до п. 37 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відповідач є побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_2 .
Договору, укладеного між позивачем та відповідачем на розподіл (постачання) природного газу, позивач суду не надав.
Тому, враховуючи вік відповідача (більше 70 років), суд вважає малоймовірним ознайомлення його з умовами та правилами укладання договору розподілу природного газу, розміщеними на сайті позивача в електронній формі.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення.
У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 наголошено, що визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Суд також звертає увагу, що при розподілі природного газу у споживача та газорозподільного підприємства виникає ряд взаємних прав та обов'язків, зокрема, щодо якості та тиску газу, обліку природного газу та проведення контрольного зняття показів лічильника газу, доступу до газового обладнання та/або комерційного вузла обліку газу споживача, обмеження (припинення) розподілу природного газу тощо, в тому числі врахування витрат споживача на прокладення труб для газопостачання до власного житла.
При цьому, є очевидним, що такий договір має бути укладено, і хто б не був замовником - постачальник чи споживач, витрати на послуги з розподілу газу врешті-решт буде нести споживач. Відповідно до норм Закону № 329-VIII ст. 13 Закону «Про ринок природного газу» відповідач має статус споживача як сторона договору постачання природного газу та статус замовника як сторона договору розподілу природного газу.
За правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
При цьому, відповідно до статті 1 Проколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
Обов'язки споживача визначені ч. 2 ст. 13 Закону «Про ринок природного газу», серед яких обов'язок укласти договір про постачання природного газу відсутній.
При цьому, визначений ч. 2 ст. 13 Закону с «Про ринок природного газу» № 329-VIII перелік обов'язків споживача є виключним, в т.ч. щодо тих договорів, які повинен він укласти для набуття статусу суб'єкта ринку природного газу та реалізації наданих законом прав.
Таким чином, Закон № 329-VIII «Про ринок природного газу» обов'язок споживачів укладати договір розподілу природного газу взагалі не передбачає.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України" принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.
Отже, надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю з вищенаведених мотивів.
На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 633, 634, 641 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268, 280 ЦПК України,суд -
В задоволенні позову акціонерного товариства "Оператор газорозподільної систем и "Вінницягаз" (код ЄДРПОУ 03338649, МФО 300647, НОМЕР_3 , ПАТ "Банк "Кліринговий дім", пров. Костя Широцького 24, м. Вінниця) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення виготовлений 12.12.2024.
Суддя В. І. Гуцол