Справа № 215/7103/24
1-в/215/446/24
12 грудня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його,
11 листопада 2024 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання, в якому засуджений ОСОБА_4 просить привести покарання, призначене йому вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022, у відповідність до закону у зв'язку з набранням чинності 09.08.2024 Закону України №3886-1X від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, відповідно до положень вищевказаного Закону України.
В судовому засіданні прокурор вважав подання обґрунтованим та просив його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 та представник ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)» у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з'ясувавши думку прокурора, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктами 13, 14 ч.1 ст.537 КПК під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України, інші питання про всілякого роду сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Судом встановлено, що вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022 ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 299, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком повністю приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Сарненського районного суду Рівненської області за ч.1 ст.309 КК України від 28.09.2021 у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, визначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць та штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Вирок набрав законної сили 25.08.2022.
Початок строку покарання - 03.11.2022. Кінець строку покарання - 03.12.2025.
Завдана матеріальна шкода за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022 за епізодом крадіжки становить 330 грн.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною першою статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, у статті 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна. Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у статті 51 КУпАП. Отже, із часу набуття 09.08.2024 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією статті 51 КУпАП. Як наслідок, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні статті 5 КК України.
В частині шостій статті 3 КК України передбачено, що зміни до КК України можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У пояснювальній записці до запропонованих змін до статті 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.
Таким чином, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що зміна до статті 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У той же час наголошено, що визначення суми, яка дорівнює два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Частина 2 статті 51 КУпАП визначає граничний розмір вартості викраденого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за що винна особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
В підпункті 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України визначено, що сума податкової соціальної пільги встановлена в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 1 січня 2022 року становив 2481 грн., у зв'язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2022 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2481 грн.
Згідно з вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022 вартість майна, викрадення якого вчинив ОСОБА_5 , станом на момент вчинення кримінального правопорушення 09 лютого 2022 року складає 330 грн., що становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на 1 січня 2022 року, тобто менше 2481 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З урахуванням положень ст. 5 КК, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ОСОБА_4 вчинив дрібну крадіжку, за що передбачена відповідальність за ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення подання та приведення вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022 у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ.
За таких обставин, суд вважає, що з вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022 потрібно виключити обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ОСОБА_4 злочину відповідно до Закону України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
Керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 в частині покарання, призначеного вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022, яким його було засуджено за ч. 3 ст. 185 до 3 (трьох) років позбавлення волі, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Привести вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Виключити з вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022 посилання на ч. 1 ст. 70 КК України у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.07.2022 за ч. 1 ст. 299 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком повністю приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Сарненського районного суду Рівненської області за ч.1 ст.309 КК України від 28.09.2021 у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, визначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки та штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Відповідно до ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень виконувати самостійно.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня проголошення.
Суддя